27 дек. 2010 г.

Азарова налякали. Чи готовий Янукович до звільнень?

Янукович і його група дуже хочуть прибрати і Азарова, і Тігіпка. Тому що Янукович і ті, хто за ним стоять, і це видно неозброєним оком, приступили до створення власної класичної олігархічної Сім'ї, а Азаров і Тігіпко туди не входять.

Але як їх усунути? Азаров - голова партії, яка фактично привела Януковича до влади. Азарова потужно підтримує Росія, і поки, на сьогоднішній день, Янукович без нього не може. Тігіпко - теж лідер партії, яка користується авторитетом. За ним також стоять великі фінансові сили. І це перша причина, через яку він не може їх поки прибрати.

Друга причина полягає в тому, що зараз йде дуже потужна міжкланова війна. Й арешт Луценка, і підписка про невиїзд Тимошенко - це спроба впоратися з кланами, які можуть представляти і фінансову, й економічну, і політичну небезпеку. У цьому аспекті Януковичу Азаров і Тігіпко ще потрібні, щоб усунути конкурентів.

А от далі, - як тільки він заарештує Тимошенко і послабить ще деякі політичні сили, переключить на себе більше фінансові потоки (призначення Арбузова в цьому плані дуже серйозний крок - нахабний і агресивний) і до лютого-березня буде готовий «здати» спочатку Тігіпка, потім Азарова.

І, взагалі, будуть політичні репресії, як при Сталіні, при Івані Грозному: спочатку чужі, потім свої. Все це дуже добре знає товариш Табачник, він якраз цей період докладно вивчав.

24 дек. 2010 г.

Курс може обвалитися до 12 грн/дол.

Після новорічних свят гривня може обвалитися. Тиждень тому було прийнято рішення почати формувати золотовалютний запас у російських рублях. Це є ознакою того, що гривня якимось чином починає зливатися з російським рублем. З другого боку, ми бачимо, що людина, яка призначена головою Національного банку (С.Арбузов), не є професійним банкіром. Він, звісна річ, працював на якихось засадах, але для посади голови НБУ, я вважаю, він є абсолютно незрілою персоною. Ми не знаємо його програми, не знаємо його дій, не знаємо його портфоліо, не знаємо, які кроки він буде робити, він не оприлюднив свою програму.

На мою думку, після свят, десь наприкінці січня, може відбутися обвал гривні.

Фактично до десяти-дванадцяти вона може обвалитися. Хто понесе за це відповідальність? Цей новопризначений Арбузов, про якого взагалі нічого не відомо?

Що саме може послужити причиною обвалу національної валюти? Передумовами цього можуть стати непрофесійність та закритість нового керівництва, належність його до корпоративної сім’ї Януковича та непрозорість дій НБУ.

22 дек. 2010 г.

Україну очікує економічний дефолт і крах

Прийняття скандального Податкового кодексу, суперечлива адміністративна реформа, Житловий кодекс і пенсійна реформа, які готує уряд і проти яких вже протестують українці. Усі ці події потребують об’єктивної і незаангажованої оцінки. І в умовах, коли влада намагається показати лише позитиви від своїх реформ, оцінювати ситуацію доводиться експертам. На ці теми “Пошта” спілкувалася із політологом Олегом Соскіним, який завітав у гості до редакції.

Централізація влади

– Президент почав адміністративну реформу в державі. На Ваш погляд, чи дійсно щось змінилося в системі влади?

– Після указу Президента про адмінреформу сформувалися 16 міністерств. Але чи змінився сам принцип формування Кабміну? На жаль, ні. Просто відбулося механічне скорочення міністерств, і навіть їхні назви перенесено у старі відомства. Галузевий радянський принцип залишився, функції міністерств не змінилися. Отже, застосували механістичний підхід. Фактично відбулася дуже потужна централізація керівництва в уряді. Тепер кожен віце-прем’єр є й міністром в уряді, йому підпорядковується певна кількість державних служб і агенцій. І це означає, що за кожним віце-прем’єром закріплено відповідні фінансові ресурси і міністерств, і державних служб та агенцій. Тобто, відбувається вертикальна централізація всієї влади і ресурсів.

Ще одна ознака цієї адмінреформи – це те, що з влади фактично викинули людей, які не належали до донецького клану і були автономними, самодостатніми фігурами у команді уряду. Такі, скажімо, як Володимир Яцуба. Відбувається одо­нечення кадрової піраміди. Це дуже небезпечне явище. Витісняється один із сегментів донецької фінансово-корпоративної структури, яка підпорядкована Ринату Ахметову. Усунення міністра сім’ї, молоді та спорту Равіля Сафіуліна є ознакою цього. Також відбувається послаблення Сергія Тігіпка. За ним закріпили найбільш неприємну функцію – міністра соціальної політики.

– Якщо не помиляюся, саме він відповідатиме за такі непопулярні кроки, як пенсійна реформа, Житловий і Трудовий кодекси. Складається враження, що Сергію Тігіпку в уряді Азарова дали роль цапа відбувайла за усі непопулярні реформи. Це знизить чи підвищить його рейтинг?

– Ніхто йому вже нічого не підвищить. Народ не пробачить йому Податкового кодексу. Бо те, що він наробив, і це підтверджують місцеві вибори, його політичну силу перетворює на аутсайдера.

Бюджет повернення боргових зобов’язань

– Зараз у парламенті триває розгляд Держбюджету, який опозиційні політики вже умовно поділили на дві частини – для народу і для можновладців. На Вашу думку, яким буде головний фінансовий документ держави для нас, звичайних українців?

– За рік, який минає, державний борг України зріс до 52 млрд доларів, дефіцит Пенсійного фонду – до 70 млрд грн, облігацій внутрішньої державної позики випущено на 136 млрд грн, є великий дефіцит зовнішньоторговельного балансу. Сьогодні усі економічні і фінансові резерви вичерпані. Куди не глянь – всюди клин. Чи може бути наступного року щось позитивне? Ні.

Далі все відбуватиметься за тим же сценарієм, що й сьогодні. Борг перед МВФ досяг 14 млрд доларів. Наступного року, за словами самого Миколи Азарова, МВФ треба буде повернути близько 80 млрд грн. Звідки їх взяти? Відтак можемо говорити, що наступний бюджет буде бюджетом повернення тих боргових зобов’язань і обслуговування тих боргів, які накопичили і попередній, і теперішній уряди. Це дуже поганий бюджет для усіх громадян України. Вони будуть вимушені обслуговувати борги, які створили олігархи, аби зберегти свої мільярдні статки.

– Існує думка, що наступного року українці все ще затягуватимуть паски, а вже 2012 року влада згадає про вибори і кинеться виконувати усі обіцянки. А як вважаєте Ви?

– Щоб виконувати обіцянки, робити якісь позитивні кроки, треба мати основу для цього, а її немає. Нині ми маємо усвідомити, що в Україні немає розширеного процесу відтворення. Банки не фінансують економіку, підприємництво, фізичним особам кредити не видають узагалі, а деякі банки досі не повертають депозитів. Банківська система не просто хвора, вона не працює. Збитки банків становлять 12 млрд грн. Державний банківський сектор нині на межі банкрутства. У нас економічний дефолт, який не зникне і 2012 р. У рамках існуючої системи краще вже не буде, може бути тільки гірше.

Щоб було покращення, треба радикально міняти соціально-економічну модель розвитку із кланово-олігархічного капіталізму на модель народного капіталізму середнього класу. А правляча олігархія не буде цього робити. Податковий кодекс заклав антагоністичне протиріччя між олігархічною буржуазією та дрібною і середньою буржуазією. І це протиріччя не вирішили, а відклали на певний період. І воно вийде на поверхню не пізніше кінця цієї зими. Каталізаторами цього стануть підвищення цін на газ, виселення людей з житла, встановлення пені, подорожчання соціальних послуг і проїзду в громадському транспорті, зростання цін на пальне. Унаслідок всього цього подорожчають інші товари. Разом із тим, не зростають зарплата і пенсії. Народ убожіє. Офіційно рахункова палата визнає, що у нас майже 30% бідних – 12 мільйонів людей перебуває за межею бідності. А за експертними оцінками, на межі бідності нині живе 60% населення України. Тому звідки візьмуться позитиви у 2012 році, якщо у 2011-му нас очікує економічний дефолт і крах.

Ймовірність соціальних бунтів

– Деякі політики прогнозують навесні наступного року соціальні бунти, зокрема через ті причини, які Ви перерахували. На Вашу думку, українці досі не розчарувалися у різного роду майданах?

– Є кілька простих причин, чому це може початися: підвищення цін на комунальні послуги і проїзд у громадському транспорті, подорожчання зерна у світі. Навіть у Росії середня ціна зерна на рівні 300 доларів за тонну, а в Україні зерно продається у середньому по 150 доларів за тонну. Тобто, є розрив між світовою і внутрішньою цінами удвічі більший. Влада розуміє, що коли вона відпустить цю ціну, то це й призведе до масових бунтів. Але і тримати її вони не можуть і не мають права, бо це зерно належить приватним власникам, і ніхто не має права заборонити приватному власнику продавати своє зерно туди, де купуватимуть за реальною ціною. А реальна ціна – 300 доларів. Людям не дають можливості продати зерно за реальною вартістю.

Таким чином, зріє конфлікт, бо утискають сільську буржуазію – виробників продукції, фермерів – і не дають їм отримати реальні гроші за продукцію, яку вони виробили. Результати такої політики видно вже сьогодні – селяни засіяли озимих на 50% менше ніж торік. Якщо ціни на зерно піднімуться до реального рівня, то це призведе до швидкого зростання цін на інші товари. Виникає ситуація цухцвангу – кожен крок влади спричинятиме погіршення ситуації.

Тому вважаю, що наприкінці січня почнеться нова хвиля дрібнобуржуазної революції, яка, імовірно, співпаде з рішучими кроками зі захисту національного суверенітету, бо не секрет, що нинішня влада здає позиції національної безпеки.

– Попри все те, що Ви кажете, Європа начебто хвалить Україну, обіцяє нам безвізовий режим, а МВФ узагалі розглядає можливість виділення чергового кредиту, бо Україна виконує його вимоги. Якось не складається.

– Це все слова, обіцянка-цяцянка, а дурню радість, звичайне словоблуддя. Європа не зацікавлена в тому, аби у нас почалися серйозні збурення, бо у самій Європі не все спокійно. Там побоюються, що всі ці збурення об’єднаються в один процес. Зрозуміло, що Європа шукає можливостей знайти компроміси з українською владою. Але поле для домовленостей увесь час скорочується, бо влада донецької сім’ї Януковича постійно нарощує свій агресивний антидемократичний потенціал і промосковську залежність. Як наслідок – нині в Україні дуже швидко скорочується підтримка цієї сім’ї і донецької групи і, відповідно, Партії регіонів. Нині ця підтримка знаходиться на рівні 12%. Це падіння буде збільшуватися, у тому числі на Сході та Півдні України. Янукович опиниться в ізоляції, а Партія регіонів утратить свої впливи.

З іншого боку, Європа теж довго не буде бавитися у розмови, а вимагатиме конкретних дій і кроків із лібералізації, демократизації і приведення нашої системи у відповідність до європейських норм. А наша система йде шляхом формування диктатури, авторитаризму мафіозного типу. Період словоблуддя завершується. Європа нам грошей не дасть, бо їх у неї самої нема. А щодо МВФ, то усі його програми у різних країнах світу завершувалися потужними народними революціями. Ми й так багато взяли. Брати далі вже нема під що і віддавати вже не можемо. Цей ресурс вичерпано.

Для того, щоб взяти гроші МВФ, треба збільшити пенсійний вік на 10 років. Азаров відправив МВФ меморандум про збільшення до ринкового рівня тарифів на газ, підняття пенсійного віку, централізацію банківського капіталу, прийняття Житлового кодекс і підписання асоціації із Євросоюзом. А це неможливо, це недосяжні завдання, спрямовані проти широких верств населення. Люди зазнають великого утиску, бо вони не в змозі обслуговувати ці рішення, якщо такі будуть прийняті.

Газета "Львівська пошта"
№143 від 22.12.2010 р

20 дек. 2010 г.

Россия совершает неоколониальную экспансию в Украину?

От экономического сотрудничества между двумя странами, в первую очередь, выигрывает Россия. По его мнению, Украина постепенно впадает в финансовую зависимость от российского бизнеса.

Сегодня значительно усилили свое присутствие в Украине российские банки: Сбербанк и ВТБ. Благодаря покупке российскими финансовыми структурами активов крупных украинских банков, российский бизнес, фактически, получил доступ к кредитным историям нашей промышленности, что дает ему возможность начать активную скупку наиболее ликвидных предприятий Украины.

Считаю неправомерной ту цену на газ, которую сегодня платит Украина России, он также напомнил о проигранном Украиной споре с «РосУкрЭнерго», 50% акций которой принадлежит «Газпрому».

Помимо этого, стоит отметить настойчивые попытки России взять под контроль украинскую авиационную и судостроительную отрасли, а также газотранспортную систему. Я считаю, что Россия сейчас совершает классическую неоколониальную экспансию в Украину.

Бюджет України потрібно розглядати, як бюджет кланової "донецької сімї"

Те, що уряд України не повідомив громадян про особливості держбюджету- 2011 свідчить про те, що посилюється втаємничення і відсторонення широких верств громади від основовного фінансового плану Української держави.

Нам відомі тільки деякі незначні факти: курс долара, відносно гривні залишиться на тому ж рівні, дефіцит не перевищуватиме 3% від ВВП, інфляція зросте не більше ніж на 7-8%. Це не поганий рівень споживчої інфляції. Але такі показники можуть виявитись штучними. Оскільки, вже зараз спостерігається інша ситуація, яку не показує уряд.

Абсолютно не відомо, яку частину приноситимуть доходи в держбюджет, яку - становитиме видаткова частина, не відомо, скільки коштів планується отримати від запозичень, навіть не відомо скільки становитиме державний борг на кінець цього року і скільки коштів потрібно буде на обслуговування цього боргу. У нас немає кількості реальних показників аби сформувати реальну картину. Не відомо структуру видатків скільки на СБУ, на вугільну промисловість на Податкову на адміністрацію президента тощо. Не відомо, скільки витрачатимуть мафіозні клани, олігархічними сімействами через державний бюджет.

Також потріно врахувати, оскільки, державний борг складе лизько 54 мільярдів доларів, а ще плюс відсотки, Україна змушені будемо виплатити, як мінімум 70 мільярдів з 281 млрд., а це 25% з усього бюджету країни.

Це знову ж таки означає, що 70 млрд. доларів нашій країні доведеться знову позичити аби виплатити цей борг.

Бюджет України, на сьогодні, потрібно розглядати, як бюджет кланової "донецької сімї", які вважають, що Україна стала для них наповнювачем їхніх гаманців.

17 дек. 2010 г.

Москва сказала Києву, куди піти

Путін з російської сторони характеризує Другу світову війну, як Велику Вітчизняну, яка в світі такою взагалі не визнається. У світі є чітко зафіксована дефініція - Друга світова війна. Вона була розв'язана двома імперіями - германською фашистською імперією і російською комуністичною імперією.

Ці дві імперії боролися між собою за життєвий простір і за перемогу своєї ідеології. До початку Другої світової війни територія України була розділена між різними державами, і коли 1 вересня 1939 року почалася війна, дві імперії, що воювали, домовилися про те, що та частина України, яка належала Польщі, приєднується до половини, що підконтрольна Росії. І цей момент якраз і є для всіх головною точкою відліку.

Коли у 1941 році Друга світова війна розширилася і перейшла на територію Росії, Україна перетворилася на поле для страшних, нелюдських бойових дій між двома імперіями.

У результаті цього Україна сильно постраждала не лише від німців, але і від комуністів, які мало того, що вивозили все з української землі, так ще й підривали підприємства та історичні цінності. Так, наприклад, від рук російських комуністичних імперіалістів постраждала Дніпровська ГЕС, був підірваний Хрещатик, Києво-Печерська Лавра, які в Україні за собою залишали зону «споленого поля».

У складі російської комуністичної імперської армії фактично дві третини офіцерського складу були представлені українцями за національністю, які чинили опір німецьким військам. Саме найжорстокіша боротьба України, яка чинила опір, і зупинила фашистську імперію від взяття Москви, тому що саме на території України провалився фашистський бліцкриг - південне угруповання Вермахту не змогло прорватися звідси до Москви.

Саме це є головною причиною того, що російській комуністичної імперії вдалося перегрупувати сили, здійснити новий набір солдатів, половина з яких знову-таки була українцями. Не варто також забувати про те, хто працював у тилу. Це знову-таки були українці, люди різних професій - інженери, майстри, яких вивезли з української території до Росії.

Так що говорити нісенітницю про те, що Росія перемогла б німців без України, враховуючи все те, про що я говорив - треба бути зовсім інтелектуально недорозвиненим суб'єктом. Чомусь він не сказав про те, що насправді Росії як такої в природі не існує. Натомість є протенаціональна держава різних етносів, що проживають на євразійській території. Основний етнос, який там зараз розвивається, називається дуже просто - угро-фінський етнос.

Тому Путіну взагалі краще не піднімати тему Росії, оскільки сьогодні навіть такого поняття, як російський етнос, немає. Є сукупність етносів під умовною назвою Росія, присвоєне, до речі, ними самими собі абсолютно незаконно. І, звичайно, у такому розрізі ні про яку Велику Вітчизняну війну мову вести не можна, а значить і не було ніякої перемоги російського народу, тому що ні самої Росії, ні її народу немає і не було.

А щодо путінських закликів про вступ кудись можу сказати тільки одне - як можна вступати до невдах? Немає там ніякого простору і союзу. Те, що сьогодні вони називають ТС - це «міжсобойчик», «організований на трьох» білоруським лебедем, казахським раком і російською щукою.

98% країн та 97% світової торгівлі припадає на СОТ; всього кілька, так званих диктаторських країн із закритою, не ринковою економікою типу Іраку / Ірану, Саудівської Аравії, які не є членами СОТ - і все! А всі ці ТЗ, ЄЕП, що ініціюється Путіним, з самого початку створюються виключно як економічна неоколоніальна структура на чолі з Москвою, де Путін і іже з ним правитимуть балом.

Навіщо Україні йти в структуру до країни, з якої за останні десять місяців ми вже встигли вторгувати собі в мінус п'ять мільярдів доларів?

14 дек. 2010 г.

Бій за оптимізацію: даєш реформи у Верховній Раді?!

У цьому питанні, насамперед, треба спиратися на Конституцію, у якій чітко зазначено, що організаційна система Ради повинна бути прописана через регламент. Оскільки у редакції Основного Закону 1996 року, до якого ми повернулися, немає як такої політичної більшості, то сьогодні ми, не перейшовши до парламентсько-президентської республіки, зупинилися якраз посередині між Радами і європейським парламентаризмом.

Звичайно, можна було б за рахунок регламенту хоча б посилити парламентську функцію Верховної Ради, але для цього необхідно передбачити структуризацію за політичними фракціями. Але, з іншого боку, на сьогоднішній день Кабінет міністрів не призначається парламентом, це робить Президент, а раз так, то він робитиме це самостійно. У такому разі потрібно вносити до Конституції якраз ті зміни, які були скасовані.

Таким чином, виходить замкнуте коло. Єдине, що можна було б зробити однозначно, це заборонити голосування чужою карткою. Для цього достатньо за регламентом ввести за це правопорушення величезний штраф. До речі, тоді це призвело б до того, що парламент дійсно почав би продуктивно працювати.

Непогано було б також категорично заборонити парламентсько-бізнесове сумісництво, залишивши у Верховній Раді тільки політиків. Це можна зробити без внесення змін до Конституції. Плюс перетворити комітети у відкриті системні обговорення; кожен закон повинен мати свого автора, і перш ніж щось приймати, це «щось» має виставлятися на широке обговорення, якого сьогодні немає.

У комітетах обов'язково повинні бути введені попередні слухання, куди могли б приходити всі бажаючі. Не можна ні за яких обставин порушувати процедуру - влаштовувати перше і друге слухання відразу. Тобто треба розвинути парламентаризм хоча б у тих обсягах, які притаманні чинним на сьогоднішній день законам і Конституції. Ось це була б серйозна реформа.

Але перше, що Президенту варто було б зробити, це розпустити нинішній бунтівний, антиконституційний український парламент і обов'язково провести вибори у наступному році на підставі закону 2001 року за змішаною системою, це відповідає Конституції 1996 року. А людей, які сьогодні сидять у незаконному парламенті, нова народна патріотична влада, яка все одно прийде, буде судити. За те, що вони разом з антиконституційним бунтівним Кабміном Азарова захопили владу в країні.

13 дек. 2010 г.

Нацбанком Украины управляют россияне

Введение рубля в золотовалютный запас Украины – это неправильное решение. Ни каких дивидендов Украина не получит, ведь рубль – нестабильная валюта. 2008 года показал, что рубль постоянно девальвируется. Нет гарантий устойчивости у российского рубля на сегодняшний день.

Украине не стоит использовать рубль в золотовалютных резервах, поскольку с Россией у Киева негативный внешнеторговый баланс, который составляет минус 5 миллиардов долларов. Поэтому это ошибочное решение НБУ.

В целом,на данный момент с уверенностью можно сказать о потере Стельмахом контролирующих функций главы НБУ.

Теперь там фактически его функции выполняет друг старшего сына Януковича – Сергей Арбузин. Этому мальчику чуть больше тридцати лет, и он абсолютно некомпетентен в этих вопросах. По сути, это означает, что резиденты России уже сидят в НБУ. То есть, украинский банк утратил функции национального банка. Это будет иметь очень плохие последствия для украинской экономики.

10 дек. 2010 г.

Бюджетні перепетії. Оптиміст чи реаліст економіст Азаров?

Коли сюжет про це показували по телебаченню, було ясно і чітко видно, як членам уряду спочатку роздали документ у роздрукованому вигляді, а потім практично тут же терміново його забрали. А чому? Тому що бояться.

Це означає, що там уже закладено щось, що вимагає оперативного доопрацювання. Тобто когось, хто побачив паперовий варіант, це вже все не влаштувало.

Таємно прийнявши документ, а потім, представляючи його, не сказали нам про головні параметри, а саме: які дохідні та видаткові частини бюджету, який реальний дефіцит.

Не сказали, як вони будуть цей реальний дефіцит (я підкреслюю - реальний) покривати. Вони не назвали суму, яку хочуть отримати у вигляді зовнішніх і внутрішніх позик. Вони не показали нам бюджет державних монополій, таких як НАК «Нафтогаз України», яка на сьогоднішній день, по суті, банкрут і величезний боржник; вони не показали нам «Автодор» і «Укрзалізницю».

Вони не показали, скільки субсидій буде виділено вугільній промисловості, через яку, наприклад, відмиваються гроші донецькими кланами і потім «чисто» розкрадаються. Вони не показали, якими будуть бюджети Міністерства оборони, міліції, прокуратури, СБУ, податкової та Мінфіну.

Вони не показали нам головні складові та структуру бюджету. Ми не знаємо, скільки грошей передбачено на гуманітарну сферу, освіту, науку і культуру. Точно так же, як ми не знаємо, які кошти закладені у бюджет на охорону здоров'я. Одним словом, ми не знаємо нічого з того, що у першу чергу кожного із нас цікавить.

Але якщо цього немає, тоді виникає питання: а що вони тоді взагалі затвердили? З самого початку уряд пішов по шляху великої брехні. Вони не сказали, як вони збираються обслуговувати державний борг, який на кінець жовтня, за їхніми власними оприлюдненими розрахунками, перевищив 51 млрд. доларів. Для порівняння: на початок 2010 року борг становив 34 млрд., сьогодні – вже 51 млрд., а до кінця року він буде ще більший.

Ми, платники податків, з самого початку не знаємо основних параметрів бюджету. А раз так, значить, те, що вчора було – примітивне лицедійство, банальне «окозамилювання». Так зване «кидалово». Якщо одним висловом, то вчорашньою презентацією бюджету «наперсточники» нам просто «втирали мізки».

Передчуття мирної революції

Про світову економічну кризу, складну соціально-економічну ситуацію в нашій країні та шляхи виходу з неї розмовляємо з директором Інституту трансформації суспільства професором Національної академії управління Олегом Соскіним.

— Олегу Ігоревичу, про світову та нашу внутрішню економічну кризу останнім часом говорять дедалі менше. Чи означає це, що вона пішла на спад?

— Криза в світі, на жаль, триває, бо має системний характер. Тобто її причина не в якомусь тимчасовому збої, а в хибності самої світової економічної системи. Провідні країни світу здійснюють її, так би мовити, косметичний ремонт, хоча б мали взятися за кардинальну перебудову, суть якої у перерозподілі багатства на користь широких верств населення. Тож криза наростатиме. Якщо Німеччина, Франція, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Австрія, Словаччина ще якось тримаються на плаву, то Португалія, Іспанія, Ірландія, Ісландія, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Італія, Греція — на межі дефолту. Загострюється валютна війна між США і Китаєм. Більшість країн світу не відновила свого економічного максимуму, який вони мали до 2007 року. Найменше потерпіли від кризи деякі азійські країни, бо зуміли вчасно вжити ефективних заходів. Але якщо впав попит на товари і послуги в США та Європі, то це має статися у всьому світі. Тож під час чергового витка кризи її центром може стати Азійський континент. Уже нині меншає роль Китаю у світовій економіці, а наступного року його становище, за багатьма прогнозами, ще більше погіршиться. Переживає кризу і Японія.

— А як в Україні? Чи все так добре, як розповідають нам урядовці?

– Не можу сказати нічого втішного. Ситуація в економіці нині така ж тяжка, як і 2009 року. Щоправда, темпи падіння ВВП дещо вповільнилися, але всі ознаки кризи — на поверхні. По-перше, різко зменшено внутрішнє споживання за рахунок того, що, по суті, заморожено заробітну плату. Її середній розмір на сьогодні становить 2300 гривень, тобто майже 200 євро, в той час як у Польщі — 1000 євро, в інших країнах ЄС цей показник ще вищий. По-друге, наші банки не видають кредити, отже, немає процесу відтворення, не нагромаджується банківський капітал, який має фінансувати всі економічні фази: виробництво, обмін, споживання, розподіл. Збитки банків протягом цього року становлять понад 11 мільярдів доларів. По-третє, продовжує збільшуватися дефіцит Держбюджету — зараз це близько 160 млрд. гривень. Дефіцит Пенсійного фонду — 70 мільярдів гривень. Виплата пенсій фактично фінансується з Державного бюджету. НАК «Нафтогаз України» — банкрут. За листопад цього року він сплатив Росії за спожитий газ 1 млрд. 44 млн. доларів, які йому фактично позичив уряд. Але постає запитання: куди діваються гроші, які одержує НАК від споживачів газу? Чому постійно виникає цей борг? Може, тому, що газотранспортні системи контролюються кримінальними структурами? Це, до речі, підтверджується матеріалами, розповсюдженими скандально відомим сайтом «Вікілікс».

Зростає сукупний державний борг (внутрішній, зовнішній і гарантований). Якщо на 31.12.2009 р. його сума була 36,684 млрд. доларів, то на 31.10.2010 — 51,23 млрд. дол., у подальшому вона може сягнути 55 млрд. доларів, тобто 50 відсотків ВВП. Це означає, що країна опиниться перед загрозою дефолту. А чому ніхто не б’є тривогу з приводу того, що більшість міст України в кінці бюджетного року не зможе звести кінці з кінцями? В особливо важкій фінансовій ситуації опинилися Київ, Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ. Щоб утримати державний корабель на плаву, уряд мусить щомісяця робити зовнішні та внутрішні запозичення на суму понад 2 млрд. доларів. Одне з цих джерел — облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Якщо станом на 1 січня 2010 року їх було випущено на 79 млрд. гривень, то протягом наступних одинадцяти місяців — ще на 56 млрд. гривень. Причому власником майже половини з них (60 млрд. грн.) став Національний банк України.

— Роз’ясніть, будь ласка, що в цьому поганого?

— Те, що НБУ, аби врятувати державу від дефолту, вимушений постійно збільшувати грошову масу. Пригадуєте слова Попандопула з фільму «Весілля в Малинівці»: «Бери ці гроші, мені не шкода, я ще намалюю». Але від того, що чинять нинішні урядовці, Попандопулові не сміятися, а плакати треба, бо вони фактично безсоромно грабують свій народ, адже наші зарплати внаслідок їхніх операцій знецінюються.

— Але ж, мабуть, більшість соціально-економічних труднощів, яких зазнає наша країна, — це наслідок об’єктивних причин, пов’язаних зі світовою економічною кризою. Не може ж бути у нас краще, ніж, скажімо, у країнах ЄС?

— Криза у країнах ЄС і в Україні — це небо і земля. Я вже порівнював розміри мінімальної та середньої заробітної плати у нас і в них. Рівень бідності в Україні, який становить понад 30 відсотків населення, є одним із найвищих у Європі. Більшість країн ЄС має чіткий план дій в умовах кризи, проводить ефективну соціальну політику. А наш уряд виконує волю Міжнародного валютного фонду і кримінально-олігархічних кланів. Тому всі так звані реформи за змістом є не що інше, як спроба перекласти тягар кризи на плечі пересічних громадян.

Візьмемо, наприклад, так звану податкову реформу. Нехай не радіють «спрощенці», бо їхня перемога тимчасова. Податкові пільги, які їм по-царському подарував Янукович, у новому ПК — наче чужорідне тіло. Бо Кодекс створено лише для того, щоб процвітали великі холдинги, якими володіють олігархи. Він не зачіпає їхніх інтересів, незважаючи на те що вони «відмивають» мільярди доларів через офшорні зони. У цьому документі залишено тільки примітивний спрощенський рівень, хоча мале та середнє підприємництво може діяти і в рамках інших форм господарювання: кооперативів, товариств, приватних підприємств. Проте вони у новому ПК не згадуються. А тому вважаю, що влада в цьому питанні рано чи пізно візьме реванш. Передбачаю, що організатори та учасники акції у різний спосіб будуть покарані. Вже сьогодні багатьох із них під надуманими приводами притягнуто до кримінальної відповідальності. Тобто проведуть своєрідну суспільну «зачистку», аби подібне не повторилося під час наступних псевдореформ. Далі буде спроба проштовхнути Трудовий кодекс, який фактично перетворить людей праці на рабів. Після цього реформатори-олігархи наполягатимуть на ухваленні нового Житлово-комунального кодексу, в якому буде передбачено конфіскацію квартир та будинків через борги за газ та комунальні послуги. Потім уряд запропонує підвищити пенсійний вік. Уже є рішення про підвищення на 50 відсотків цін на газ для населення з квітня наступного року. Всі ці заходи я не можу назвати інакше, як геноцидом власного народу. Бо влада в Україні зосереджена в руках компрадорсько-космополітичної буржуазії, яка навіть не належить до українського етносу. Це чужинська буржуазія, так звані громадяни світу, тому вони так беззастережно нас експлуатують. Їм байдуже, хто працюватиме на їхніх фабриках. Якщо українці вимруть або виїдуть за кордон, то вони завезуть китайців, негрів, азіатів...

— Чи стане Держбюджет 2011 року дієвим антикризовим заходом?

— Я не впевнений у тому, що його взагалі можна буде сформувати на основі нового Податкового кодексу. За моїми розрахунками, надходження до центрального і місцевих бюджетів суттєво зменшаться. Міста, які внаслідок ухвалення нового ПК фактично залишилися без податкових джерел, самостійно вижити не зможуть. Проте й держава не спроможна буде їм допомогти. Надходження від митних платежів теж зміліють, бо зменшується зовнішньоторговельний оборот. Уряд хвалиться, що збільшив товарооборот з Росією. Але якщо пильніше придивимося до цього так званого успіху, то побачимо, що за січень — вересень 2010 року ми імпортували з Росії товарів на 5,65 млрд. доларів більше, ніж експортували. Бо наша братня країна закрила перед нами свій ринок. Я переконаний, що норма щодо ПДВ як не діяла з часу свого запровадження, так і не діятиме й у новому ПК. Бо вона породжує корумповані схеми. Заробітні плати і пенсії залишаться фактично на рівні 2010 року. В той же час ціни на харчі та товари широкого вжитку зростуть. Отже, на внутрішньому ринку спостерігатиметься застій. Людей «посадять» на макарони, картоплю і ковбасу «собача радість». Відтак зупиниться багато підприємств. Зросте безробіття. Вже сьогодні, згідно з розрахунками Міжнародної організації праці, його рівень становить понад 9 відсотків. У січні-лютому почнуться так звані «віяльні» відключення будинків від тепла та електрики. Словом, те, що маємо нині внаслідок кризи,— квіточки, а ягідки будуть потім.

— Що ж може врятувати нашу державу від катастрофи?

— Порятунок — у народній, дрібнобуржуазній революції. Перший її етап відбувся в жовтні-листопаді цього року, а наступний незабаром побачимо. В результаті цього мирного протесту народ має назавжди відсторонити від влади бандитсько-олігархічні групи. Адже в Україні фактично відновлено модель бандократії часів Кучми у найгіршому варіанті. Люди мусять знати, що Янукович, Азаров, Тігіпко — доларові мільйонери, мета яких — збільшити свої статки. Все решта їх не хвилює. Ця революція має вилитися у демократичні вибори всіх гілок влади. Вже сьогодні є всі законні підстави для їхньої зміни, адже Конституція 1996 року, яку було відновлено рішенням Конституційного суду, поставила поза законом і Президента, і парламент, і уряд, і регіональні органи влади. Під контролем народу слід ухвалити такий Основний Закон, в якому були б збалансовані всі гілки влади, і, найважливіше, її слід децентралізувати, передавши більшість повноважень на місцевий рівень. Самоврядування дасть державі енергію руху вперед, розбудить ініціативу і творчу енергію народу. Зверніть увагу: нинішня влада про розвиток самоврядування і не згадує. Бо воно загрожує владі олігархів, які зацікавлені в тому, щоб контролювати суспільство, наче концтабір.

Зрозуміло, не обійтися і без економічних реформ. Їхній перелік викладено у моїй програмі «Народний капіталізм», що описана у багатьох моїх наукових статтях, ознайомитися з якими можна на порталі www.soskin.info. У податковій системі слід опиратися не на вилучення податків, а на запровадження податку на купівлю, при цьому розщеплення бюджетних доходів має здійснюватися автоматично, 60 відсотків із них має йти на місцевий рівень. Слід передбачити також заходи щодо розвитку малого та середнього бізнесу, системи енергопостачання, стимулювання будівництва соціального житла. На більшість суспільних проблем ця програма реагує чіткими дієвими рецептами.

Чим швидше Україна прокинеться і позбудеться ярма, у яке її загнуздав режим Януковича—Азарова, тим швидше подолаємо кризу. Ось відповідь на запитання, коли українці стануть жити, як люди, а не як жебраки.

Газета "Сільські вісті"
№143 від 9 грудня 2010 року

9 дек. 2010 г.

Бюджетні перепетії. Оптиміст чи реаліст економіст Азаров?

Кабінет Міністрів України днями схвалив проект державного бюджету на 2011 рік і в п'ятницю, 10 грудня, подасть його до Верховної Ради. Про це повідомив міністр фінансів України Федір Ярошенко на брифінгу.

При цьому він підкреслив, що до п'ятниці документ буде доопрацьований, зокрема, будуть відкориговані витратні статті.

Коли сюжет про це показували по телебаченню, було ясно і чітко видно, як членам уряду спочатку роздали документ у роздрукованому вигляді, а потім практично тут же терміново його забрали. А чому? Тому що бояться.

Це означає, що там уже закладено щось, що вимагає оперативного доопрацювання. Тобто когось, хто побачив паперовий варіант, це вже все не влаштувало.

Таємно прийнявши документ, а потім, представляючи його, не сказали нам про головні параметри, а саме: які дохідні та видаткові частини бюджету, який реальний дефіцит.

Не сказали, як вони будуть цей реальний дефіцит (я підкреслюю - реальний) покривати. Вони не назвали суму, яку хочуть отримати у вигляді зовнішніх і внутрішніх позик. Вони не показали нам бюджет державних монополій, таких як НАК «Нафтогаз України», яка на сьогоднішній день, по суті, банкрут і величезний боржник; вони не показали нам «Автодор» і «Укрзалізницю».

Вони не показали, скільки субсидій буде виділено вугільній промисловості, через яку, наприклад, відмиваються гроші донецькими кланами і потім «чисто» розкрадаються. Вони не показали, якими будуть бюджети Міністерства оборони, міліції, прокуратури, СБУ, податкової та Мінфіну.

Вони не показали нам головні складові та структуру бюджету. Ми не знаємо, скільки грошей передбачено на гуманітарну сферу, освіту, науку і культуру. Точно так же, як ми не знаємо, які кошти закладені у бюджет на охорону здоров'я. Одним словом, ми не знаємо нічого з того, що у першу чергу кожного із нас цікавить.

Але якщо цього немає, тоді виникає питання: а що вони тоді взагалі затвердили? З самого початку уряд пішов по шляху великої брехні. Вони не сказали, як вони збираються обслуговувати державний борг, який на кінець жовтня, за їхніми власними оприлюдненими розрахунками, перевищив 51 млрд. доларів. Для порівняння: на початок 2010 року борг становив 34 млрд., сьогодні – вже 51 млрд., а до кінця року він буде ще більший.

Ми, платники податків, з самого початку не знаємо основних параметрів бюджету. А раз так, значить, те, що вчора було – примітивне лицедійство, банальне «окозамилювання». Так зване «кидалово». Якщо одним висловом, то вчорашньою презентацією бюджету «наперсточники» нам просто «втирали мізки».

8 дек. 2010 г.

Строительная реформа на Украине закончится банальным переделом

Тигипко никогда не мог реализовать структурные реформы, поэтому его намерения реформировать сферу строительства вызывает только скепсис. За что бы он не брался, начиная с 94 года, это заканчивалось крахом. Еще будучи руководителем «Приватбанка» он решал все вопросы только для себя, а для страны его деятельность заканчивалась катаклизмами. Этим же закончится его реформа в строительной сфере.

Презентация проекта Закона, который предусматривает уменьшение количества разрешительных документов для строительных компаний, «на самом деле означает, что Тигипко хочет взять под личный контроль эту сферу. Простыми словами, вывести с рынка одни компании, а завести другие.

После того, как Тигипко завалил малый и средний бизнес Налоговым кодексом, он нашел себе новую тему – строительства. Но все закончится одним, когда будет перераспределение капиталов и потоков в строительной отрасли, которые, как известно, не маленькие. Для этого нужно выгнать действующие структуры, поставив подконтрольные. Именно им и будут предоставляться все те льготы и преференции, о которых говорится в плане Тигипко. По сути, очередной обман под соусом реформ.