31 янв. 2013 г.

Садовому готують зняття з посади?

УНКП вітає створення спеціальної слідчої комісії для розслідування діяльності мера Львова Садового і його команди.

Садовий, міський голова Львова, та діяльність його команди стануть об’єктами вивчення спеціальної парламентської слідчої комісії, до роботи якої долучиться також Генеральна прокуратура. Про це 30 січня під час прес-конференції заявив депутат Львівської міської ради Любомир Мельничук. Він зазначив, що спеціальна слідча комісія займеться двома проблемними напрямками – транспортом і комунальним майном.

Українська Національна Консервативна партія вітає таку ініціативу, адже існує припущення, що Садовий працює спільно із олігархічним правлячим режимом, і таким чином, зрадив інтереси львів’ян.

Як відомо, Львів перебуває в занепаді, комунальна структура руйнується, місто – банкрут, боржник, бюджет не збалансований, дефіцитний, значний відсоток його дохідної частини є віртуальним і формується за рахунок центральних надходжень, які можуть і не прийти, оскільки консолідований державний бюджет теж дефіцитний і свої дірки лататиме за рахунок місцевих бюджетів.

Тому потрібно, щоб фракція Соціал-Національної партії («Свобода»), яка складає більшість у Львівській міській раді, проявила зрілість і мужність, та на час роботи цієї комісії тимчасово відсторонила Садового від виконання обов’язків міського голови, щоб він не мав можливості впливати на роботу цієї комісії, а впродовж цього періоду його функціональні обов’язки може виконувати секретар міської ради Василь Павлюк.

УНКП вважає, що створення спеціальної слідчої комісії для розслідування діяльності Садового і його відсторонення від влади призведе до оздоровлення ситуації у Львові. Можна припустити, що в результаті діяльності цієї комісії почне відкриватися багато речей. Якщо ж більшість у міській раді створить свій виконком, з’явиться можливість дістатися до першоджерел, первинних матеріалів і документів, і тоді легше буде провести повноцінний системний аудит діяльності Садового та його групи.

Настав час «Свободі» показати, на що вона здатна. Треба продемонструвати, що її представники можуть діяти не лише силовими методами, але й професійно, конструктивно, і брати на себе відповідальність. Необхідно, щоб громадяни побачили їхній професіоналізм, і «Свобода» показала, що насправді влада – це відповідальність та ефективне управління в інтересах всіх членів львівської громади.

30 янв. 2013 г.

Янукович заманює МВФ у пастку: гра в наперстки почалась

Міжнародний Валютний Фонд, місія якого 29 січня прибула в Україну, не має права надавати будь-яку фінансову допомогу режиму Януковича.

Міжнародний Валютний Фонд 29 січня прислав свою місію в Україну. Як відомо, ця місія планує перебувати у нас до 12 лютого. Основною темою переговорів має стати нова програма співпраці України з МВФ.

Очевидно, що приїзд місії МВФ в Україну – це не пересічна подія, і схоже, що режим бандократії Януковича покладає великі надії на те, що йому вдасться з МВФ, як він це робить зі всіма іншими, зіграти в улюблену гру криворізько-донбаських бандитів – наперстки, та ошукати фахівців Міжнародного Валютного Фонду, навішати їм локшину на вуха і витрусити з них 10-15 млрд. доларів. Чи вдасться їм це зробити – покажуть найближчі дні. Але будь-якій неупередженій людині, навіть не фахівцю, пересічному громадянину зрозуміло, що у випадку, коли МВФ дасть гроші уряду Азарова, то це означатиме пряму підтримку правлячого олігархату в Україні з боку МВФ. Тоді можна вважати, що Міжнародний Валютний Фонд став на бік осіб, які захопили Україну і грабують її, як мародери-окупанти.

Адже відомо, що правлячий режим довів Україну до банкрутства. Впродовж останніх 16 місяців золотовалютні резерви України скоротилися на 35,9% – з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,5 млрд. доларів станом на грудень 2012 року. Сальдо платіжного балансу України у 2010 році було позитивним і складало 5,03 млрд. доларів, вже у 2011 році воно стало негативним і становило –2,45 млрд. доларів, а впродовж 2012 року погіршилося ще на 70% і становить –4,17 млрд. доларів. За три роки правління режиму Януковича та Азарова державний і гарантований державою борг зріс на 71% – з 301,4 млрд. гривень станом на 31 грудня 2009 року до 516,4 млрд. гривень (64,6 млрд. доларів) станом на 31 грудня 2012 року. А валовий зовнішній борг України впродовж 3 років зріс на 28% – з 103,4 млрд. доларів станом на кінець 2009 року до 132,4 млрд. доларів станом на вересень 2012 року.

Уряд раз по раз стає епіцентром корупційних скандалів, найбільш показовий приклад – це купівля бурових платформ за ціною, яка майже вдвічі перевищує ринкову, а тепер російський «Газпром» виставив уряду Азарова рахунок на 7 млрд. доларів за газ, який Україна мала купити згідно з умовами контракту, але не купила. Реформи в нашій державі не проводяться, 50% населення живе за межею бідності. Україна займає 144 місце в світі за рівнем корупції, 137 місце за легкістю ведення бізнесу, і щороку розташування нашої держави у більшості світових рейтингів погіршується. Режим здійснює репресії, переслідування політичних опонентів, лідери опозиції перебувають у в’язниці.

Як можна вести переговори з правлячою клікою, яка впродовж 3 років свого правління довела нашу державу до такого розпачливо стану? Як можна надавати цьому режиму якусь фінансову підтримку?

Українська Національна Консервативна партія звертається до керівництва МВФ, зокрема до директора-розпорядника Фонду Крістіни Лаґард, до старшого постійного представника МВФ в Україні Макса Альєра, до фахівців місії МВФ. Будь-які спроби дати гроші правлячому бандитському режиму будуть розцінюватися УНКП як його пряма підтримка з боку міжнародних фінансових кіл, і ми залишаємо за собою право на будь-які дії для захисту української нації, українського народу, української держави.

УНКП також звертається до парламентських опозиційних партій та їх лідерів – Яценюка, Кличка, Тягнибока – у випадку, якщо МВФ дасть гроші режиму Януковича, розпочати пікетування представництв МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, посольства США. І вимагати закриття місії МВФ та припинення будь-якої співпраці з цією організацією, як з такою, що підтримує встановлення в Україні прокремлівської кадебістської диктатури Януковича.

Некваліфікована політика нашого уряду і Нацбанку привела до втрати золотовалютного запасу

Чимало експертів говорять про можливу девальвацію гривні. Уряд, навпаки, запевняє, що цього не буде. Однак ні для кого не секрет, що головна особливість сучасної валютно-фінансової системи – це колосальні обсяги спекулятивного капіталу, що вкрай не зацікавлений саме в стабілізації валют. Наскільки міцна українська гривня?

Ми не можемо втекти від сучасного глобалізованого світу, тому забезпечити стабільність національної валюти досить важко. Стався крах ямайської валютної системи, стало дві світові валюти — долар і євро. Отже, світ фінансів ускладнюється і окремим державам зі своїми національними валютами треба докладати зусиль, щоб їх утримати.

Перш за все, слід прибрати внутрішні фактори, які знецінюють національну валюту. Насамперед — це дефіцит державного бюджету. Він в Україні є, і дуже значний, принаймні останні вісім років завдавав чималого клопоту. Закривати його можна або за рахунок нових запозичень, або збільшенням валютної виручки, з позитивним торговим балансом. Звичайно, в основі всього лежить підвищення підприємницької активності і зайнятості населення, але у нас нічого подібного не спостерігається. І витікання капіталу, порівняно з притоком прямих і портфельних інвестицій, оборотного капіталу для іноземних підприємств -- також не на нашу користь.

Таким чином, ми маємо для інфляції всі макроекономічні передумови, до яких треба додати ще величезні видатки на утримання самої держави. Ця держава проникла в усі шпаринки суспільного життя, всюди вимагає дозволів, і створює ідеальне корупційне середовище. Хабарі вже стали у нас суттєвим фактором ціноутворення. Наша держава породила на додаток товстий прошарок посередників, ускладнила процедуру експорту-імпорту. Знову ж, хабарництво на кордонах. Зрештою, вона пестить і плекає олігархат, який є надприбутковою монополією. 80% населення жебракує, а це, відповідно, призвело до падіння цілих ринків: іпотечного, ринку нерухомості, будівельних матеріалів і будівництва. Практично немає повноцінного валютного ринку, не було й немає ринку землі.

Гривня взагалі має дуже обмежений ареал обертання, не охоплює все господарське середовище. Вона живе, наче як в сезон засухи, розрізненими болітцями, біля котрих збираються невдахи, що опинилися далеко від русла повноводної ріки.

То ж маємо всі підстави для девальвації. Банки не виконують свою головну функцію — розвиток капіталу. Вони повинні кредитувати виробництво, але перетворилися на звичайних лихварів. Уряд випустив на 195 млрд. облігацій внутрішньої державної позики, з них 106 млрд. викупив Національний Банк України. І це при тому, що, відповідно до закону про банки, він взагалі не має права купувати такі боргові зобов`язання. До того ж, їх купують ще два державних банки — Ексімбанк та Ощадбанк. А головою наглядової ради цих банків поставили Ірину Носачьову, яка очолює одночасно ще й київську податкову адміністрацію. Чи припустимо, за великим рахунком, поєднувати в одній голові дві протилежні філософії — креативну і паразитуючу?

Очевидно, якби наші банки справді сповідували філософію розвитку, то це було б неможливо. Але як вони самі стали паразитами, то подальша девальвація гривні просто неминуча. За 2010-й і 2011-й роки української готівки, до речі, стало в обігу приблизно на 15% більше, ніж у 2009-му році. За 2012-й рік ще додалося 7%. Це все неправильно, адже немає приросту ВВП. В Україні зараз рецесія, всі додатково надруковані гроші стають порожніми.

Сукупний, тобто внутрішній і зовнішній, гарантований державний борг України наближається до 65 млрд. доларів. Це вже половина річного ВВП в реальних цінах. А якщо взяти зовнішній державний корпоративний борг, то він скоро сягне 140 млрд. доларів, тобто перевищить річний ВВП. Його треба обслуговувати, а це реально складає 10-12% на рік. Це величезні борги, уявіть собі лише — тільки-но народилась дитинка, а вже винна понад три тисячі доларів!

Так виникає дуже погана ситуація із золотовалютними запасами. На кінець вересня 2011-го року вони становили 38,2 млрд., а зараз лише біля 24 млрд. доларів.

Так, зараз Китай значно збільшує запаси золота. Та й Індія, Туреччина, Бразилія, і ще багато хто формує свої ліквідні запаси в золоті. Бо всім відомо, що ціна на золото постійно буде зростати, це незворотньо ліквідний ресурс.

Український Нацбанк, на жаль, в металі запасів не створив. Україна дуже мало видобуває золота, проте його можна було отримати від багатьох інших країн, що розвиваються.

Зараз у світі дві валюти — долар і євро, а також дві надпотужні економіки — США та ЄС, що мають ВВП порядку 15 трлн. доларів. В умовах світової кризи вони перейшли до так званої інфляційної моделі, тобто постійно виготовляють свою валюту і випихають її назовні. Образно кажучи, вони друкують папірці, і купують на них товари, що мають реальну вартість, найчастіше — сировину і робочу силу, в країнах, що розвиваються. До списку ліквідних товарів належить також зерно, якого Україна може мати понад 100 млн. тон щороку. Корисні копалини, вода, земля — все це становить основу золотовалютних запасів. Але існуючий олігархічний режим затягує на нашій шиї зашморг девальвації.

Можна говорити, що некваліфікована політика нашого уряду і Нацбанку привела до втрати золотовалютного запасу. З тих 24 млрд. доларів що зараз ще є, 10,5 — це борг МВФ, половину треба віддати вже наступного року. Далі маємо величезні запозичення в євробондах — майже на 4 млрд. лише за цей рік взяв собі уряд, і це без урахування муніципальних запозичень Києва, Харкова, Львова, Одеси, та інших міст. Ще є запозичення НАК Нафтогазу, Укравтодору, Укрзалізниці. Я вже не рахую банки та корпоративні структури, такі як СКМ чи Приват Групп. Взагалі, існує підозра, що наша держава більше не здатна обслуговувати борги, не те, щоб їх повертати.

20-го листопада курс гривні мусив впасти до 9,5 грн. за долар. Чому так не сталося? Бо 19-го Нацбанк і вся правляча кліка авральним методом прийняли закон про обов`язковий продаж валюти експортерами. Всі суб`єкти господарювання, які отримують валютну виручку, зобов`язані тепер 50% її продати протягом дев`яноста днів, а не ста восьмидесяти, як раніше.

Що це практично означатиме? Насамперед те, що суми на валютних рахунках в Україні (зараз це 7 млрд. доларів ) суттєво зменшаться. Тобто, суб`єкти господарювання, яким потрібні обігові кошти в іноземній валюті, матимуть їх значно менше. Банки, відповідно, втративши активи в стійкій валюті, також почуватимуться нестабільно. Звичайно, на протидію будуть застосовані схеми виводу виручки в офшори. А наша економіка, що й без того ледь-ледь дихає, зазнає ще сильнішого удушення. І ми відчуємо його вже за три місяці.

Та планується ще один удар — здирати 15 чи 16 відсотків з фізичних осіб, що обмінюють одну валюту на іншу. Але цього прагнуть вже такі невігласи, що їх слід вважати виключно економічними диверсантами. Це вже просто олігархічний рекет, чи розбій. Дрібний капітал, трудова приватна власність, весь національний бізнес при такому розкладі оголосять війну олігархам і їхній державі.


Не слід довіряти остаточно, все змінюється — це справа часу. Навіть конкурент Обами у передвиборних дебатах планував змінити долар таким чином, щоб повернути йому реальну ліквідність. То ж мене не здивує навіть повернення до золотого стандарту, бо кращого еквіваленту людство не вигадало. Альтернативою золоту може бути, хіба що, зерно.


Та це й не обов`язково — нехай собі коливаються. До речі, коли кажуть, що від зміцнення курсу валюти сильно страждають експортери, а з ними і вся економіка, то це міф. Хто думає, що покращити економіку своєї країни можна через девальвацію її валюти, той схожий на собаку, що хоче наздогнати свій хвіст. Ситуація в Україні підтверджує це цілком очевидно.

19-го листопада Україна запозичила 1,225 млрд. доларів через євробонди. Андерайтерами, ініціаторами цього запозичення були структури Моргана, котрі у нас представляє Мітюков, та ще дві російські структури — “ВТБ Капитал” (Путін з Мєдвєдєвим) і “Сбербанк” (Олександр Базаров, відомий як авантюрний фінансист). Цими запозиченнями вдалось стабілізувати гривню, однак ясно, що це ненадовго — в січні ці гроші скінчаться.

Однозначно можна говорити про те, що нам не слід накопичувати долар чи євро. Нам треба накопичувати золото й зерно — тільки тоді ми матимемо гарантоване забезпечення гривні. Інакше ми підтримуємо лише дві світові господарські надсистеми — Сполучені Штати і Євросоюз. Фактично, вони нас експлуатують для підвищення життєвого рівня своїх народів.

Але від цього страждаємо не тільки ми?

Так, страждають всі, хто не друкує долари і євро: Росія, Китай, Бразилія, і так далі.

Золото, срібло, платина і зерно — я не бачу інших речей, що мали б більше ліквідної вартості. Нехай ще вода і земля, але вже за певних обставин. Можливо, ще діаманти і високого рівня антикваріат. На нинішньому рівні кращого забезпечення для валюти немає.

29 янв. 2013 г.

Янукович все время врет. Украину ждет дефолт

В своем отчете Президент заявил об эффективности реформ и росте экономики в стране

Янукович как всегда обманывает украинский народ. Я не уверен даже, что это его слова. Ведь он в каждой речи членораздельно говорит только два предложения. А дальше начинается сумбур. Любой экономист скажет, что то, что говорит Янукович не соответствует действительности. На сегодня внутренний долг составил 210 миллиардов гривен. Когда Янукович пришел, долг был порядка 180 миллиардов. Если реформы и в самом деле были такими удачными, зачем набрали кредитов?

Сегодня Украина занимает второе место по вероятности дефолта. Еще в начале года мы занимали 6-е место.
Сегодня внешний долг равняется годовому ВВП. Госдолг равен 64 миллиардам долларов. В начале работы Януковича он равнялся 50 миллиардам.

Все показатели, в том числе и золотовалютный запас страны, который сократился на огромные суммы, свидетельствуют о том, что страна доведена до финансового краха.

28 янв. 2013 г.

Наше руководство струсило, и теперь мы будем пожинать плоды

Надо было подавать в Стокгольмский суд, но наше руководство струсило, и теперь мы будем пожинать плоды, потому что по букве этого контракта Газпром прав, там так и написано - "бери или плати". Теперь надо отвечать за базар, как любит говорить Янукович.

Еще год назад, когда заявляли, что возьмут меньше газа, чем предполагается по контракту, я говорил, что этот номер не пройдет. Есть условия контракта: вы или выполняете их, или разрываете контракт. Его надо было разрывать еще в 2010 году,теперь выйти из ситуации нельзя никак иначе, кроме как подать в суд: "И второе — надо разрывать Харьковские соглашения, которые являются политической основой для механизма расчетов с РФ. Надо будет переходить на открытую схему, уже дальше красть газ невозможно. Люди должны будут платить ту цену, которая есть, но за свой газ, мы же 20 млрд. добываем. Франция потребляет столько же газа, что и мы, но у них ВВП в 15 раз больше нашего. Мы подошли к ситуации, когда уже это надо сделать, другого выхода нет. Надо системно решать вопрос с газовой проблемой. Надо сделать, как поляки и чехи, или тогда уже сдаться, стать вассалом России и идти в ТС.

Не представляю, откуда Украина сможет взять 7 млрд для выплаты долга Газпрому: "В феврале надо МВФ миллиард долларов погасить по внешним долгам. В этом году надо погасить 9 млрд. Денег нет и не будет, потому что полный провал экономической политики, и никто денег не даст. То есть выплатить их невозможно.

Это давление на нас оказывается с целью заставить нас войти в ТС. Так было и с Белоруссией, и с Казахстаном. Всем внутренним мини-диктаторам Россия говорит: если вы хотите остаться диктаторами, вы должны стать нашими вассалами, будете нам долю отдавать, будете грабить свой народ, но при этом мы гарантируем вам наш военный зонтик. Но с Украиной этот номер не пройдет. Мы же не Белоруссия и не Казахстан, у нас последствия будут просто непредсказуемые

Владу і гроші – місцевим громадам!

В Україні настав час міським головам та депутатам місцевих рад піднімати пиання про передачу фінансових і самоврядних повноважень місцевим громадам.

Азаров і його Кабінет Міністрів, зокрема, Арбузов, Бойко, Клименко, Колобов, Ставицький, готують нову фазу геноциду проти української нації, реалізацією якої стане «Державна програма активізації економіки на 2013-2014 роки». Цією програмою зокрема передбачено:

- Створення Державного банку розвитку, як припускають, нового корупційного інструменту для відмивання та розкрадання бюджетних грошей.

- Запровадження обов’язкового декларування доходів для всіх фізичних осіб, ініціатором цього безглуздого, шкідницького, антинародного заходу виступає Міністерство доходів і зборів на чолі з Клименком, відомим своїм дилетантством, при цьому замовчується той факт, що декларувати українцям доведеться доходи і видатки за 2013 рік.

- Зміни до Податкового кодексу, розроблені Міністерством фінансів на чолі з Колобовим. Згідно із ними планується ввести в Україні ще один новий податок – на так звані предмети розкоші. Мова йде, зокрема, про стягнення податку в розмірі 2% від оціночної вартості транспортного засобу не старше 5 років з власників легкових автомобілів з двигуном об'ємом понад 3,99 літра і вартістю понад 450 розмірів мінімальних заробітних плат (516 тисяч грн.) і мотоциклів з об'ємом двигуна понад 995 кубічних сантиметрів вартістю понад 150 розмірів МЗП (172 тис. грн.). Згідно з документом, з власників суден (яхт та інших плавзасобів для розваги і спорту) не старше 20 років з двигуном потужністю понад 75 кіловат також пропонується стягувати податок у розмірі 2% від оціночної вартості, а літаків і вертольотів, зареєстрованих в Держреєстрі цивільних повітряних суден України - 1%.
Крім того, Мінфін пропонує стягувати з фізичних осіб одноразовий податок у розмірі 10% вартості при придбанні або ввезенні в Україну виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння; годинників, мобільних телефонів і зброї вартістю понад 20 розмірів МЗП (23 тис. грн.).

Аналогічним податком пропонується обкладати взуття, вироби з хутра, шкіри, килимові, швейні, текстильні і дерев'яні вироби, а також предмети мистецтва, колекціонування та антикваріату вартістю понад 30 розмірів МЗП (34 тис. грн.).
По суті, цей витвір Мінфіну навіть не можна вважати податком, адже податки мають іншу природу, а в тому, що пропонує Мінфін, немає навіть предмету оподаткування, це не податок, а збір. Це – наруга над канонічними засадами ринкової економіки, яка веде до деформації цін і порушення закону вартості. Спробу запровадити такий збір можна вважати кроком до директивного соціалізму, до позаекономічних командних методів управління, що призведе до зростання корупції, хабарництва, і сприятиме ще більшому переміщенню ринкових відносин у тіньову сферу.

Механізм здійснення цього нового пограбування українців, як завжди по-зміїному витончений і підступний. Щоб більшість українців не зреагувала на цей черговий інструмент прямого пограбування, спочатку його застосування буде стосуватися лише заможного населення. А коли його запровадять і народ втратить пильність, то сферу його застосування розширять, як це зараз відбувається з іншими податками і зборами.

- З 2013 року в Україні введено податок на нерухомість, який передбачає, що українці платитимуть з кожного другого об’єкту нерухомості, який у них є, і вже готується рішення стосовно того, щоб податок стягувався не з житлової, а загальної площі нерухомості.
Запровадження всіх цих фіскально-конфіскаційних інструментів свідчить про те, що правлячий клан Януковича-Азарова продовжує проводити економічну політику на знищення середнього класу в Україні, основою якого є дрібна національна буржуазія. Невеличкий прошарок кланової олігархії, паразитичної і лихварської за своєю суттю, перейшов до відкритих військових дій, метою яких є встановлення їх тотальної диктатури над всіма членами української громади. Олігархат в Україні злигався зі світовим космополітичним імперіалістичним капіталом, транснаціональними корпораціями, і вирішив перетворити Україну на якийсь африканський бандостан на чолі з вождем-трайболістом Януковичем і членами його «Сім’ї». В Україні стало неможливо займатися підприємницькою діяльністю, знищуються всі умови для того, щоб українці могли самі себе забезпечувати, займатися самозайнятістю. Паралельно знищується місцеве самоврядування, міста в Україні поставлені на коліна, їхні бюджети на дві третіх складаються із державних субвенцій і дотацій, а місцеві громади чомусь мовчать, не хочуть взяти владу і гроші в свої руки. Але зараз настає вирішальний час для всіх тих, хто живе за рахунок власних доходів, власної праці, самозайнятості, трудової приватної власності.

Українська Національна Консервативна партія вимагає:
- негайної відставки уряду Азарова,

- негайного скасування антиконституційного Податкового кодексу, який був прийнятий з порушенням Конституції всього 100 депутатами,
- негайного скасування пенсійного законодавства, злочинного за своєю суттю і такого, що формує політику геноциду проти української нації,

- ліквідації Міністерства доходів і зборів разом з податковою міліцією,
- передачі фінансових і владних повноважень на місця, ліквідації райдержадміністрацій.

УНКП звертається до міських голів і депутатів місцевих рад в Україні. Настав час розпочати створення на місцях комітетів захисту Конституції із подальшим формування відповідних виконавчих органів, які б почали перебирати владу на місцях. Міста повинні обрати на конкурентних умовах банк і відкривати в ньому рахунки громади та суб’єктів господарювання на базі відкритих тендерів. Це має бути головним порядком денним в опозиції і всіх демократичних сил. Даний процес потрібно починати у всіх областях України, зокрема, повністю визріла до цього ситуація у Галицько-Волинському краю, і УНКП готова на цих теренах розпочати реалізацію фінансово-економічної моделі автономних громад, на основі економічної самостійності та самоврядності.

Українська Національна Консервативна партія пропонує міським головам Львівщини та депутатам місцевих рад провести національні збори органів місцевого самоврядування, і прийняти рішення про передачу фінансових і самоврядних повноважень до місцевих громад.

26 янв. 2013 г.

Рибак організовує антиконституційний заколот?

Рибак, голова Верховної Ради, відмовляючись збирати позачергове засідання сесії на законну вимогу 150 народних депутатів, здійснює антиконституційний заколот.

Рибак, голова Верховної Ради, 25 січня на прес-конференції у Донецьку заявив, що не підпише розпорядження про проведення позачергової сесії, якщо підписи, зібрані за її проведення, виявляться сфальсифікованими. За його словами, він уже був готовий підписати документ про скликання позачергової сесії парламенту на вимогу опозиції, але депутат Владислав Лук'янов повідомив про перебування за межами України одинадцяти нардепів, чиї прізвища є в підписних листах.

Але в Конституції не передбачено жодних підстав для голови Верховної Ради, на основі яких він би міг відмовити у скликанні засідання на вимогу 150 народних депутатів. Так у статті 83 Основного Закону йдеться: «Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України». Жодним словом в Конституції не згадується про те, що Рибак може шукати якісь підстави для того, щоб не виконати конституційну вимогу 150 депутатів про оголошення позачергового засідання.

Йому не надається права визначати, чи справжні ці підписи, чи не справжні – це не його функція. В нього є 150 підписів? Є. Якщо у нього виникли якісь сумніви, він може зателефонувати цим депутатам і уточнити. Але хто йому дав повноваження займатися контрольними функціями? Чи він ще не готовий до такої посади? Тоді йому треба провести лікбез, прочитати курс молодого бійця, провести уроки по вивченню Конституції, якщо він ще в змозі щось запам’ятати.

Також своє рішення Рибак пояснив тим, що на проведення позачергової сесії потрібно 3 млн. гривень. Але ж, по-перше, гроші на проведення позачергових сесій повинні були б закласти у державний бюджет на 2013 рік, по-друге, краще витратити ці гроші на роботу законодавчого органу влади, ніж на утримання в’язниць чи краще, щоб в Україні почалось відкрите повстання? Тоді збитки будуть рахувати не на мільйони, а на мільярди. По-третє, якщо Рибак так вболіває за фінансово-економічне становище України, то міг би відмовитися від своєї зарплати і державної пенсії, виступив би за скорочення витрат на Адміністрацію Президента, уряд, міліцію, прокуратуру, СБУ, податкову, а це десятки мільярдів гривень. Достатньо лише розпустити Міністерство доходів і зборів, на утримання якого витратиться у 2013 році 5,33 млрд. гривень, цього вистачить не лише на проведення скількох завгодно позачергових сесій, а й на вирішення проблеми соціального забезпечення багатодітних сімей.

Хто такий взагалі Рибак? В минулому – дрібний представник місцевої донецької партійно-комуністичної номенклатури, а з 1993 до 2002 року міський голова Донецька. Як відомо, саме на цей період припадає найбільше загострення криміногенної ситуації в цьому місті, масові вбивства підприємців, бізнесменів та численні перестрілки на вулицях. До якої руїни взагалі доведений Донецьк за час його керування містом? Скільки він стоятиме на колінках перед Януковичем? За такі дії його взагалі треба зняти з посади. Краще би він засудив політичні репресії, які здійснює режим Януковича чому він думає, що тільки Тимошенко і Луценка можуть судити? Кушнарьов теж думав, що він буде разом з Януковичем, і інші так думали, Волга теж захищав Януковича, а тепер сидить у в’язниці, і колишній голова кримського парламенту Гриценко теж так думав, поки не отримав 2 роки умовно. Чому Рибак думає, що йому не може загрожувати подібна доля?

А хто такий Лук’янов, щоб визначати, чи правильні підписи, чи не правильні. Це не його функція – порівнювати якісь підписи. Чому вони привласнюють собі функції, які їм не належать. Лук’янов краще, ніж визначати автентичність підписів депутатів-опозиціонерів, розповів би про свою біографію, чи займався він злочинною діяльністю, чи не займався? Чи причетний він до кримінальних злочинів і рекетирства, чи не причетний?

Українська Національна Консервативна партія вважає, що у випадку, якщо Рибак і далі протидіятиме законній вимозі 150 народних депутатів, його потрібно негайно знімати з посади голови Верховної Ради. Тоді опозиція має нарешті разом з позафракційними депутатами, які налаштовані опозиційно до правлячого режиму, проводити своє паралельне засідання. Якщо Рибак не збере засідання Верховної Ради, він перетвориться на заколотника, такого ж узурпатора, як і Янукович. Це руйнація третьої гілки влади, і Рибакпросто штовхає країну до національної і соціальної війни. Він мабуть не до кінця розуміє, що робить, що це відкрите порушення Конституції, що він стає заколотником.

Азарова, Вілкула та їх уряд відправимо на «Хюндаях» до Кореї!

Вілкул, віце-прем’єр-міністр – новий дилетант в Кабінеті Міністрів Азарова.

Вражає постійна жага дітей Януковича до пошуку некомпетентних, антиукраїнських кадрів, складається враження, що вони їх готують у якомусь інкубаторі. Ще один такий кадр – Олександр Вілкул, можливо, теж із розряду кремлівських мрійників – 25 січня під час зустрічі із керівництвом компаній «Hyundai Corporation» і «Hyundai Rotem» заявив, що «вважає за необхідне збільшити кількість корейських фахівців, які займаються усуненням недоліків швидкісних електропоїздів Hyundai в Україні».
Але під цим м’яким і нейтральним словом «недоліки» насправді ж ховається абсолютна непридатність корейського залізяччя до використання. Як можна було придбати техніку, яка менше, ніж за рік, виходила з ладу десятки разів, від чого постраждали десятки тисяч українців? Для чого тепер привозити в Україну так званих корейських фахівців, які будуть ремонтувати своє нікчемне залізяччя, яке чомусь називається потягами «Хюндай».

Як насправді діють в нормальних цивілізованих країнах, якщо раптом закупили якісь вироби, що не відповідають стандартам якості і взагалі не придатні для того, щоб здійснювати відповідні функції? В такому випадку чинять дуже просто – розривають контракт, повертають неякісну продукцію її виробникові, повертають собі гроші і карають тих, хто такий контракт підписав, хто здійснював технічну експертизу та підписував рішення про закупівлю даного товару, після чого проводять розслідування, чи мав місце при підписанні контракту хабар, або ж якийсь інший акт зацікавленості.
Ось так діють в усіх цивілізованих країнах. В Україні ж ми бачимо діаметрально протилежну реакцію вищого керівництва держави, коли мафіозна влада діє по іншому принципу, і запрошує в Україну так званих фахівців лагодити техніку, яка навіть року не прослужила, але вже стала непридатною для використання.

Що ж робити в такому випадку? Оскільки Україна є європейською державою, треба перейти до європейської практики. Якщо ця влада не може зробити відповідних логічних для цивілізованих країн кроків, то потрібно взяти Конституцію і подивитися, як потрібно діяти відповідно до Основного Закону. Стаття 5 Конституції визначає, що «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може узурпувати державну владу». Отже, якщо державні органи через свою корумпованість і некомпетентність не здатні здійснювати ту владу, яку їм делегували громадяни України, український народ повинен почати здійснювати свою владу безпосередньо, перейшовши до прямого народовладдя.
Отже, починаємо діяти відповідно до Конституції України. Зрозуміло, що Вілкула разом з Азаровим та всім складом уряду потрібно негайно відправляти у відставку. Адже це настільки некомпетентний, недієздатний та корумпований Кабінет Міністрів, якого ми ще не бачили. Якщо ми хочемо, щоб існувала Україна, і щоб наша держава була успішною, сучасною, заможною, тих людей, які сьогодні перебувають в уряді, в органах державної влади не повинно бути.

Отже, для всієї української нації постає головне практичне питання: як на практиці реалізувати 5 статтю Конституції, і як усунути узурпаторів від влади? На думку Української Національної Консервативної партії, потрібно починати формувати з місцевих громад, незалежно від їх рівня – чи сільських, чи міських, чи районних, чи обласних – Комітети захисту Конституції України. Туди треба обирати людей на відповідних народних зібраннях, як представників певної кількості людей. Ці комітети захисту Конституції України повинні формувати відповідні виконавчі органи і брати владу у свої руки.

УНКП звертається до парламентських опозиційних політичних сил, та їх лідерів – Яценюка, Кличка, Тягнибока – розпочати виконання своїх передвиборчих обіцянок щодо усунення правлячої бандократії від влади та захистити український народ, українську державу від зухвалих посягань узурпаторів.

Януковичу краще піти з посади Президента добровільно

Під час проведення форуму в Давосі Янукович повністю провалився. Він не зміг там досягти жодної мети. І такого низького рівня спілкування як на цьогорічному форумі ще не було за всі часи поїздок президентів на такий форум.

Таким чином, на вітер були викинуті десятки, а може й сотні тисяч гривень, витрачених на цю поїздку. Взагалі не зрозуміло, навіщо він туди їздив, та ще й брав із собою 14 охоронців. Янукович залишив форум ще до його закриття. Фактично, це був повний провал перебування Януковича на форумі. З ним не зустрівся жоден президент ні європейської, ні американської, ані навіть африканської країни. Більше того, була навіть скасована зустріч, де він мав виступати разом із президентами Кенії і Панами. По суті, ніхто з національних лідерів з ним не хотів зустрічатись, тому що для будь-якого лідера це була б величезна ганьба. Вони були проти того, щоб потім їхні національні ЗМІ опублікували знімки, де вони стоять поряд із Януковичем.

Тобто, форум довів, що Янукович остаточно знаходиться у міжнародній ізоляції. І це величезний удар по Україні. Тому що Українську державу сприймають через цю, абсолютно не компетентну фігуру. Давоський форум показав, що тепер може бути навіть зрив саміту “Україна – Європейський Союз”. Адже лідери країн Євросоюзу розуміють, що їхньому авторитетові у своїх країнах буде завдано величезного удару, якщо вони зустрічатимуться з Януковичем.

По суті Янукович перетворився тепер у другого Лукашенка, з яким у Європі та світі ніхто не хоче зустрічатися. Але він ще гірший за своїм фаховим рівнем за білоруського диктатора. Отже, після Давосу ми можемо сказати, що подальше перебування Януковича на посаді Президента завдає непомірної шкоди національним інтересам України. Тому зараз політичним партіям, громадським організаціям, усім українцям необхідно негайно ставити питання про відсторонення Януковича від влади. Не лише опозиція, а й незалежні депутати-мажоритарники, які увійшли у фракцію Партії регіонів, повинні поставити питання про відставку Президента Януковича, який завдає величезної шкоди національним інтересам України і ганьбить українську націю.

Краще б він пішов з посади Президента України добровільно. Якщо він цього не зробить, то своє рішуче слово повинна сказати вся українська національна громада.

25 янв. 2013 г.

Власти уничтожают «Укрзализницу», чтобы передать ее в частные руки

Украинские железные дороги специально подводятся к краху, чтобы затем по невысокой цене приближенные к власти бизнесмены смогли растащить объекты.

На митинге под Кабмином прозвучали сведения относительно того, что главный претендент на объекты «Укрзализницы» – президентский сын.

Нет сомнения, что «Укрзализницу» хочет забрать под видом приватизации «Семья Януковича», а именно – старший сын. Козак принял присягу на верность Семье. Хотя ранее губу на этот очень привлекательный объект приватизации раскатали Ахметов и Колесников. Но они не справились с этим, и сегодня все делается для того, чтобы довести предприятие до ручки, массово увольняются люди, состояние предприятия доводится умышленно до того, чтобы объявить приватизацию как необходимый элемент. Нет сомнения, что все это делается в сговоре Козака и Семьи.

Товарные вагоны сын президента уже подобрал, сотни тысяч таких вагонов уже отданы другим странам. Это – настоящее мародерство в отношении людей. Вчера под Кабмином была первая акция протеста людей, которые просто не могут уже терпеть этого надругательства. В этой коррупционной схеме замешан непосредственно Козак. Его в срочном порядке нужно уволить, этого субъекта нужно устранять, он довел до ручки «Укрзализницу», он действует на руку Семье, но рано или поздно ему придется отвечать за эти коррупционные схемы.

Янукович, Азаров, Ставицький сланцевою угодою здійснюють геноцид проти українців!

Підписання угоди про видобуток сланцевого газу на території Харківської та Донецької областей, яке відбулося на Всесвітньому економічному форумі в Давосі в присутності Януковича, означає початок здійснення геноциду проти українців.

Янукович на всесвітньому форумі в Давосі 24 січня засвідчив підписання угоди про розподіл продукції між «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (ІV) Б.В.», ТОВ «Надра Юзівська» та Урядом України. Ця угода дозволить компанії «Шелл» розпочати розвідку і видобування сланцевого газу на території Юзівської ділянки, площею понад 5,5 тисяч кілометрів квадратних (умовно це 55 км на 100 км), в межах Харківської і Донецької областей.

Але стаття 13 Конституції України чітко говорить про те, що «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». Отже, хто дав право Януковичу, Азарову, та міністру екології і природних ресурсів Ставицькому, який від імені уряду підписував угоду, розпоряджатися національною власністю? У цій же статті Конституції далі зазначено: «Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».

Натомість розробка сланцевих родовищ газу може завдати величезної шкоди людям, які проживають в межах Юзівської ділянки і загалом всім українцям, адже на цій території протікає багато річок, які згодом впадають в Азовське і Чорне моря.
Як ми вже неодноразово зазначали, видобування сланцевого газу може призвести до тяжких і незворотних екологічних наслідків. Екологи виокремлюють такі проблеми щодо екологічної безпеки розробки родовищ сланцевого газу в Україні:

низька забезпеченість водними ресурсами України в цілому та, зокрема, площ видобутку сланцевого газу, висока вірогідність забруднення водних ресурсів, у тому числі підземних, які є стратегічним запасом країни;
можливість незворотної втрати великих площ земельних ресурсів і підриву аграрного потенціалу країни;
виникнення деформацій поверхні, зменшення сейсмостійкості території, підвищення сейсмострушуваності;
невизначеність реакції навколишнього середовища на сумісну дію техногенних впливів, зумовлених розвідкою та видобутком газу та інших виробництв (хімічні та видобувні підприємства), а також наслідків глобальних змін клімату (збільшення кількості та масштабності опадів, частоти і висоти повеней);
можливість потрапляння газу в атмосферу (від 4 до 8% газовіддачі) на етапі будівництва та експлуатації свердловини.

Отже фактично, значна частина Харківської та Донецької областей може перетворитися на безлюдну пустелю із підвищеною сейсмічною небезпекою, покриту отруйними водами, які потраплятимуть у річки і моря, а Чорне море й так має величезний вміст сірководню. Виникає питання, чи при укладанні угоди хтось питався у місцевих мешканців, чи хочуть вони пити отруйну воду, жити на випаленій отрутохімікатами землі і перебувати у небезпеці від можливих землетрусів? Можна сказати, що ця оборудка, яку здійснили Янукович, Азаров і Ставицький, є геноцидом щодо українських земель та українців, які на них проживають, і його можна прирівняти до того геноциду, який здійснював на території України Джугашвілі (Сталін) разом з Кагановичем і компартією.

Слід наголосити, що компанія «Shell» неодноразово ставала епіцентром екологічних і корупційних скандалів. Наприклад, у 1996 році лунали звинувачення у бік цієї компанії щодо її співпраці із військовим режимом в Нігерії та можливої причетності до вбивства людей, які боролися з нафтовими вишками.

Компанія «Shell» також відповідальна за найбільший розлив нафти у прісних водах, який коли-небудь відбувався у світі, це сталося у 1999 році на озері Магдалена в Аргентині, тоді значного удару було завдано по рослинному і тваринному світу в даному регіоні, забруднено величезні запаси питної води.

У 2007 році міжнародне екологічне товариство «Друзі землі» заявило, що збитки навколишньому середовищу, яких завдала компанія «Shell» впродовж своєї діяльності, можуть бути оцінені у 20 млрд. доларів.
У 2009 році компанія «Shell» стала предметом доповіді Amnesty International щодо порушення прав людини внаслідок діяльності цієї компанії в дельті річки Нігер (Нігерія). Лунали звинувачення, що «Shell» регулярно платить військовим за те, щоб вони запобігали протестам місцевого населення.

Отже Янукович, Азаров та Ставицький дали добро на розробку в Україні сланцевого газу компанії із такою сумнівною репутацією. При цьому угода розрахована на 50 років, вона передбачає, що компанія «Shell» і ТОВ «Надра-Юзівська» матимуть по 50% участі в цьому проекті. Як писала «Економічна правда» ТОВ «Надра-Юзівська» на 90% належить державній компанії «Надра України», а на 10% її власником є фірма «СПК-Геосервіс». При цьому журналістське розслідування, яке провели співробітники видання «Forbes Україна» свідчить, що тоненький ланцюжок виводить фірму «СПК-Геосервіс» аж до президента Януковича.

Але в цьому контексті обурює не лише ймовірна особиста зацікавленість осіб, які узурпували найвищі державні посади в Україні, а й те, що Україна цілком могла б обійтися не лише без сланцевого, але й російського газу, який вона купує у «Газпрому», якби економіка нашої держави не була такою енергозатратною і якби не були сформовані корупційні схеми найвищим керівництвом держави. Але більшість промислових підприємств в Україні перебувають в руках олігархату, який не зацікавлений у проведенні модернізації в бік енергоефективності та енергоощадності, у впроваджені в Україні активного використання альтернативних джерел енергії.

Зокрема, Україна у 2012 році спожила 54,7 млрд. кубометрів природного газу, з яких 32,9 млрд. НАК «Нафтогаз України» купив у російського «Газпрому», а 19,3 млрд. кубометрів становить власний газ, який видобуває Україна. Але з такими показниками споживання газу Україну можна віднести до найбільш марнотратних держав світу. Так Франція, споживаючи 44,1 млрд. кубометрів газу, має ВВП у розмірі 2,77 трлн. доларів, Польща, спожила у 2011 році 15,4 млрд. кубометрів газу, а її ВВП склав 514,5 млрд. доларів. Україна ж спожила 54,7 млрд. кубометрів газу, а її ВВП становив у 2011 році всього 165,2 млрд. доларів. Загалом же Україна споживає природного стільки, скільки одразу 5 європейських країн разом взятих – Польща, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, сумарний ВВП цих країн складає 1145,5 млрд. доларів (в 7 разів вищий, ніж в Україні).

Українська Національна Консервативна партія вважає, що для нормального функціонування Україні достатньо газу, який вона сама видобуває, адже рівень видобутку газу у нас складає 19,3 млрд. кубометрів, що перевищує річне споживання газу такої держави, як Польща, чий ВВП втричі більший українського. До того ж собівартість українського газу складає всього 70 доларів за тисячу кубометрів, а за російський газ доводиться платити430 доларів за тисячу кубометрів, і це із так званою знижкою у розмірі 100 доларів за розміщення Чорноморського флоту на території України. Крім цього, в невеликих містах доцільно відмовитися від споживання природного газу, а теплоелектростанції варто перевести на американську технологію вугільної суміші, яка успішно функціонує у багатьох країнах світу, для відповідної реконструкції ТЕС достатньо 2-3 років. А промислові підприємства металургійної, хімічної та інших галузей повинні самостійно закуповувати газ там, де вважають за потрібне, за тією ціною, яка найбільше їх влаштовуватиме напряму на вільному ринку. На таку ж модель закупівлі природного газу мають перейти і міста.

УНКП звертається до парламентської опозиції та її лідерів Яценюка, Кличка, Тягнибока розпочати активні дії щодо захисту української території від посягань транснаціональних корпорацій, які можуть перетворити українські землі на пустелю, створити парламентську слідчу комісію для з’ясування обставин підписання угоди щодо сланцевого газу. Необхідно встановити, яке відомство розробляло економічне обґрунтування для цього проекту, чи отримувало керівництво держави, Янукович, Азаров, Ставицький хабарі за підписання відповідної угоди? Для чого Янукович напередодні підписання угоди зустрічався із Ротшильдом, що, як кажуть, має дотичність до компанії «Shell»? Необхідно вимагати негайного розірвання цієї антиконституційної угоди, яка становить загрозу для національної безпеки України. Чому це питання не виносилося на розгляд РНБО? Адже в таких країнах, як Франція, Болгарія, встановлена заборона на здійснення видобутку сланцевого газу, а в США сланцевий газ видобувають лише у пустельній місцевості.

Чому мовчать місцеві громади, на території яких розміщена Юзівська ділянка? Чому мовчать міські голови і депутати міських рад Олександрівки, Слов’янська, красного Лиману у Донецькій області, Балаклії, Ізюму, Барвінкового в Харківській області? Адже може статися так, що місцеві громади з часом їх проклянуть до сьомого коліна за те, що вони активно не чинили спротиву геноцидним оборудкам. Статті Конституції мають найвищу юридичну силу, і жодні розпорядження уряду не можуть звужувати прав місцевих громад. Сьогодні в умовах наступу бандократії, українці повинні підвести голови і почати себе захищати.

Табачник і Волков причетні до замаху на Лазаренка?!

Генеральна прокуратура звинувачує Тимошенко Юлію в тому, що вона «із корисливих мотивів замовила та організувала вбивство народного депутата України Євгена Щербаня».

Але зрозуміло, що цю подію треба розглядати у більш широкому контексті, і коли ми говоримо про вбивство Євгена Щербаня, яке сталось 3 листопада 1996 року, це не є якимось одним епізодом, виглядає так, що це лише один елемент якогось більшого проекту.

Не можна лише одну окрему клітинку видавати за цілий пасьянс. Тому, коли мова йде про вбивство Щербаня, треба згадати і про вбивство Ахатя Брагіна, яке було здійснене 15 жовтня 1995 року. В цей час президентом України був Кучма, а головою Адміністрації Президента, мозковим центром, який організовував всю діяльність, стратегію Кучми, був Дмитро Табачник, який мав дружні відносини із Олександром Волковим, помічником президента України у 1994-1998 роках, теж близькою до Кучми людиною.

Але коли ми беремо цих дві клітинки, то треба йти далі і також аналізувати замах на Павла Лазаренка, який був здійснений 16 липня 1996 року. Сам Лазаренко на допиті, який проводили в Сполучених Штатах американські офіцери, зазначав, як пише Українська правда, що замах на його життя організував Олександр Волков.

Табачник і Волков були центральними фігурами у групі Кучми, і, можна припустити, що саме вони формували всю стратегію поведінки Кучми, це були два ключових гравця, дві найближчих до нього людини. Також існує версія, що й між собою Табачник і Волков були дуже тісно пов’язані, по суті, разом із Кучмою вони формували єдиний тріумвірат, в якому Табачник, як тоді казали в народі, грав роль чорного кардинала.

Тому можна виснути версію, що Дмитро Табачник, настільки пов’язана із Волковим людина, теж міг бути причетним до замаху на Лазаренка. Але якщо ми говоримо про замах на Лазаренка, то треба зазначити, що одразу через 2 дні після цього, 18 липня 1996 року, було змінено керівництво Донецької області – було усунено Володимира Щербаня, найближчого друга і партнера Євгена Щербаня, і головою Донецької облдержадміністрації став замість нього Сергій Поляков, а його першим заступником – Віктор Янукович.

Отже Лазаренко, який на той час був прем’єр-міністром, довіряв Віктору Януковичу, в протилежному випадку він би не погодився на те, щоб Янукович став першим заступником Полякова. А оскільки указ підписував Кучма, а формував подання Табачник, то у них мало бути на Януковича повне досьє, вони мали знати про Януковича все, найдрібніші деталі його біографії.

Відтак, якщо Генпрокуратура говорить про вбивство Щербаня, про ймовірну причетність до цього Лазаренка і Тимошенко, то тоді треба піднімати питання і щодо замаху на Лазаренка, хто його організував? Чи причетні до цього Дмитро Табачник, Олександр Волков, Леонід Кучма і Віктор Янукович? Інакше не можливо зрозуміти картину, вона не складається в одне ціле.

Ще раз підкреслимо, що Табачник обіймав посаду голови Адміністрації Президента України з 21 липня 1994 року до 10 грудня 1996 року. В цей період, до речі, в різний спосіб загинуло багато українських політиків. Але два вбивства – Євгена Щербаня і Ахатя Брагіна, а також замах на Павла Лазаренка, ще не дають повної картини, насправді у ній є ще багато елементів.

Наприклад, вбивство Вадима Гетьмана, яке було здійснене 22 квітня 1998 року. Чи має право на життя версія про те, що до цього міг бути причетний Дмитро Табачник, який у 1997-1998 роках був радником Кучми? Слід зазначити, що незадовго до смерті, Вадим Гетьман балотувався на виборах до Верховної Ради, які проходили 29 березня 1998 року, у 198 окрузі на Черкащині, але програв Михайлові Онуфрійчуку, людині, близькій до Табачника – вони разом працювали на початку 1990-их років у Київській міській раді, а згодом у 1994-1996 роках, в той час, коли Табачник очолював Адміністрацію президента, Онуфрійчук обіймав посаду Міністра у справах преси та інформації, і по суті, відповідав за повний контроль адміністрації над друкованими ЗМІ.

Чому ж Генеральна прокуратура не згадує про всі ці факти, і надає розголосу лише справі про вбивство Щербаня, забуваючи при цьому про вбивство Брагіна, Гетьмана і замах на Лазаренка?

Вважаю, що вже настав час розпочати вивчення всієї картини тих подій, які передували вбивству Євгена Щербаня, і відбувалися після цього. Зрозуміло, що одними із центральних фігур у цій картині є Дмитро Табачник, Олександр Волков, як поплічники лідера тодішнього режиму Леоніда Кучми, який заклав засади нинішньої бандократії. Чому ж всі мовчать? Чи забули все, що відбувалося в недалекому минулому? Чи все схоплено? Чи Кремль в Україні має вже настільки сильні позиції, що усіх тримає на кадебістському ланцюжку?

Янукович опинився в міжнародній ізоляції, ніхто не хоче псувати свій імідж зустрічами з диктатором

Поїздка Януковича на Всесвітній економічний форум в Давосі закінчить повним провалом, оскільки Янукович опинився у міжнародній ізоляції.

"Янукович потрапляє в повну ізоляцію на міжнародній арені. Його поїздка на Всесвітній економічний форум у швейцарському Давосі, яка триває 23-24 січня закінчується провалом.

Зокрема, впродовж 23 січня Янукович провів зустріч лише з головою Ради директорів компанії «Арселор Міттал» Лакшмі Мітталом. Принаймні, про жодні інші зустрічі, які б могли відбутися 23 січня, не повідомляє ні прес-служба Януковича, ні засоби масової інформації, ні офіційний сайт Всесвітнього економічного форуму. Але для цього не обов’язково їхати в Давос, можна було провести цю зустріч у Кривому Розі. 24 січня, з’явилася інформація про коротку зустріч Януковича з Генрі Кіссінджером, колишнім Держсекретарем США та про участь Януковича у неформальному засіданні «Закладення підвалин для відродження Європи». Але відсутня інформація про можливі зустрічі із керівництвом Європейського Союзу, з головою комісії ЄС Барозу, чи принаймні з польським президентом Коморовським, попри те, що Польща традиційно активно підтримувала курс України на євроінтеграцію.

Це свідчить про те, що з Януковичем вже не мають жодного бажання зустрічатися лідери не лише провідних, а й взагалі будь-яких держав світу, – ні європейських, ні азійських, ні американських, тим більше після того, як Генпрокуратура висунула нові звинувачення лідеру опозиції Тимошенко, закидаючи їй причетність до вбивства Євгена Щербаня, а також було застосовано силу, до трьох жінок, народних депутатів, коли їх просто силоміць босими виштовхали з приміщення, де перебувала Тимошенко, ще й при цьому побили, адже, президенти інших держав можуть припустити, що це відбувалося за прямою вказівкою Януковича.

Такі дії можуть собі дозволити лише садисти, бандити-рецедивісти, тому жоден лідер цивілізованої країни не хоче псувати свою репутацію зустрічами із диктатором Януковичем. Він своїми діями поставив під великий сумнів проведення саміту Україна-ЄС, який має відбутися 25 лютого 2013 року. Може статися так, що європейські лідери не захочуть зустрічатися з диктатором, який дає накази бити народних депутатів, проводить масові арешти, переслідує своїх політичних опонентів, доводить Україну до банкрутства. За правління Януковича рівень корупції піднявся на захмарні висоти, його правляча «Сім’ї» захоплює бізнес своїх конкурентів, а сам Янукович готує поглинання України кремлівсько-кадебістською хунтою.

Стає очевидним, що з таким президентом-узурпатором, як Янукович, геополітичні та геоекономічні обрії України звужуються до невеличкого клубу диктаторів та вождів відсталих африканських країн, які ще, можливо, погоджуватимуться зустрічатися з Януковичем, але якщо говорити про розвинуті демократичні цивілізовані країни, то Янукович опинився у повній ізоляції.

Українська Національна Консервативна партія вимагає негайного усунення узурпатора Януковича та його кліки від влади на основі 5 статті Конституції України. Зволікання смерті подібне. УНКП звертається до міських голів, депутатів всіх рівнів. Скільки можна мовчати? Чому не чути голосів депутатів Верховної Ради, які на час виборчої кампанії декларували свою опозиційність? Коли ви нарешті почнете виконувати свої обіцянки і рятувати український народ від режиму бандократії Януковича?

24 янв. 2013 г.

Арбузов створює Державний банк розвитку. Нова корупційна схема?

Арбузов, перший віце-прем’єр-міністр вчора, 22 січня, під час обговорення Державної програми розвитку економіки на 2013-2014 роки заявив, що в Україні планується створення ще одного державного банку, третього після «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», який матиме назву «Державний банк розвитку».

Складається таке враження, що Арбузову не вистачає джерел для корупції і хабарництва, і він постійно думає, як їх розширити. Він та його оточення розробили план, який, схоже, спрямований на пограбування українців та розкрадання наших грошей із державного бюджету, що формується з наших податків. Він вирішив створити такий банк, і можна висунути версію, що мета його створення полягає у відмиванні бюджетних грошей, обкраданні українців і формуванні корупційних схем, для того, щоб посилювати свої структури.

Хіба Арбузов не знає, що одна із вимог МВФ – відмова від державних банків, їх корпоратизація, акціонування і відкрите розміщення їх акцій на біржі для продажу? Замість того, щоб робити нову корупційну схему, краще б Арбузов разом із головою Нацбанку Соркіним вигребли ту помийну яму, в якій лежать майже 20 банків, що перебувають у фазі ліквідації, збанкрутувавши після першої хвилі кризи у 2008 році. Краще б вони там лад навели, і припинили перекачувати гроші українських платників податків з держбюджету через різні схеми для наповнення банків, що, як пишуть ЗМІ, належать сину Януковича – Всеукраїнського банку розвитку, в якому матір Арбузова займає посаду голови Правління, а також Українського Бізнес банку, в якому сам Арбузов працював з 2003 до 2010 року. Серйозну підозру викликає подібність назв між Всеукраїнським банком розвитку, яким володіє син Януковича і Державним банком розвитку, який хоче створити Арбузов. Складається враження, що таку назву-клона Арбузов вибрав не випадково, а для того, щоб легше було ввести в оману українців і перекачувати гроші платників податків у фінансові структури сина Януковича.
Зрозуміло, що такий Державний банк розвитку нікому не потрібний, він може використовуватися лише для корупційних схем і доведення України до руїни та занепаду. А діяльність Арбузова, Соркіна, міністра доходів і зборів Клименка та міністра фінансів Колобова можна порівняти із пошестю для українців, їхні безумні ініціативи націлені на пограбування української нації. Єдиний вихід із ситуації – це якомога швидша стерилізація цієї групи, бо шкода, якої вони завдали і ще завдадуть всім нам, просто призведе до повного краху всієї фінансово-економічної системи України та занепаду Української держави, після чого Москві легше буде поглинути Україну. Чи не стоїть перед цією групою завдання підготувати нашу країну для легшого її поглинання Російською Федерацією, і чи не є Арбузов, Соркін, Клименко, Колобов в такому випадку відкритими представниками п’ятої кремлівсько-кадебістської колони в Україні?

Чому ж мовчить українське банківське середовище, Асоціація українських банків, її президент Олександр Сугоняко? Чому мовчить середовище інтелігенції, інтелектуалів, зокрема Ініціативна група «Першого грудня», її активні учасники Сверстюк, Попович, Маринович, Юхновський, Глузман та інші? Чому вони, попри те, що так часто виступають, нічого не говорять про клановий режим в Україні? Чи вони вже не здатні до реальних дій проти правлячого режиму бандократії на чолі з Януковичем.

23 янв. 2013 г.

Суди в Україні стали місцем політичних розправ над патріотами


Судова система України поступово скочується до рівня сталінських часів, коли достатньою підставою для винесення вироку були зізнання самого підозрюваного, незалежно від того, як ці зізнання були отримані.

Україна продовжує перетворюватися на державу, де усталюється судова система, яка все більше нагадує сталінську репресивну модель судилищ, коли підставою для вироку є не переконлива доказова база, а в першу чергу зізнання самого підозрюваного. Яскравим прикладом цього стало рішення Приазовського районного суд у Запорізької області від 26 грудня 2012 року, яким суд визнав чотирьох молодих хлопців винними у здійсненні завершеного замаху на умисне знищення чи пошкодження чужого майна шляхом підпалу, яке завдало збитків в особливо великих розмірах і тяжких наслідків. Згідно із інформацією, яка потрапила в засоби масової інформації, четверо хлопців начебто зізналися у тому, що намагалися підпалити приміщення Мелітопольського районного суду і Мелітопольської міжрайонної прокуратури. При цьому справу чомусь розглядали не в Мелітополі, а селищі міського типу Приазовське, і згідно із вироком, хлопців запроторять до в’язниці – одного на 3 роки, інших трьох – від 5 до 6 років, також вони повинні відшкодувати збитки у розмірі 115 тисяч гривень.

Отже, ми бачимо ще одну справу, в якій основним аргументом звинувачення є зізнання підозрюваних. Але ж те що, людина зізналась, ще не означає, що вона дійсно скоїла злочин, адже відомо, які тортури застосовуються в Україні до людей у казематах.

Хіба можна виносити вироки, базуючись на зізнанні підозрюваних? Мають бути зібрані докази, і лише на основі цих доказів можна встановити вину. Зазначається, що у справі проходить 52 свідка, але чи бачили вони, як ці хлопці щось підпалювали? Чому їх взагалі викликали, що вони бачили, що підтвердили? Такими методами можна звинуватити і засудити будь-кого, скільки завгодно томів понаписувати і зібрати скільки завгодно свідків. У нас викликають людину стати свідком у суді, не маючи для цього жодних підстав.

Отже, на чому побудована мелітопольска справа? На зізнанні хлопців. На чому побудовано справу в Сумах, де молодих хлопців запроторили до в’язниці за вуличні графіті? На їхньому зізнанні. Але тоді наші правоохоронні і судові органи поступово переходять до сталінсько-чекістської моделі. Адже за часів Джугашвілі (Сталіна) був такий кат, генеральний прокурор Вишинський, і саме він розробив модель судилищ, в яких основою для розправи над людиною слугувало її зізнання, незалежно від того, якими методами воно було отримане. Йому належить жахлива теза про те, що на обвинуваченому лежить тягар доведення обставин, які б його виправдовували. Якщо Україна і далі рухатиметься в цьому напрямку, то скоро всім українцям доведеться шукати обставини, які б їх виправдовували, вони перетворяться на а пріорі винних чи хоча б підозрюваних. І такі справи, як судилища над молодими хлопцями у Мелітополі, в Сумах, просто відроджують традиції сталінського ката. Так можна пересадити всю нашу молодь, тим паче Україна й так одна з найперших в списку країн із найбільшою кількістю в’язнів.

Але чому в цієї справи немає резонансу? Чому мовчать ЗМІ, політичні партії, громадські організації? Чому мовчать правозахисники, об’єднання адвокатів? Бо ж це вже не просто тенденція, а система переслідувань, розправ, морального і фізичного знищення, це вже не поодинокі, а системні випадки. Україна програла сотні справ у Європейському суді з прав людини і не хоче платити грошей. Так, 17 січня 2013 року було оголошення рішення Європейського суду по 211 справам, які Україна програла, і тепер зобов’язана виплатити 11,7 млн. гривень. Втім, як стверджує суддя Європейського суду з прав людини Станіслав Шевчук, Україна ігнорує 95% рішень цього суду. Але ж гроші треба брати не з Державного бюджету, який формуємо ми, український народ, гроші мають платити ті, хто виніс такі вироки – прокуратура, слідчі, судді, ті, хто затверджував таких суддів, президент, який вперше призначає суддю на 5 років, Верховна Рада, яка призначає усіх інших суддів безстроково. І вирок чотирьом молодим мелітопольцям, а також вирок авторам графіті в Сумах, якраз можуть з часом стати новими справами для Європейського суду з прав людини, адже фактично це та сама практика, це система бездоказовості, яка базується не на зборі доказів, а на вибиванні зізнання і збору якихось бюрократичних папірців. Чи виявлені причини дій цих хлопців, чи з’ясовано, що взагалі трапилося, хто винен в цьому? Якщо всі люди, яким ця система винесла вироки на основі вибитого зізнання подадуть до Європейського суду з прав людини, то тоді державного бюджету не вистачить, щоб заплатити всім відшкодування. А судді, прокурори, слідчі, міліція живуть за наш рахунок, це ми їх годуємо. Отже, мабуть, настав час перейти до виборності суддів, щоб їх обирала громада, наприклад, на 3 роки на змагальних засадах на основі відповідних рекомендацій, довіри. А нинішня судова система в Україні не працює, вона корумпована, просякнута хабарництвом, вона неефективна, непрофесійна, тим паче, що дипломи про вищу освіту в Україні купують, наукові звання і ступені купуються, а тепер ми пожинаємо результати.

Українська Національна Консервативна партія звертається до опозиційних політичних партій, громадських організацій, правозахисників формувати у всіх містах, де відбуваються подібні судилища, комітети захисту цих засуджених людей. Також до цих комітетів мають долучитися університети. Чому студенти не стали на захист чотирьох засуджених хлопців у Мелітополі? Невже вони не розуміють, що можуть стати наступними жертвами судової системи в Україні? Де молодіжні організації, чому вони не піднімають свій голос? Чому у Запорізькій області знову відбулося подібне судилище? Невже там існує певна група, яка виконує замовлення по знищенню патріотичної молоді Запоріжжя, щоб випалити козацький дух? Чому мовчить Соціал-Національна партія («Свобода»)? Де «УДАР» Віталія Кличка, де спортивні секції? Де Яценюк з «Батьківщиною», Кожем’якін, Турчинов? Чому, зрештою, мовчать церкви? Якщо ми не зупинимо цей процес, українські суди можуть рано чи пізно перетворитись на сталінські катівні, які просто знищуватимуть всіх інакомислячих людей.

Когда говорят о вступлении в Таможенный союз, то говорят о вступлении в клуб диктаторов


Члены нынешнего правительства во главе с премьер-министром Николаем Азаровым являются "агентами московского влияния".

Вступление Украины в Таможенный союз будет означать ее присоединение к клубу диктаторов.

Что касается нынешнего правительства, которое назначил Янукович, то, по сути, уже где-то до половины это - уже агенты московского влияния. В том числе руководитель СБУ, министр обороны, председатель Национального банка, который вообще креатура российского "Газпрома".

Таким образом, постепенно вытесняются с "украинского поля" западные банки. А их места занимают российские учреждения. Постепенно идет переваривание украинской экономики".

После вступления в Таможенный союз в Украине будет сворачиваться демократия. Что такое Таможенный союз? Это отсталая диктаторская группировка с политзаключенными, репрессиями, с массовым преследованием людей, запретом демонстраций. Поэтому когда говорят о вступлении в ТС, то говорят о вступлении в клуб диктаторов".

22 янв. 2013 г.

Світовий банк прогнозує девальвацію гривні у 2013 році

Світовий банк різко погіршив прогноз зростання української економіки у 2013 році. Як випливає з нової доповіді «Глобальні економічні перспективи, січень 2013», оприлюдненої увечері у вівторок, ВВП України зросте цього року на 2,2%, а не на 3,8%, як очікувалося раніше.

Так само невтішні прогнози щодо національної валюти. На думку аналітиків Всесвітнього банку, гривня у 2013 році суттєво девальвує. Її курс складе 8,7 гривні за долар проти 8 гривень за долар у 2012-у. На думку експертів, девальвація може відбутись уже в січні-лютому.

Гарна новина від Світового банку полягає хіба що у тому, що, пройшовши пік обвалу у 2013 році, гривня у подальші роки, як очікують, припинить падати і навіть дещо посилиться: до 8,6 гривні за долар у 2014 році і до 8,4 гривні у 2015-у.

Про те, що девальвація гривні у 2013 році неминуча, уже давно в один голос заявляли українські експерти. Як стверджують вони, стабілізація курсу нацвалюти наприкінці минулого року диктувалася політичною метою і досягалася штучно: волюнтаристськими рішеннями на зразок обов’язкового продажу експортерами 50% валютної виручки або «підживленням» гривні із золотовалютних запасів.

Це було тимчасове «затишшя перед бурею».Сьогодні золотовалютні резерви країни вичерпані до критичної межі. Лише за один рік запаси знизились з понад 38 мільярда доларів до понад 24 мільярдів.

Причинами погіршення прогнозів росту української економіки у 2013 році є, по-перше, об’єктивні передумови. Друга хвиля світової кризи, яка почалась у 2008-у і захопила не тільки Україну – увесь світ. Водночас дуже важливо за цих обставин, яку економічну і монетарну політику веде уряд тієї чи іншої країни.

На жаль, ось тут уже починає працювати суб’єктивний фактор. Україна за своєю суттю рецесійна держава, «падаюча» держава, яка на сьогоднішній день за всіма параметрами є державою-невдахою. Адже в силу системи влади та економічної моделі, яка склалася в Україні, – а це так звана олігархічно-паразитична модель капіталізму, – вона апріорі не може пристосуватися до нинішніх складних умов світової кризи і нисхідної частини економічного циклу. Сімейна група Януковича, яка захопила зараз владу, діє апріорі дуже невдало. Ця фінансово-корпоративна група приводить уряд, який сформований «Cім’єю», і керівництво Нацбанку, яке повністю залежить від «Сім’ї». Відповідно Нацбанк проводить хибну монетарну політику, а уряд проводить хибну, дуже невдалу економічну політику.

Хибним кроком Нацбанку було, зокрема, скуповування боргових зобов’язань уряду. Чи це корупційна схема Арбузова і Соркіна, чи просто вони невігласи, – але фактично вони таким чином монетизували державний борг України, суттєво цим послабивши стабільність гривні», – вважає економіст. Підірвало гривню також пільгове рефінансування двох державних банків – Ощадбанку і Укрексімбанку – за дуже низькими процентними ставками.Фактично запустили механізм корупції, який дозволяє потім перепродувати ці гроші за більш високі ставки». Або постанова Арбузова про обмін гривні тільки за паспортами, це повний абсурд, порушення об’єктивних економічних законів, які діють у ринковому середовищі.

Нацбанк зробив цілу низку хибних кроків, які дестабілізували гривню, і натомість не зробив нічого для її системного зміцнення. Причина у тому, що керівнитцво НБУ захищає не національні інтереси, а інтереси кланів і «Сім’ї».

Керівництво Нацбанку – це, по суті, люди, які повністю обслуговують інтереси правлячої сім’ї Януковича, його самого, його дітей. Доки так буде, нічого доброго економіці України не світить.

От убийства Щербаня выиграл Янукович и Ахметов, а Пшонка просто получил указание


Заявление генерального прокурора Виктора Пшонки о причастности экс-премьера Юлии Тимошенко к убийству Евгения Щербаня - это политическая расправа, потому что Янукович хочет установить диктатуру.


Где был Пшонка в 95 и 96 годах? Пшонка вообще не имел права этого говорить. Он бы за сыном смотрел, а не обвинял Тимошенко в чем-то. Поэтому, это голословные вывод, который он не имел права говорить, не назвав доказательств. Он фактически высказал приговор без суда. Это вообще не приемлемо. За такие вещи человека надо отправлять в отставку.

Кроме того, Пшонка "получил указание". Янукович не зря говорил, что надо инициативу проявлять, чтобы пальцы в дверь не закладывали. Поэтому думаю, что Пшонка это с перепугу сказал, потому что боится очень Януковича. А взять на себя такую ​​ответственность .. он же фактически на карту поставил свое будущее. После таких голословных заявлений, он не имеет права быть Генпрокурором, особенно, если это не подтвердится.

Это политическая расправа, потому что Янукович хочет установить диктатуру, но ему это не удастся. Кто больше выиграл от убийства Жени Щербаня. Выиграл Янукович и Ахметов. Ни тот, ни другой в то время не были известны, и они начали подниматься. Табачника надо спросить, потому что много знает, Марчука Евгения, Владимира Наконечного, Михаила Чечетова ... а не Пшонку, потому что он тогда никем не был. Кстати, у Кобзона стоит спросить, потому Женя Щербань как раз тогда прилетел из Москвы от него. То есть сначала в них расспросить, а потом уже о Тимошенко можно говорить.

Считаю, что в результате убийства, сегодня при власти находится Янукович, Ахметов и другие. Потому что мы тогда не слышали, что у Жени были конфликты с Тимошенко, она тогда никому известна не была, и Лазаренко только появлялся. Женя никогда не шел на конфликт с Лазаренко, а наоборот был в конструктивных отношениях.

Напомним, Генеральная прокуратура Украины завершила расследование уголовного дела об убийстве народного депутата Евгения Щербаня в 1996 году, экс-премьеру Юлии Тимошенко в пятницу 18 января вручено сообщении по подозрению его в организации совместно с экс-премьером Павлом Лазаренко умышленного убийства из корыстных побуждений.


21 янв. 2013 г.

Украинцам не советуют переживать из-за цены на газ — пусть голова болит у олигархов


Цены на природный газ не должны волновать рядовых граждан Украины. Из-за их повышения должны беспокоиться владельцы отечественных крупных предприятий.

Украинцы не должны беспокоиться по поводу цены на газ - это должно быть заботой только для олигархов.

Говорят, что у нас химия, у нас металлургия. Это не у нас!.
Крупные промышленные предприятия принадлежат не народу, а отдельным богачам.

Есть частные финансовые корпоративные олигархические группы, которые вывозят от нас деньги. Это Ахметов, Фирташ...

Обычные люди не имеют никакого отношения к газу, который необходим для функционирования заводов, фабрик олигархов и, как следствие, принесения им доходов.

Какое мы имеем отношение к этому газу, который они покупают? Пусть они покупают у России газ напрямую. Это вообще нас касаться не должно.

20 янв. 2013 г.

Кризис в "АэроСвите" нанес удар по "семье" Януковича


Кризис в компании "АэроСвит" произошел для того, чтобы нанести удар властной "семье".
Банкротство компании "АэроСвит" - это удар по "семье".

Обратите внимание на то, когда именно был сделан кризис, и внезапно "АэроСвит" перестал возить людей - на Рождество. Кто тогда ездит? Богатые тоже плачут...

Именно в рождественские дни заплакали в аэропортах наши депутаты, судьи, прокуроры, милиция, СБУ.

Чрезвычайно мощный удар был нанесен по "семье", чтобы показать, что она не все контролирует.

Сейчас важно, на чью сторону перейдут олигархи, в частности, группа Кучмы-Пинчука.

Как известно, Хозяйственный суд Киевской области 29 декабря 2012 года принял решение о начале производства по делу о банкротстве частного акционерного общества "Авиакомпания "АэроСвит", у которого возникли финансовые трудности и, как следствие, были отменены десятки авиарейсов.

19 янв. 2013 г.

Режим Януковича перетворює Україну на Білорусію!


Сценарій, за яким розвиваються події в Україні, все більше нагадує становлення диктатури Лукашенка у Білорусії.

Україна впродовж правління режиму Януковича поступово уражається епідемією лукашенківської чуми, білоруським вірусом диктатури. І найстрашніше те, що режим Януковича сам годує цю диктатуру у фінансовому плані. Українська нація фактично фінансує білоруську диктаторську чуму своїми грошима, ресурсами. Яскравим прикладом цього є, по-перше, від’ємне сальдо торгівельного балансу між Україною і Білорусією, зокрема, у 2011 році Україна імпортувала з Білорусії товарів на 4,21 млрд. доларів, а експортувала туди всього на 1,92 млрд. доларів (від’ємне сальдо -2,29 млрд. доларів), а за січень-жовтень 2012 року імпортувала на 4,39 млрд. доларів, а експортувала лише на 1,85 млрд. доларів (від’ємне сальдо -2,54 млрд. доларів).

Другим прикладом є мережі тисяч торгових точок, магазинів, кіосків із продажу білоруських товарів, які сьогодні у величезній кількості завозяться в Україну завдяки корупційним контрабандним схемам, зокрема, мова йде про продукти харчування, продукцію легкої промисловості, меблі, будівельні матеріали, нафтопродукти, побутову хімію, косметику. Для України це означає нищення національного виробника і пограбування українського валютного ринку, оскільки білоруські ділки вивозять з України мільярди доларів.

Схоже, що це відбувається недарма. Можна висунути версію, що Янукович боїться Лукашенка, тому що у Лукашенка є на нього якийсь потужний компромат, адже Янукович має своє коріння у Білорусії, і Лукашенко можливо все вже розкопав, звідки походить Янукович, ким були його предки. Інакше пояснити те, що зараз відбувається, важко. По суті, і в Україні, і в Білорусії, будуються схожі моделі монопольного панування правлячих «сімей». До того ж, і в Лукашенка, і в Януковича є певне співпадіння у біографіях, з тією різницею, що Янукович неодноразово сидів у в’язницях і колоніях, а Лукашенко, як кажуть, був політпрацівником у тюрмах. Тому в даному випадку в Лукашенка є певна перевага над Януковичем, скидається на те, що український диктатор має якийсь психологічний комплекс неповноцінності і залежності перед Лукашенком, тому Янукович його боїться. Проте, важко собі уявити, що Лукашенко є самостійною фігурою, можливо він був поставлений кремлівськими спецслужбами, які допомагали йому здійснити повну узурпацію влади над білоруським народом. Дії Лукашенка багато в чому нагадують кровожерливого Джугашвілі (Сталіна), як і радянський диктатор, він поступово знищив тих людей, які належали на початках панування Лукашенка до його найближчого оточення. Яскравим прикладом знищення Лукашенком своїх колишніх соратників є білоруський політик Віктор Гончар, який спершу належав до його команди, був одним і головних мозкових центрів в команді Лукашенка, але не погодився із результатами президентського референдуму у 1996 році, і через три роки зник без вісті разом зі своїм другом, бізнесменом Анатолієм Красовським. Чимало інших колишніх соратників Лукашенка, серед яких найбільш відомими є Олександр Федута, Анатолій Лебедько, згодом опинилися у в’язниці. Наявність подібної тенденції можна простежити і в Україні. Євгена Кушнарьова, який теж виконував роль своєрідного мозкового центру в команді Януковича, вбили, деякі колишні соратники Януковича зазнали судового переслідування, наприклад Василя Волгу на 5 років запроторили до в’язниці, колишній спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко отримав 2 роки умовно. Варто згадати про період середини 90-их років, коли Янукович був відомим тільки у вузькому кримінальному середовищі, в цей час було здійснено зачищення донбаського поля, були вбиті Євген Щербань і Ахать Брагін, лідери цього поля, і це дало можливість Януковичу піднятися з небуття. Сьогодні, лунає багато свідчень про те, що існує певний список українців, яким заборонено в’їзд до Білорусії, існує припущення, що в цьому списку значаться прізвища близько 100 тисяч осіб. Можна висунути версію, що ці списки формувалися Лукашенком за допомогою Януковича, або ж Лукашенко їх просто передав Януковичу.

І хоча Лукашенко вів розмови про те, що він підтримуватиме національні сили в боротьбі з Москвою, але це все виявилося хитрою підступною грою, щоб відволікти увагу національних проєвропейських патріотичних сил, щоб їх послабити, приспати, розколоти.

Українці не повинні повторити помилок білоруської опозиції, яка весь час була роз’єднаною і її просто знищили, повбивали по частинам. Тисячі людей зникли без вісті, представників опозиції саджали до в’язниць за так звані кримінальні злочини. Схоже, що й Янукович та його кремлівські хазяї діють за подібним сценарієм. Лідери опозиції Тимошенко, Луценко та багато інших перебувають у в’язниці, Тимошенко тепер можуть засудити ще й до довічного ув’язнення, на численних громадських активістів, які публічно виступали проти режиму Януковича, заведені кримінальні справи.

Відтак вихід лише один – потрібно негайно формувати об’єднаний комітет всіх опозиційних, антидиктаторських проєвропейських сил для відсічі правлячому режимові. В першу чергу дуже важливо почати працювати із суддями, прокурорами, міліцією, податківцями, з середньою ланкою, щоб вони зрозуміли, що у випадку, якщо вони виконуватимуть злочинні накази, то рано чи пізно будуть покарані. Ці люди весь час мають пам’ятати про статтю 60 Конституції України: «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність». То ж усі, хто виконує та віддає злочинні накази, хто здійснює підтримку бандитів узурпаторів, нікуди не сховаються, як і їхні діти та члени їх сімей, і будуть відповідати перед українською нацією.

В низці першочергових заходів одним з найважливіших завдань має стати усунення з наших теренів корупційної системи режиму Лукашенка і ліквідація мережі білоруських торгових точок. Це дасть можливість підняти нашого національного виробника, українські малі і середні підприємства, з другого боку, ми позбавимо режим Лукашенка величезних валютно-фінансових ресурсів, що суттєво його послабить. Українські терени необхідно очистити від павутини торгових точок, якою Лукашенко оперезав наші землі. Потрібно перед місцевою владою гостро поставити питання, чому вона дозволяє здійснювати в Україні фінансово-економічну експансію лукашенківської диктатури через мережі білоруських торгових точок. Нехай міські голови і депутати міських рад дадуть відповідь, чому вони дозволяють розгортати цю корупційну павутину на території своїх громад. Треба почати цей процес із обласних центрів, наприклад, чому Львівська міська рада, в якій більшість мають «Свобода», «УДАР», «Фронт змін», не піднімає це питання? Чому у Києві дозволяє це робити Попов, і чому мовчать київські міські депутати? Така ж ситуація у Чернігові, в інших містах. Чому мовчать львівські мажоритарники, і депутати від Львівщини, які пройшли до Верховної Ради за списками, чому мовчить Ярослав Дубневич, який декларував, що він відображає інтереси національного капіталу, де Ігор Васюник, чому не чути голосів депутатів від соціал-національної партії «Свобода»?
Українська Національна Консервативна партія вимагає, по-перше, негайно ліквідувати цю павутину білоруських торгових точок, по-друге, потрібно подати запит до керівництва Білорусії щодо існування заборони в’їзду на територію цієї держави для громадян України, на яких підставах введено ці заборони, як такі заборони можуть існувати в ХХІ столітті між країнами, які мають безвізовий режим, по-третє, негайно ввести візовий режим з Білорусією, по-четверте, збалансувати експорт та імпорт у торгівельних відносинах з Білорусією.

УНКП звертається до лідерів опозиції Яценюка, Кличка, Тягнибока негайно поставити ці питання на розгляд парламенту, створити парламентську слідчу комісію щодо розслідування, корупційної кримінальної діяльності режиму Лукашенка на території України і з’ясувати, яку шкоду було завдано національним інтересам, наскільки цими діями було підірвано національного виробника, з’ясувати, хто цю схему патронує, а також розслідувати, що ж це за списки нев’їзних осіб формує режим Лукашенка. Потрібно викликати до Верховної Ради прем’єр-міністра Азарова, і з’ясувати, яке він має відношення до цих корупційних схем, чи покривав він цю злочинну експансію режиму Лукашенка на терени України? І яку він має інформацію про ці списки, чи узгоджено це з білоруською стороною, чи існує якась таємна угода?

УНКП також вважає, що настав час розпочати пікетування посольства Білорусії в України, як форпосту тоталітарно-диктаторського режиму Лукашенка на теренах нашої держави. На нашу думку, до цього процесу можна залучити молодіжні національні організації.

18 янв. 2013 г.

Арбузова, Соркіна, Клименка, Колобова повернемо до криворізько-донбаського гнізда!

Міністр доходів і зборів Олександр Клименко 16 січня в інтерв’ю виданню ЛІГАБізнесІнформ заявив, що «коли платник податків декларує свій стан, він стає партнером держави» і ще раз підтвердив, що його відомство збирається запровадити в Україні обов’язкове декларування доходів для усіх фізичних осіб.Міністр доходів і зборів Олександр Клименко 16 січня в інтерв’ю виданню ЛІГАБізнесІнформ заявив, що «коли платник податків декларує свій стан, він стає партнером держави» і ще раз підтвердив, що його відомство збирається запровадити в Україні обов’язкове декларування доходів для усіх фізичних осіб. Також 3 січня в інтерв’ю журналу «Експерт» він натякав, що Міністерство доходів і зборів може розпочати використовувати соціальні мережі для того, щоб відслідковувати реальні доходи українців. Такого лицемірства і блюзнірства годі собі уявити. Хто дав право Клименкові робити такі висловлювання? Яким чином взагалі людина із його рівнем фахової підготовки, освіти, моральних якостей може працювати міністром в європейській державі? Навіщо мільйонам пересічних українців тотальне декларування доходів в країні, яка поділена на дрібку мільярдерів, чиї інтереси обслуговують такі особи, як Клименко, Арбузов, Колобов, Соркін, та жебраків, які складають 80% всього населення України. Що ці люди декларуватимуть? Свою приналежність до прошарку «бомжів», люмпенів, охлів, на яких їх перетворює цей злочинний режим? З другого боку, що отримують українці, декларуючи свої доходи? Чи маємо ми можливість перевірити, на що наші податки витрачаються? Чи можемо ми вплинути на те, що десятки мільярдів народних грошей витрачаються на паразитичний бюрократичний апарат, величезну репресивно-каральну машину, єдина функція якої – визискувати, тиснути, забирати останнє в людей, які в цій державі ще якось намагаються самі на себе заробити, на сотні тисяч, цілі легіони міліціонерів, які займаються переслідуваннями, репресіями, розгоном мирних демонстрацій, піддають нас тортурам і вбивають українських громадян у відділеннях міліції і слідчих ізоляторах? І якщо вже Клименко так хоче слідкувати в соціальних мережах за тим що купують і де відпочивають українці, то нехай в першу чергу розповість усім, звідки у нього швейцарський годинник IWC Portuguese Vintage 1939 ціною 42 тисячі доларів, якого помітили журналісти, адже ціна такого годинника втричі перевищує задекларовану Клименком річну заробітну плату в розмірі 114 тисяч гривень (14 тисяч доларів). Нехай Арбузов розповість, чи купував для нього Нацбанк за гроші платників податків альнеологічну ванну для підводного уро-гінекологічного масажу за 94 тисячі гривень. Нехай Клименко, Арбузов, Соркін чи їхні рідні, наприклад, син Соркіна розкажуть усім, на яких курортах вони відпочивали, і скільки на це витратили грошей. Чому такі провінціали, чужинці, як Клименко, Арбузов, Колобов, Соркін окупували Київ і здійснюють його пограбування як зухвалі мародери в найкращих фашистських традиціях? Чого у своєму житті досягнули ці люди, за які здобутки отримали такі високі посади і керують економічними відомствами? Хто їх поставив на такі посади? Наприклад, Клименко народився в депресивній Макіївці, його офіційна біографія замовчує, чи має він повну середню освіту, з якими оцінками він закінчив школу, з якої сім’ї родом, чим займалися його батьки. Відомо, що Клименко закінчив Донецький державний університет управління за спеціальністю «фінанси», але замовчується інформація про те, який саме це був факультет, чи вчився Клименко на стаціонарі, які отримував оцінки, і зрештою, в якому році він отримав диплом. І взагалі невідомо, як він вчився, враховуючи, що в його офіційній біографії йдеться про те, що із 17 років, починаючи з 1997 року, він уже був приватним підприємцем. Слід підкреслити, що це якраз роки процвітання бандитизму на Донбасі. Також у його біографії вказано, що він кандидат економічних наук, хоча жодним словом не згадується, де він писав і захищав дисертацію, якою була її тема. Отже, виникає питання звідки він взагалі взявся, чи причетний він до кримінального бізнесу, чи займався відмиванням грошей через конвертаційні центри для донбаських кримінальних угрупувань? Схожа ситуація і з Сергієм Арбузовим, першим віце-прем’єр-міністром, який займається економічним блоком питань в уряді. Відомо, що народився Арбузов в Донецьку, але немає жодної інформації про те, яку він закінчив школу, як вчився. Арбузов у своїй біографії зазначає, що у 1997 році він закінчив Донецький державний університет за спеціальністю «фінанси і кредит», але також не уточнює, на якому факультеті вчився, які отримував оцінки, і чи вчився він на стаціонарі. Тим паче, що вже з 1995 року Арбузов працював у Донецькому філіалі «Приватбанку». Яким чином у 2000 році він став директором Костянтинівського філіалу цього банку? Хотілось би пролити світло на історію звільнення Арбузова з цієї посади у Костянтинівці, чи відбувалося там відмивання грошей? Який вплив на його кар’єрне зростання мала матір Арбузова, що керує банком сина Януковича? В його офіційній біографії також вказано, що він кандидат економічних наук, але не згадується, де він отримав цю ступінь, на яку тему писав дисертацію, не зрозуміло, коли він цим займався, враховуючи, що ще за два роки до закінчення університету він почав працювати у банку. Чи має Арбузов відношення до конвертаційних центрів? Чи відмивав гроші бандитських «общаків», отримані від торгівлі наркотиками, продажу краденого, нелегального ігрового бізнесу і проституції? Ще цікавіша ситуація із міністром фінансів Юрієм Колобовим, журналісти його навіть охрестили «людина без біографії», оскільки, як це не дивно, про людину, що займає таку високу посаду, майже немає інформації. Відомо, що він народився у Павлограді Дніпропетровської області, але жодних відомостей про навчання у школі, про батьків немає. В біографії, розміщеній на сайті Кабміну, зазначено, що у Колобова аж 4 вищих освіти, зокрема, він стверджує, що закінчив Придніпровську державну академію будівництва і архітектури (з відзнакою); Харківський державний університет ім. В.Каразіна, Київську вищу фінансову школу, Міжнародний інститут бізнесу. В жодному із випадків, Колобов не зазначає, чи вчився він стаціонарно, на яких факультетах, впродовж якого часу. Відомо лише, що у 1995 році він вже працював у Харківській філії «Приватбанку». Яким чином Колобову вдалося здобути впродовж 20 років аж 4 вищих освіти, тим більше, що з 1995 року він весь час працював – спочатку в «Приватбанку», а з 2003 до 2010 року в «Ощадбанку»? Чи працював він на кримінальні угрупування? Нинішній голова Національного банку України Ігор Соркін народився в Донецьку. У 1988 році закінчив в Азербайджані військове училище, де здобув фах інженера по експлуатації бронетанкової та автомобільної техніки. Як стверджує Соркін, у 1998 році він закінчив Донецький державний університет за спеціальністю «правознавство». І попри те, що у Нацбанку, зокрема у Донецькому обласному управлінні НБУ, Соркін працював із 1996 року, економічну освіту він здобув лише у 2006 році в цьому ж університеті. При цьому так само немає інформації, чи вчився Соркін стаціонарно, які отримував оцінки, відомо лише, що у 2011 році через 5 років після того, як він отримав диплом економіста, Янукович, незрозуміло за які досягнення, нагородив його званням заслуженого економіста України. Але де ж інформація про те, чим займався Соркін із 1988 до 1996 року? Жодна із офіційних біографій не дає відповіді на це запитання. Чи був він завербований іноземною державою, чи навчався у спецтаборах, чи був інфільтрований в Україну, як, можливо, й прем’єр-міністр України Азаров, який раптово з’явився на теренах нашої держави у 1984 році, прибувши із Тульської області Росії? Чи є Ігор Соркін офіцером російського Головного розвід управління (ГРУ)? Як відомо, батько нинішнього голови НБУ працює у «Газпромі» - підприємницькій структурі чужинської держави, яку можна вважати ворожою та експлуататорською по відношенню до України. Чи можна говорити, що саме Соркін повинен зайняти місце Фірташа, і через Нацбанк та Кабінет міністрів будуть розкрадатися гроші українців, в тому числі і через злочинну схему поповнення статутного фонду НАК «Нафтогазу» завдяки випуску Кабміном облігацій внутрішньої державної позики і закладанням цих облігацій через різні банки, як це відбувається протягом останніх 3 років? Про яке партнерство українців з державою може йти мова, якщо ця держава захоплена окупантами і мародерами, агентами впливу чужої держави та особами, які обслуговують інтереси правлячої «сім’ї»? Взагалі, складається враження, що ми маємо справу з особами, минуле яких вкрите суцільним мороком. Сьогодні ці люди завдяки Януковичу та членам його «сім’ї» укорінюються у столиці нашої держави Києві. По суті, вони захопили командні висоти в центральних органах державної виконавчої влади. Виглядає так, що їх на ці посади хтось розставив, як слухняних ляльок, і тепер вони говорять і роблять те, що наказує господар, лігво якого знаходиться на землях колишнього монастиря. Те, що зараз відбувається в Україні, дуже нагадує формування диктаторського режиму в Білорусії. Саме такими методами там було утворено монопольну владу сім’ї Лукашенка і сформовано тоталітарний окупаційний режим. Можна висловити версію, що сценарій, який зараз втілюється в життя в Україні подібний до того, який був реалізований у Білорусії, і за ним стоїть один і той же драматург чи режисер, а саме кремлівські спецслужби, наприклад, ГРУ. Якщо це не так, і Клименко, Арбузов, Колобов, Соркін є незалежними, самостійними фігурами, а не ляльками Януковича і кремлівських спецслужб, і вони насправді мають таланти менеджерів, фахівців, то можливо їм варто проявити ці таланти спочатку у тих містах, де вони народилися, зростали, починали працювати? У них є унікальна можливість попрацювати на благо цих міст, які вони так швидко покинули. Тим більше, що в цих містах багато гострих проблем, які потребують вирішення. Наприклад, у Макіївці відбулося масове закриття шкіл, закінчився термін експлуатації старого сміттєзвалища, на підприємствах, що належать Ахметову та іншим олігархам, відбулися масові скорочення. Костянтинівка також потребує допомоги, адже тут ухвалили бюджет на 2013 рік, в якому 73% дохідної частини – 200 млн. гривень із 273 млн. гривень – становлять дотації і субвенції з державного та обласного бюджетів, то ж треба докласти великих зусиль, щоб місто дійсно отримало ці гроші. Павлоград у 2012 році накрила хвиля безробіття, один лише Ливарно-прокатний комплекс у травні минулого року скоротив 380 працівників. У Донецьку в листопаді 2012 року зупинив роботу електрометалургійний завод, і доля майже 3 тисяч працівників залишається невизначеною. Ще більші проблеми спостерігаються у вищих навчальних закладах Донецька, в яких навчалися і Клименко, і Арбузов, і Соркін, відбуваються масові скорочення, затримуються заробітні плати, університети потерпають від боргів за комунальні послуги. Тому Клименко міг би повернутися до Макіївки, спробував би перетворити її на процвітаюче креативне місто, якраз там він би міг поставити експеримент щодо обов’язкового декларування доходів, в тому числі і кримінальними елементами. Арбузов міг би повернутися у Костянтинівку, і побудувати там ефективну модель стратегічного управління, Колобов може відродити Павлоград, спробувати перетворити його на сучасне європейське місто. Соркін міг би податися туди, де він перебував після закінчення військового училища у 1988 році, або в Донецьк і побудувати там вільну економічну зону з бізнес-інкубаторами, технологічними парками і залученням інвестицій, запровадив би для мешканців Донецька податок чи збір у розмірі 10% або 15% на продаж вільноконвертованої валюти. А в Києві вони нікому не потрібні, тут і без них вистачає різних ерзац-продуктів. На сьогодні Київ переповнений прийшлими бандитами, пройдисвітами, аферистами. То ж питання треба поставити питання руба: необхідно негайно звільнити Київ від окупантів, мародерів, чужинців. Київська громада, корінні кияни мають повернути собі Київ. Настає час катарсису (очищення). Наше гасло має звучати: «Владу в Києві – киянам!». Українська Національна Консервативна партія вважає, що настав час всім чужинцям повернутися до тих місць, де вони народилися, навчалися, зростали і працювали. Геть окупантів, мародерів з Києва, з України!

Режим бандократії продовжує здійснювати політику геноциду проти української нації

Режим бандократії продовжує здійснювати політику геноциду проти української нації. Про це у своєму блозі на сайті Вголос написав Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії, професор Національної академії управління.

Національний банк України прийняв постанову щодо встановлення обмежень на виведення валюти фізичними особами за кордон на індивідуальній основі, яка набирає чинності 25 січня 2013 року. Цим документом НБУ фактично позбавляє громадян України права вільно користуватися своєю грошовою власністю у формі іноземної валюти, хоча це невід’ємне право кожного українця, закріплене в Конституції, зокрема в статті 41, яка визначає, що «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». В цей же час, стаття 22 Конституції гласить, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Хто дав право Нацбанку приймати такі постанови? Як могло Міністерство юстиції пропустити такий документ, і навіщо нам такий Мін’юст, якщо там працюють такі фахівці? Мабуть у них у свідомості залишилися комуністичні атавізми, і вони продовжують жити у світі комуністично-кадебістських химер. Адже вони затверджують на відповідність Конституції України та українському законодавству такі незаконні, антиконституційні та антиринкові інструкції. Схоже, що й у Нацбанку вже не залишилося компетентних фахівців. Вище керівництво НБУ демонструє агонію, тому що скорочуються золотовалютні запаси. Але ж це відбувається в результаті злочинної економічної політики уряду, який розробляє бюджет із дефіцитом у розмірі 50 мільярдів гривень, дозволяє розкрадати народні гроші, а іншу частина дає на утримання карально-репресивного, паразитичного бюрократичного апарату. З другого боку, громадянам України не дають займатися самозайнятістю, забезпечувати себе самостійно, тому культивуються споживацькі настрої у значної частини населення і соціальний паразитизм. А як тільки людина починає працювати на себе і на свою сім’ю, вона одразу підпадає під податкові і поліцейські репресії. А Національний банк, замість того, щоб припинити купувати облігації внутрішньої державної позики уряду і розкрадати національні золотовалютні запаси, накинувся на мільйони простих громадян України, посилюючи тиск і репресії.

Де це бачено в глобалізованому світі, в умовах ринкової економіки, священної недоторканної приватної власності і відкритої світової конкуренції, щоб хтось мав право вказувати людині, в якій формі їй слід тримати свою грошову приватну власність і де їй цю власність зберігати? Ніхто не може примушувати людину, розпоряджаючись, де вона повинна купувати свою власність, і де її тримати. І жоден Нацбанк, тим паче на чолі якого стоять агенти чужої країни, некомпетентні пройдисвіти, не може вказувати мільйонам людей, що вони повинні робити зі своєю приватною власністю у вигляді грошей.

Тому ця постанова є незаконною, антиконституційною, як є незаконним перебування на посаді голови Нацбанку такої сумнівної фігури, як Ігор Соркін. Він не мав ніякого морального права взагалі претендувати на цю посаду, адже він не відповідає жодним критеріям – ні за фаховими ознаками, ні за рівнем професіоналізму, ні за своєю біографією, тим паче, його родичі пов’язані із підприємницькою структурою чужинської держави, яка по суті є ворогом та експлуататором України – «Газпромом». Отже, це рішення є антиконституційним, незаконним, і громадяни України не повинні виконувати цю злочинну інструкцію, а ті, хто причетний до її ухвалення, рано чи пізно будуть покарані.

Але бандитський режим Януковича не зупиняється, він продовжує свою політику геноциду проти української нації, члени правлячої кліки діють як окупанти та мародери, і тепер, щоб остаточно знищити середній клас в Україні і незалежних власників землі, Мінфін підготував зміни до Податкового кодексу, якими планує з 1 січня 2014 року збільшити втричі податок на землю. Стає цілком очевидним, що мета олігархату, який перебуває при владі – легалізувати латифундії і позбавити мільйони українців їх головного ресурсу – землі. Зрозуміло, що перевиховати цих олігархів і сім’ю Януковича неможливо. Їх можна лише усунути від влади на основі 5 статті Конституції, встановивши у нашій державі реальне народовладдя.

То ж вихід лише один. Потрібно негайно скликати форум всіх антидиктаторських, антиузурпаторських сил, щоб виробити план усунення від влади Януковича та його кліки. Одним із першочергових кроків має стати формування союзу вільних міст України. Потрібно, щоб депутатський корпус міст на чолі з міськими головами, які не є запроданцями і лакузами правлячої бандократії, почав приймати рішення про те, що міста формують бюджети на базі власних надходжень і відмовляються перераховувати гроші в казначейство, оскільки це пограбування місцевих громад з боку правлячої кліки Януковича, Азарова, Арбузова. Цей форум всіх антидиктаторських, антиузурпаторських сил повинен прийняти рішення про негайну ліквідацію всіх антиконституційних законів, які були прийняті з порушенням Конституції, в першу чергу це стосується Податкового і Кримінально-Процесуального кодексів, законів про введення податку на нерухомість і запровадження біометричних паспортів. Необхідно здійснити розслідування, чи була застосована корупційна схема з боку лобістів ЄДАПСу і депутата Грицака, при ухваленні закону про біометричні паспорти, і які стосунки Грицак, сини Януковича мають до ЄДАПСу, чи є вони акціонерами, співвласниками цієї структури, чи мають у ній якусь зацікавленість? Треба провести детальну перевірку діяльності ЄДАПСу, з’ясувати, чи розташовані там сервери, які здійснюють збір всієї персональної інформації на українських громадян, в тому числі за допомогою камер спостереження. Потрібно взяти під контроль ці відеокамери і суттєво зменшити їх кількість.
Необхідно також негайно розпустити міліцію, скоротивши її найбільш брутальні каральні підрозділи, такі як «Беркут», внутрішні війська, а також ліквідувати Міністерство доходів і зборів, як антиконституційне і незаконне.

Українська Національна Консервативна партія звертається до інших опозиційних політичних партій, які вважають, що вони стоять на боці української нації і дотримуються про європейської орієнтації, до громадських організацій, профспілок, депутатів місцевих та обласних рад, міських голів, до всіх, хто не продався правлячому режиму, в кого є хоч крихта совісті і патріотизму, розпочати процес очищення України від Януковича та його кліки. Кардинально важливим на цьому шляху є звільнення з буцегарень Тимошенко, Луценка, Волги та тисяч інших політв’язнів. Досить ховатися і мовчати!

Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам української нації!"