25 сент. 2008 г.

Парламентсько-урядова криза в Україні: як знайти вихід?

Сьогодні як представники політичного бомонду, так і експерти, ЗМІ, рядові громадяни України переймаються можливим розвитком подій у парламенті. Чи вдасться політикам створити нову коаліцію, чи Верховна Рада знову буде розпущена і вже у грудні цього року нас чекатимуть чергові позачергові вибори до парламенту. Висуваються різні прогнози виходу із вересневої парламентсько-урядової кризи. Спробую викласти власний погляд на можливий розв’язок політичної інтриги.

Найбільш примарним видається варіант відновлення коаліції між Блоком Юлії Тимошенко та Блоком „Наша Україна – Народна самооборона”. Враховуючи нинішній, досить високий ступінь антагонізму в стосунках між Президентом та Прем’єром, жоден із „непримиримих” союзників навряд чи захоче повернутись до старого формату коаліції демократичних сил.

Практично нереальним та неперспективним виглядає і другий варіант формування коаліції – за участю БЮТ, НУНС та Блоку Володимира Литвина. Не є таємницею, що ціною приєднання литвинівців до коаліції може бути лише посада спікера для їхнього лідера. Але ні для Тимошенко, ні для Ющенка немає жодного сенсу власноруч розкручувати Литвина перед президентськими виборами як ще одну можливу кандидатуру на посаду керманича держави. І взагалі, чи логічним є об’єднання демократів із основним фігурантом викривальних записів майора Мельниченка?

Третій варіант створення коаліції – у складі БЮТ і Партії регіонів – також є малоймовірним, бо це два системних противника. Через свої колосальні амбіції вони не в змозі поділити посади ні на фінансовому, ні на політичному рівнях так, щоб це влаштовувало як лідерів цих політичних сил, так і представників їх фінансово-корпоративних груп. Тож такий формат коаліції, на мій погляд, можна розглядати, скоріше, як теоретично можливий.

Існує і четвертий варіант коаліції: Партія регіонів + Блок Литвина + КПУ. Якщо вони об’єднають свої мандати, то вийде цифра 223, чого, як відомо, замало для утворення більшості в парламенті. Однак у разі домовленості між Рінатом Ахметовим, Віктором Ющенком і Віктором Балогою, група останнього зможе, не виходячи із фракції НУНС, голосувати за всі рішення щодо формування такої коаліції, а після її утворення – брати участь у прийнятті необхідних політичних та соціально-економічних законів. Такий формат коаліції міг би бути досить дієвим і дав би можливість усім політичним силам перепочити і не кидати Україну у вир виборчої кампанії перед новорічними й різдвяними святами. Подібний розвиток подій, на мій погляд, влаштовує всі політичні та фінансово-корпоративні групи України.

У разі створення такої коаліції, вірогідною є домовленість її учасників про проведення дострокових парламентських виборів, однак не пізніше червня 2009 року. Цей варіант дозволить тимчасово вирішити певні протиріччя в українському політикумі та надасть можливість усім фінансово-корпоративним групам загальнонаціонального і регіонального масштабу об’єднати зусилля проти свого головного конкурента − групи Юлії Тимошенко та її особисто. Відомо, що сьогодні найбільша кількість мільярдерів зосереджена саме навколо лідера БЮТ. Очевидно, Юлія Володимирівна усвідомлює, що втрата прем’єрського крісла загрожує і втратою підтримки мільярдерів-бютівців. Саме тому вона так жорстоко б’ється за збереження для себе посади керівника Уряду.

Якщо ж парламентську коаліцію взагалі не вдасться створити за жодним із окреслених форматів, будуть проголошені дострокові вибори до Верховної Ради. Такий варіант розв’язку політичної кризи вважаю величезним випробовування для України. Адже основні політичні сили наразі не бажають вносити зміни до виборчого законодавства, які б дозволяли провести вибори до ВРУ і місцевих рад за відкритими списками. І це зрозуміло, бо система виборів за відкритими списками цілковито змінила б політичний ландшафт в Україні, а відповідно і конфігурацію всіх загальноукраїнських і регіональних фінансово-корпоративних груп. Але ніхто з них не хоче позбутися влади. Тому про відкриті списки сьогодні говорять лише деякі політологи, а політики здебільшого замовчують цю тему. Прикро також, що ні країни ЄС, ні США – наші стратегічні партнери – не звертають увагу лідерів провідних українських партій на необхідність приведення виборчого законодавства до демократичних норм. не здійснюють тиск на лідерів провідних вітчизняних партій, щоб вони здійснили таку політичну трансформацію в Україні.

У разі ж проведення дочасних парламентських виборів (імовірно, у грудні ц.р.) за старою моделлю, головними силами, які пройдуть у Верховну Раду, безумовно, будуть БЮТ і Партія регіонів. Окрім них, шанси подолати трьохвідсотковий бар’єр мають КПУ, Наша Україна, Єдиний Центр та Блок Литвина. Інших партій, як видається, в парламенті представлено не буде.

За таких умов залишається в силі система купівлі місць у виборчих партійних списках. Можна передбачити, що місце депутата Верховної Ради істотно подорожчає і коштуватиме $20–30 млн. А це, своєю чергою, породить чималі проблеми для України, адже депутати, котрі заплатили за проходження до ВРУ, намагатимуться повернути вкладені „інвестиції” з відсотками. Тож український парламент може перетворитися на потужну корупційну машину, яка буде зайнята лише відбиванням грошей, запускаючи руку в Держбюджет та формуючи штучні монополії.

Далеко за прикладом ходити не потрібно – така модель вже діє в Київраді. Столичні депутати, незалежно від партійної приналежності, поспіхом повертають собі витрачені на вибори кошти. Як наслідок, маємо тотальне пограбування Києва, яке кожного дня збільшується в геометричній прогресії. Без сумніву, аналогічні схеми працюватимуть і у Верховній Раді.

Отже, підіб’ємо підсумки. Сьогодні можливі два реальні, хоч і обидва погані для України, варіанти виходу з політичної кризи. Найкращим із них, на мій погляд, є формування так званої регіоно-литвиновсько-комуністичної умовної більшості та уникнення тим самим дочасним виборів. Впровадження такого сценарію дозволяє українському народу більш-менш спокійно пережити зиму. А всім політичним силам, і насамперед правим, використати цей час для розвалу Блоку Юлії Тимошенко як найбільшої загрози українській державності. І підготуватись таким чином до нових політичних змагань.

10 сент. 2008 г.

Що ховає Тимошенко за політичним туманом, або провал економічної політики Уряду

У перші дні вересня провідні політичні сили України, що представляють потужні кланово-корпоративні групи (донецьку групу на чолі з Рінатом Ахметовим та групу Юлії Тимошенко), збурили в суспільстві та політикумі величезну політичну куряву. Виникає запитання: навіщо? Можливо, для того щоб за голосуванням у парламенті приховати щось більш суттєве? Поставимо інше запитання: що може бути важливішим для політичних сил, основою яких є потужний фінансово-корпоративний капітал, ніж отримання надприбутків, особливо, коли вони складають понад 1000 відсотків і їх легко отримати через розкрадання Держбюджету?

Якщо ми зайдемо на фінансово-політичну кухню, де варяться кошти Державного бюджету, то побачимо, що у серпні та вересні у країні відбулось збільшення державних витрат на низку заходів. Відомо, що на так зване усунення наслідків повені на Західній Україні виділено понад 4 млрд. грн. додаткових коштів, яких не було заплановано в Державному бюджеті. Підвищені мінімальні пенсії, а це ще понад 1 млрд. грн. На початку вересня Уряд збільшив витрати на заробітну плату працівникам бюджетної сфери майже на 1 млрд. грн., нібито прискоривши тим самим упорядкування тарифної сітки. Нещодавно Верховною Радою був прийнятий новий закон про пільги для шахтарів, який уже до кінця року може потягнути ще на додаткових 3 млрд. грн. Крім того, Кабмін підняв стипендії для студентів, які навчаються за державним замовленням, у середньому до 530 грн. (хоч це є абсолютно несправедливим відносно тих студентів, які оплачують своє навчання самотужки, і, як відомо, стипендії з Державного бюджету не отримують). При цьому прем’єр-міністр обіцяє, що будуть і подальші викиди соціальних грошей в економіку України.

Юлія Тимошенко у своєму зверненні до українського народу від 3 вересня відрапортувала, що Уряд досяг космічних результатів по покращенню економічної ситуації в Україні. Зокрема, вона заявила: „Я хочу просто повідомити вам, що ми за останні 8 місяців тримаємо один з найвищих показників економічного зростання серед інших країн”. Але подібні висновки не відповідають реальній економічній ситуації в Україні. Чомусь Ю.Тимошенко замовчує той факт, що інфляція за 8 місяців 2008 року, навіть за офіційними даними, знаходиться на рівні 15 відсотків. Якимось чином Держкомстату вдалось вичавити з себе цифру, що інфляція в серпні зменшилась на 0,1%. Як відомо, є три види брехні: напівбрехня, нахабна брехня та статистика. У нашому випадку ми маємо справу саме з останнім її видом. Зрозуміло, що ніякого зменшення споживчих цін у серпні не відбувалось. Інша річ, що зростання цін зменшилось порівняно з попередніми місяцями. Але треба розуміти, що це лишень затишшя перед осінньо-зимовою „бурею”.

Усі дії Кабміну були націлені на те, щоб у липні-серпні 2008 року продовжувати створювати умови для пришвидшеного збагачення своєї кланово-корпоративної групи. Адже не секрет, що навколо Юлії Володимирівни знаходиться найбільша кількість мільйонерів. Достатньо назвати такі імена, як Тігіпко, Гайдук, Тарута, брати Буряки, Жеваго, Васадзе, Губський, Хорошковський… Зрозуміло, що саме ці люди найбільше заробляють від нових віртуальних грошей, які вприскуються Урядом у видаткову частину Державного бюджету. Однак будемо реалістами, реально зароблених державою коштів значно менше, ніж тих, що зараз виділені на видатки. Отже, в липні-серпні Кабмін спрямував у систему розподілу та споживання України щонайменше 7 млрд. грн. додаткових коштів.

Що ж нас чекає восени? А восени для українського народу настане тяжка розплата за популістську політику лідера БЮТ та її Уряду.

По-перше, інфляція остаточно не подолана. У річному вимірі вона складе 34–36 відсотків. Це означає, що ціни на товари споживчого кошика восени значно зростуть.

По-друге, спостерігається серйозна депресія цілої низки галузей, а саме будівництва, галузі будівельних матеріалів, хімічної галузі, нафтопереробки та інших.

По-третє, Ю.Тимошенко замість того, щоб зменшувати дефіцит Державного бюджету, який сягає понад 20 млрд. грн., додатковими липнево-серпневими витратами цей дефіцит лише збільшує .

По-четверте, залишається проваленою урядова програма приватизації. А це додаткова дірка у Державному бюджеті, яка складає понад 10 млрд. грн.

По-п’яте, перед Кабміном наприкінці року постане велика проблема щодо обслуговування зовнішнього боргу України і пошуку коштів на виплату відсотків по ньому. Як відомо, Уряд не зібрав відповідні суми, щоб здійснити виплати по обслуговуванню зовнішніх боргів за єврооблігаціями.

По-шосте, вже сьогодні необхідно говорити, що в дуже складній ситуації опинився НАК „Нафтогаз України”. У 2009 році ця державна компанія мусить виплатити борги в сумі 2 млрд. дол. США, набрані його колишніми керівниками Івченком та Бойком. Але чи має сьогодні Уряд для цього кошти? Крім того, необхідно враховувати, що більшість боргів НАК „Нафтогаз України” вже скуплені підставними російськими структурами, які контролює РАО Газпром.

І це далеко не весь список проблем, які Кабінет Міністрів має розв’язати першочергово. Але натомість Юлія Тимошенко накопичені в Державному бюджеті кошти витрачає на соціальні популістські програми, роздаючи гроші направо і наліво для досягнення популярності серед потенційних виборців. Глибинні реформи не проводяться, основа для економічного зростання в майбутніх періодах не закладається.

Тому необхідно, щоб представники інтелігенції, всі політично свідомі, патріотичні сили України були дуже уважні до дій Ю.Тимошенко та її кланово-корпоративної групи. Їх сьогоднішні кроки можуть виявитися фатально небезпечними для національних інтересів України і можуть призвести до невиправних наслідків, а саме – політико-економічного колапсу у країні. На жаль, поки що ми бачимо, що більшість експертів займають або нейтральну позицію, або співають осанну політиці лідера БЮТ. Так само поводить себе і більша частина засобів масової інформації. Громадяни України повинні усвідомити ризики, які несе політика Юлії Тимошенко, щоб потім не сталося так, як у відомому українському прислів’ї: „Танцювали, веселились – підрахували, просльозились”.

3 сент. 2008 г.

Дострокові вибори до Верховної Ради України? Так, але за відкритими списками!

2 вересня 2008 року відкрилась третя сесія Верховної Ради України VI скликання. Як ми і прогнозували, вона ввела в дію механізм розпаду правлячої коаліції та ознаменувала перехід її розпаду зі стану де-факто у стан де-юре. У такій ситуації все більш реальною виглядає перспектива дострокових виборів до Верховної Ради України та Президента України.

До того ж поглиблюються протиріччя між Президентом та Прем’єром щодо зовнішньополітичного курсу розвитку держави. Очевидним є те, що Юлія Тимошенко та її політична сила орієнтовані на стратегічну геополітичну співпрацю з Росією. У той же час, Віктор Ющенко та партія „Наша Україна” зберігають відданість геополітичному розвитку України як євроатлантичної держави та виступають за якнайшвидший вступ України до НАТО.

Особливо рельєфно це протиріччя проявилося через агресію Росії проти Грузії, результатом якої стало фактичне розчленування території Грузинської держави. Безперечно, Україна, дотримуючись Статуту ООН, враховуючи Договір про дружбу, співпрацю і взаємодопомогу між Україною і Республікою Грузія, який був ратифікований українським парламентом у лютому 1994 року, не може зайняти іншої позиції, ніж безумовна підтримка Грузії у даному конфлікті.

В.Ющенко і партія „Наша Україна” стоять на позиції жорсткого осуду Росії як агресора, тоді як Ю.Тимошенко та блок її імені займають у цьому питанні дуже обережну позицію, яка за своєю суттю є промосковською.

Сьогодні в українському політикумі головне питання полягає в тому, коли піде у відставку Уряд Юлії Тимошенко і чи наважиться Прем’єр на спробу імпічменту Президента В.Ющенка, заручившись підтримкою Партії регіонів та КПУ.

Ситуацію підігріло й те, що конфлікт між лідером Партії регіонів Віктором Януковичем та Секретарем РНБО Раїсою Богатирьовою, другою за політичним впливом людиною у ПР, перейшов у відкриту фазу. Нещодавно Раїса Василівна критично прокоментувала заяву лідера своєї партії Віктора Януковича щодо російсько-грузинської війни, за що була позбавлена партійного квитка. Можна стверджувати, що Віктор Янукович і його група свідомо пішли на цю провокацію проти Р.Богатирьової, метою якої є послаблення позицій її групи у Партії регіонів. Поза сумнівом, Раїсі Богатирьовій, як потенційному політичному лідеру загальнодержавного масштабу, варто якнайшвидше розпочати системну і жорстку публічну критику Віктора Януковича та його групи, які узурпували владу в партії та перетворюють її, по суті, в більшовицьке-бандитське угруповання. Потрібно зробити все можливе, щоб процес селекції та розмежування в Партії регіонів переріс у її природний розпад. Очевидно, що найбільш здорова частина ПР, яка дотримується соціально-ліберальної доктрини, повинна вступити в партію Єдиний Центр і, як ми зазначали раніше, Раїса Василівна має очолити цю політичну силу. Водночас Єдиний Центр повинен чітко стати на ідеологічно-доктринальні засади соціального лібералізму.

Зрозуміло, що за такої недолугої та неефективної Верховної Ради і такого бездарного Уряду під головуванням Юлії Тимошенко не залишається нічого іншого для порятунку України, як проведення дострокових виборів до Верховної Ради наприкінці 2008 року. На наш погляд, якісно змінити політичну ситуацію вони зможуть лише в тому разі, коли будуть проведені за відкритими партійними списками, для чого необхідно внести зміни до Закону України „Про вибори народних депутатів України”. Крім того, щоб докорінно змінити склад політичної еліти, яка сьогодні знаходиться при владі, позачергові вибори до Верховної Ради України потрібно провести не пізніше першої половини грудня 2008 року. Саме такі вибори дозволять зламати хребет клановим фінансово-політичним групам, які узурпували всю владу в Україні. Лише ці кроки в умовах жорсткої агресивної позиції Росії в усіх сферах проти України, невизначеної підтримки з боку західних країн і потужних дій п’ятої, промосковської колони всередині нашої держави дадуть змогу Україні здійснити реальні економічні й політичні реформи.

І останнє. Щоб запустити в дію механізм дострокових виборів до Верховної Ради України за відкритими списками, потрібно негайно усунути з посади Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко. Кожен день її перебування на цій посаді несе реальну загрозу геоекономічному та геополітичному існуванню України.