30 апр. 2013 г.

Ахметов та його роль в українській руїні


Національний Банк України оприлюднив дані відносно платіжного балансу України за перший квартал 2013 року. Ці дані підтверджують те, на чому ми наголошуємо впродовж останніх місяців: що країна, як на державному рівні, так і на рівні підприємницьких структур, банківського сектора перебуває в занепаді.

Це вже не просто криза, а повний колапс. Це видно хоча би з того, що запозичення, які здійснюються банками та іншими секторами, перевищують їхні виплати. Зокрема, у березні, згідно із звітом, банки за допомогою середньострокових і довгострокових кредитів залучили 598 млн. доларів,а виплатили лише 305 млн. доларів (дельта складає 293 млн. доларів), а інші сектори отримали надходжень 659 млн. доларів, а здійснили виплат 686 млн. доларів. На жаль, і державний сектор управління, і приватні сектори економіки страждають від однієї і тієї самої проблеми. По суті, вони є банкрутами, і для того, щоб підтримувати себе на плаву, щоб приховати свою збитковість, банкрутство, вони застосовують механізм фінансової піраміди, здійснюють так зване перекредитування, покриваючи старі борги за рахунок нових, більших запозичень.

Виглядає так, що класичним прикладом застосування цього механізму може слугувати група System Capital Management (СКМ), одноосібним власником якої є мільярдер Рінат Ахметов, який за версією ізраїльського видання Forbes займає 12 місце в світі у списку найбагатших євреїв, а його статки оцінені в 15,4 млрд. доларів.

До групи СКМ входять компанії Метінвест і ДТЕК, Перший Український Міжнародний Банк і Ренесанс-Капітал, АСКА і АСКА-Життя, телекомунікаційна група Vega, Медіа Група "Україна" і видавничий холдинг "Сегодня Мультимедіа", ЕСТА Холдинг (нерухомість), Український Ритейл (роздрібна торгівля), UMG (видобуток глин), Паралель (оператор ринку нафтопродуктів), HarvEast (сільське господарство), Український Аптечний Холдинг, машинобудівний холдинг "Гірські машини", транспортний холдинг "Портінвест" та інші.

Розглянемо один із останніх прикладів того, як структури, що належать Ахметову, продовжують брати нові борги. В березні 2013 року компанія ДТЕК здійснила запозичення у формі випуску євробондів, розрахованих на 5 років під 8,125%. Проведемо невеликий аналіз. Із суми 600 млн. доларів щороку треба віддавати 48,75 млн. доларів для обслуговування цього боргу, а загалом, окрім тіла кредиту, компанії доведеться віддати ще й 243,75 млн. доларів відсотків впродовж 5 років. Якщо відсотки на обслуговування цих євробондів складають 8,125%, то прибуток компанії ДТЕК тепер має бути вищим, ніж ці відсотки. Виникає два важливих питання: по-перше, під що компанія ДТЕК отримала ці гроші? Чи давала вона якусь матеріальну гарантію, чи було закладено під розміщення цих євробондів якісь об’єкти? Чи були віддані в заставу якісь виробничі активи? І друге питання – куди ці гроші будуть вкладатися? На що вони підуть? На поповнення обігових коштів, чи на модернізацію, чи на закупівлю обладнання? Чи їх просто проїдять, чи за рахунок цих коштів знову будуть приватизовані якісь державні об’єкти? Наприклад, шахти, теплоелектростанції, обленерго. Отже, на що витрачаються ці кошти? Для чого їх брати?Адже бере лише одна компанія, а боржниками, по суті, стають всі українці, вся держава. Чи здійснюється за рахунок цих запозичень модернізація, реконструкція підприємств? Чи споруджуються нові сучасні об’єкти, які б займалися високотехнологічним виробництвом і створювали нові робочі місця? Наприклад, фабрики чи заводи з виготовлення сучасних комп’ютерів, телевізорів, автомобілів тощо?

Ми розглянули лише один приклад, як структури Ахметова здійснюють запозичення. Але насправді таких випадків достатньо багато. Їх можна розділити на три групи.

По-перше, це залучення коштів шляхом розміщення єврооблігацій. Так, у 2013 році, окрім розміщених компанією ДТЕК в березні євробондів на суму 600 млн. доларів, в квітні нею було додатково розміщено єврооблігацій на суму 150 млн. доларів.

У 2011 році інший підрозділ групи System Capital Management – Metinvest випустив семирічні єврооблігацій на суму 750 млн. доларів під 9% річних, лід-менеджерами розміщення виступили банки Credit Suisse, Deutsche Bank, ING, The Royal Bank of Scotland і ВТБ Капитал. На обслуговування цього боргу компанії Ахметова доведеться витратити 472,5 млн. доларів впродовж наступних 7 років.

У 2010 році вже згадувана компанія ДТЕК розмістила 5-річні євробонди на суму 500 млн. доларів під 9,5% річних, на обслуговування яких їй доведеться витратити 237,5 млн. доларів.

По-друге, це залучення внутрішніх кредитів. Наприклад, компанія «Гірничі машини», що входить в структуру СКМ, у 2013 році отримала 3-річний кредит у Дочірнього банку Сбербанку Росії (Київ) на суму 250 млн. гривень. У 2012 році для «Західенерго» Ощадбанк відкрив кредитну лінію на суму 410 млн. гривень на 1 рік під 15,6%. У 2011 році агропромисловий холдинг HarvEast, засновниками якого є «СКМ» Ахметова та «Смарт» Новинського, взяли кредитів на 380 млн. гривень, з них 110 млн. гривень у Промінвестбанку на 1 рік. А 2010 році 1-річну кредитну лінію на 100 млн. гривень Ощадбанк відкрив для «Дніпроенерго». Які ж доходити мають бути у компанії, що сплачувати такі великі відсотки по гривневим кредитам? Де в Україні є можливість легально отримувати такий високий прибуток?

По-третє, це залучення зовнішніх кредитів. Наприклад, у 2013 році компанія ДТЕК отримала 10-річний кредит на суму 107 млн. євро у німецького Landesbank Berlin. У 2012 році ДТЕК взяв кредитів на суму 416 млн. євро у Сбербанку, Газпромбанку, UniCredit та ING. В цьому ж році Metivest завдяки 3-річному синдикованому кредиту залучив 325 млн. доларів під ставку LIBOR+4,75%. У 2011 році ДТЕК отримала 5-річний кредит у Сбербанку Російської Федерації на 500 млн. доларів, а також отримала кредитну лінію в розмірі 10 млрд. рублів (близько 330 млн. доларів) терміном на 5 років у Russian Commercial Bank, що входить до групи ВТБ. А Metinvest завдяки синдикованому 5-річному кредиту від банків Deutsche Bank, ING, Natixis, UniCredit, WestLB AG, BNP Paribas залучив 850 млн. доларів під ставку 3%+Libor.

Отже, фактично, структури Ахметова вже занурились в борги, але Ахметов не зупиняється, він знову випускає євробонди, залучає нові кредити, після чого бере участь у нових конкурсах щодо приватизації державних підприємств. Тому виникає питання, чи не виділяється частина грошей, залучених компаніями Ахметова у вигляді кредитів та розміщення єврооблігацій, на приватизацію державних об’єктів? Схоже, що Ахметову вже не достатньо Донбасу, він поступово здійснює фінансово-економічну окупацію Києва, зокрема, отримав контроль надоб’єктами на Андріївському спуску, на Контрактовій площі, над Центральним універмагом на Хрещатику, над «Київенерго». Але чи покращується від цього життя киян?

Однак, зважаючи на вище описані величезні боргові запозичення, які продовжують здійснюватися структурами Ахметова, можна висловити версію, що насправді СКМ вже може бути банкрутом. Схоже, що Ахметов діє по тій же схемі, що й уряд Азарова, який щотижня здійснює нові багатомільярдні запозичення, в тому числі, щоб профінансувати повернення старих боргів. Ахметов набирає все більше кредитів, але чи змінює він на краще менеджмент, чи здійснює капіталізацію того чи іншого об’єкту, модернізацію, високотехнологічне переоснащення? Виглядає так, що його система тримається просто за рахунок перекредитування і вичавлення з неї не лише прибутку, але й частини необхідного доходу, амортизації тощо.

Варто сказати, що Ахметов не є винятком, й інші кланово-олігархічні групи, схоже, працюють за подібними моделями, за рахунок нових запозичень. А оскільки зараз запозичення брати все важче, оскільки посилюється світова системна економічна криза, то фінансова ситуація цих груп дедалі погіршується, і наближається той момент, коли може впасти їхня піраміда. Хто в такому випадку повертатиме багатомільярдні борги компаній та структур, що належать кланово-олігархічним групам? Чи не ляже цей борговий тягар на плечі місцевих громад чи української держави? І куди подінуться об’єкти, які, можливо, були закладені для отримання цих позик? Чи не може статися так, що одного ранку українці прокинуться, а їм вже нічого в цій державі не належатиме? А може нас вже комусь продали, може, ми вже є рабами, але ще про це знаємо, можливо, вже завтра всі об’єкти змінять своїх власників, які десятками тисяч викидатимуть своїх робітників на вулиці?

29 апр. 2013 г.

Київську громаду знову хочуть завести на манівці


Жебрівський, Стецьків, Філенко і брати Капранови зібралися рятувати Київ. Зокрема, в кінці квітня 2013 року голова партії Українська платформа «Собор» Павло Жебірвський виступив з ініціативою створення оргкомітету «Визволимо Київ – Визволимо Україну!» з проведення в столиці відкритих зборів Київської громади. А так звані польові командири Майдану Тарас Стецьків і Володимир Філенко виступили з гаслом «Повернімо Київ киянам! Повернімо собі надію!». Серед інших, до процесу порятунку Києва також хочуть долучитися письменники брати Капранови.

Але чому ж проблемами киян раптом вирішили опікуватися Стецьків, Філенко і Жебрівський, які вже багато років були при владі, однак, не спромоглися, виявилися не здатними змінити ситуацію в Україні в кращу сторону? У них весь час нічого не виходило, вони не хотіли вчитись хоча б на власних помилках і займалися лише тим, що перебігали з однієї політичної сили в іншу. Це все політики минулого,відпрацьований матеріал, і все, що можна, вони уже програли.

До того ж, всі ці особи аж ніяк не є корінними киянами. Наприклад, Павло Жебрівський родом із села Немиринці Житомирської області, тому, можливо, йому варто би було поїхати в Житомир, який перебуває під окупацією корупціонерів, і спочатку там навести порядок? А Філенку треба їхати рятувати рідну Харківщину від сланцевого газу, від клану Ротшильдів, і від окупації Кернеса і Добкіна, Стецьківу – опікуватися Львовом, нехай звільнить місто Лева від мера Садового, який веде Львів до руїни. Брати Капранови, які народились у Молдові, зростали на Миколаївщині, а робили кар’єру в Москві, нехай і далі пишуть книжки, для чого займатися професійною громадсько-політичною діяльністю, якщо для цього немає відповідних знань, освіти, досвіду?

Тому політики і громадські діячі, які не є корінними киянами, нехай спочатку доведуть там, де вони народились, що вони на щось спроможні, що вони можуть захищати інтереси своїх громад. Нехай Жебрівський у вимираючому Житомирі відродить малий і середній бізнес, створить бізнес-інкубатори, технологічні парки, щоб десятки тисяч мешканців Житомирської області не їздили на роботу до Києва через брак робочих місць.

А Стецьків, як син ювеліра, міг би у Львові відкрити якусь ювелірну фабрику, створили б разом з батьком нові робочі місця. Філенко нехай рятує Харків від сланцевого геноциду, нехай опікується тим, щоб замість сланцевого газу Харківщина переходила на альтернативні джерел енергії. А в братів Капранових дуже добре виходить писати книжки, нехай цим і займаються. Досить письменникам, співакам, акторам іти в політику.

Києвом же повинні займатися корінні кияни, професіонали, економісти, стратегічні менеджери. І для того, щоб створити умови для порятунку Києва, в першу чергу треба створити Київський столичний округ , а адміністративну столицю перенести в інше місто, наприклад, у Вишгород, або в Білу Церкву. Тоді Київ отримає можливість обрати собі нормальну владу і самотужки ефективно вирішувати власні проблеми.


Щоб створити народні комітети в Києві, про які я неодноразово писав і розробив відповідну модель, не потрібно брати структури партії Жебрівського, в Києві достатньо громадських організацій з молодими амбітними лідерами, корінними киянами, які можуть стати основою цього руху. Вони повинні збиратися, виробляти програму дій і розпочинати реальні кроки для визволення Києва від окупантів, чужинців і мародерів, для того, щоб в Київська громада могла сама собі обирати владу з числа корінних киян.

Спроба приватизувати "Нафтогаз" спровокує протест Західної і Центральної України


"Нафтогаз" хоче прибрати до рук правляча олігархічна сім'я.

Є Конституція України, де чітко написано про національне багатство. Це стратегічний об'єкт національного рівня. Плюс газосховища. Газосховища — це наше національне багатство. У нас близько 12-13 газосховищ. Вони є унікальними, там може зберігатися понад 30 млрд кубометрів газу. Плюс газоперекачувальна система з трубопроводами, газоперекачувальними станціями — це стратегічне національне багатство України. Його приватизувати не припустимо. Тим паче досвід останніх 15 років показав: віддали олігархам — Пінчуку, Ахметову, Фірташу, Коломойському та іншим - у власність металургійну галузь, коксохіми, обленерго. І що стали ми від цього багатші? Ні. 80% населення — бідні, 50% взагалі працює до зарплати. Може вони реконструювали ці заводи, може зробили з них сучасні підприємства? Ні. Нічого цього не відбулося. І тепер правляча олігархічна сім'я хоче вже забрати останню надію українського народу - цю газову систему - і приватизувати. Хоча зрозуміло, що вони грошей за це платити не будуть.

Ми бачимо, що для цього вони зараз просувають закон про так звану систему фінасових векселів. А НАК "Нафтогаз" - банкрут. У нього тільки офіційний борг по чинним паперам — зовнішнім і внутрішнім — десь на рівні 60 мільярдів гривень. Зрозуміло, що тоді той, хто буде накопичувати ці боргові зобов'язання державні, потім зможе викуповувати ці акції НАК "Нафтогазу", міняти їх на відповідні трубопроводи, газосховища, міняти на "Чорноморнафтогаз", де на Чорному морі видобувається нафта і газ. Це ж наші унікальні ресурси. Вони не відновлюються. Тоді вони стануть власниками нашого багатства. Тому я вважаю, що не припустимо це робити.



І тільки за рахунок продажних мажоритарників це може бути зроблено. Бо Партія регіонів не має більшості. Я не думаю, що комуністи це підтримають. Отже, голоси їм можуть дати тільки продажні "тушки". Якщо вони спробують це зробити, то тоді у народу нічого не залишається... На Сході вони може і не будуть повставати, але Західна, Центральна Україна просто так цього не залишать. І тоді потрібно говорити: є 5ст. Конституції, згідно з якою народ здійснює пряме управління, народовладдя. Є статті Конституції, де захищаються національні багатства. Я вважаю, що тоді обов'язок кожного українця - почати захищати свою національну власність, землю від всіх клептоманів, крадіїв, узурпаторів, окупантів. Як у Сирії та Єгипті, треба, щоб народ піднімався на захист своїх прав, своєї землі, своїх національних багатств. І після 5 травня це повинно початися, якщо вони спробують це зробити. Але чи вистачить у них сил, ми ще не знаємо. Але ми бачимо такі потічки протесту: соціальних класових битв, протистоянь з правлячим режимом по всій Україні. Саме спроба приватизувати газотранспортну систему може призвести, що ці потічки об'єднаються в одне величезне річеще.

Я думаю, що буде варіант, що сім'я хоче привласнити собі всю газотранспортну систему. Поступово, не одразу буде її викуповувати. Викинуть Фірташа. Вони вже майже його витіснили з газового сектору. І поступово вони хочуть прибрати це до рук, як це було з "Укрзалізницею", "Укрпоштою", "Укртелекомом".

27 апр. 2013 г.

Янукович и его Семья готовятся захватить Украину руками Азарова


Азаров и его Кабинет Министров 26 апреля 2013 внесли в Верховную Раду Украины законопроект № 2937 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины с целью реформирования Национальной акционерной компании «Нефтегаз Украины». Этим законопроектом предусматривается позволить реорганизовать и приватизировать госпредприятия и дочерние компании «Нефтегаза», осуществляющие транспортировку газа магистральными трубопроводами и хранения в украинских подземных хранилищах.

Но национальная сеть газопроводов, газохранилищ, нефтяных и газовых скважин - это монопольный объект, который после раздела имущества СССР отошел в собственность народа Украины. Такие объекты нельзя передавать в частную собственность, тем более без проведения всенародного референдума. Поэтому просто как дерзость по отношению к украинскому народу выглядят слова в пояснительной записке к законопроекту, что он не требует проведения консультаций с общественностью. Статья 5 Конституции Украины четко определяет, что народ является единственным источником власти в Украине, поэтому не может группа узурпаторов-министров, которых даже не выбирал украинский народ, распоряжаться национальным богатством украинцев. А в статье 13 указано, что земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и другие природные ресурсы, находящиеся в пределах территории Украины, являются объектами права собственности украинского народа.

Кроме этого, НАК «Нефтегаз» фактически является банкротом, у него есть внутренних и внешних долгов на десятки миллиардов долларов, которые начало формировать правительство Юлии Тимошенко, а продолжил – Азаров. И если произойдет изменение формы собственности и будет разрешено продать газовую систему Украины, то кредиторы первыми могут претендовать на газотранспортную систему Украины, иначе они могут обратиться в суд, который примет решение отдать им национальное достояние Украины. Кто тогда будет возвращать долговые обязательства «Нефтегаза»? Но есть еще один аспект. Кроме обязательного проведения референдума, приватизацию украинской ГТС нельзя проводить без ее объективной денежной оценки. А кто сейчас может сказать, сколько на самом деле она стоит? Если 93% акций одной «Криворожстали» обошлись Лакшми Митталу в 4,8 млрд. долларов, то газотранспортная система с огромной сетью газопроводов, газохранилищ, нефтяных и газовых скважин может быть оценена в сумму не менее 100 млрд. долларов.

Итак, этот законопроект противоречит Конституции Украины и законам, а вопрос о приватизации «Нефтегаза» нельзя решать без проведения всенародного референдума, а также подписания соответствующих соглашений с кредиторами, перед которыми у «Нафтогаза» есть задолженность на сумму в миллиарды долларов.

Понятно, что после того, как этот законопроект внесен в Верховную Раду, возникает главный вопрос: кто будет осуществлять приватизацию «Нефтегаза», кому перейдут в руки народные богатства? Рассмотрим несколько возможных сценариев. Во-первых, можно предположить, что украинские газопроводы и газовые хранилища хочет прибрать к рукам кремлевско-кагебистский режим Путина. В этом случае есть два варианта: либо на основе украинской ГТС будет создаваться консорциум, либо совместное предприятие.

Консорциум - это временное объединение, при его создании Россия тоже должна передать определенную часть своих мощностей, газопроводов, газовых скважин, тогда это будет равноправный консорциум. Если это будет совместное предприятие, то Россия так же должна передать свою долю, свои газопроводы и скважины. Второй сценарий, который пока кажется более вероятным, заключается в том, что внесение этого законопроекта - это подготовка к приватизации газотранспортной системы Семьей Януковича.

Какой бы из сценариев не соответствовал действительности, в любом случае речь идет о том, что Азаров, продажный Кабинет Министров, в том числе министр энергетики Ставицкий, чья подпись стоит под пояснительной запиской к законопроекту, и их патрон Янукович окончательно стали на путь национальной измены. Эти шаги свидетельствуют лишь об одном: с такой властью, которая думает только о собственном обогащении, о том, как окончательно разграбить те национальные богатства, которые еще не разграблены, Украина может исчезнуть, как суверенное государство.

Режим Януковича топчется по Конституции Украины, Конституционный суд стал карманным орудием правящей Семьи, суды утратили статус независимой ветви власти, а после разгрома телеканала «ТВi» стало очевидно, что в Украине началось уничтожение независимых средств массовой информации. А подавляющее большинство из них уже находятся в руках кланово-олигархических структур и зомбирует людей с помощью развлекательных передач, формируют тип карнавальной биомассы. В дополнение к этому украинский народ продолжает превращаться в сборище алкоголиков и бомжей, и этому очень существенно способствуют предприятия, производящие водку и пиво, которые ведут очень агрессивную рекламную кампанию. Можно считать, что воплощается в жизнь стратегический план по уничтожению украинской нации и Украины как государства. Это преступление по своему объему можно сравнить с геноцидом, который осуществляла Московия начиная с 1666 и советско-коммунистическая власть бандитов Ульянова-Бланка (Ленина), Джугашвили (Сталина) и Кагановича, которые организовали в Украине Голодомор-геноцид, в ходе которого ошалевшие от голода украинцы ели друг друга и варили в котлах собственных детей.

Поэтому, если среди населения Украины все же еще есть граждане, которые считают себя настоящими националистами, они должны дать отпор этой агрессии, экспансии и политике геноцида, которую сейчас осуществляет оккупационный режим, захвативший власть в Украине.

Что делать в этой ситуации? Лидерам парламентской оппозиции Яценюку, Кличко, Тягнибоку уже достаточно бегать по митингам, а надо переходить к реальному плану действий. Ждать уже нечего. Оппозиция не должна допустить, чтобы при рассмотрении этого законопроекта в Партии регионов было большинство. Ведь если этот документ все же будет принят, и остатки национального богатства, которое еще находится в собственности украинского народа, позволят приватизировать за бесценок мародерам, то тогда будет складываться ситуация, мирного выхода из которой уже не будет. И власть, и оппозиция должны это понять. Украина еще не превратилась в Казахстан или Белоруссию, и правящий режим бандократии обязан об этом помнить. А украинская нация должна, наконец, научиться защищать свое собственное имущество от оккупантов, захватчиков, мародеров. Нельзя допустить, чтобы после того, как кланово-олигархическими группами у нас были украдены заводы, фабрики, облэнерго, нефтеперерабатывающие комплексы, химические комбинаты, облгазы, Путин или Семья Януковича присвоили еще и газотранспортную систему Украины, последний стратегический ресурс.

26 апр. 2013 г.

Янукович провалює євроінтеграцію України?!


Янукович 25 квітня 2013 року в Києві зустрівся з Міністром закордонних справ Республіки Польща Радославом Сікорським, Міністром закордонних справ Литовської Республіки Лінасом Лінкявічюсом, Міністром закордонних справ Королівства Нідерланди Франсом Тіммермансом та Міністром європейських справ Королівства Данія Ніколаєм Вамменом.

За повідомленнями ЗМІ, зустріч тривала близько 3 годин. Після цього, міністр європейських справ Данії зазначив: «Ми повинні бути відвертими і справедливими - ми поки не на цьому етапі (згоди серед країн ЄС щодо підписання угоди про асоціацію з Україною – Ред.), не підійшли до цього ... Багато чого ще має бути зроблено». Литовський міністр зазначив: «Угода, яку планує підписати Україна (про асоціацію з ЄС. - Ред.), залишається невирішеним питанням. Ми детально обговорювали, що ще потрібно зробити». А польський міністр закликав продовжувати роботу на шляху до асоціації з ЄС, здійснюючи необхідні реформи й вирішуючи інші обговорені з європейською стороною питання. «І тоді можна уявити, - і це можливо, - що з боку ЄС буде прийняте позитивне рішення».

Чи свідчать ці обережні висловлювання європейських міністрів, що у ЄС можливість підписання Угоди про асоціацію розглядають вже тільки суто гіпотетично?

Після слів міністрів закордонних справ Данії, Нідерландів, Литви і Польщі стало очевидно, що Янукович завів Україну у глухий геополітичний та геоекономічний кут. Фактично наша держава перетворилась на бандостан тубільців в центрі Європи. Можна провести аналогію з посткомуністичною Словаччиною у 1999 році, коли за часів правління авторитарного режиму Мечьяра та його підлеглих, Словаччину завели в таку ж геополітичну пастку, як зараз Янукович Україну. Як відомо, тоді Мечьяр наполягав на проведенні референдуму щодо вступу країни в НАТО, а без приєднання до НАТО не можна було далі рухатися в ЄС, але народ зірвав проведення цього референдуму, а потім усунув режим Мечьяра з політичної сцени, і Словаччина знову почала рухатися до Європи, і спочатку приєдналась до НАТО, а потім вступила в ЄС. Це приклад, як діяти здоровій нації.

В Україні зараз схожа ситуація. Але вона вирізняється ще й тим, що в нашій державі кланово-олігархічна модель дикунського капіталізму добігає кінця. Це проявляється в економічному красі, фінансовому колапсі, соціальній, демографічній, гуманітарній катастрофі. по суті, починається доба нової руїни України.

На цьому тлі диктатор Янукович реалізує стратегію на ізоляцію України від євроатлантичної, європейської спільноти. Спочатку Янукович і його група ізолювали Україну від НАТО, знищили всі досягнення, які мала Україна, починаючи з 1993 року на шляху до інтеграції в НАТО. Був прийнятий безглуздий антиконституційний так званий закон про засади державної внутрішньої і зовнішньої політики «тушками» і чужими картками. Тепер таку ж саму стратегію обрали для того, щоб закрити Україні шлях до підписання угоди про асоціацію. Фактично ми бачимо, що фінал провалу наближається, і під час зустрічі Януковича з європейськими міністрами відбулась увертюра цього провалу, відтак, переговори закінчилися безрезультатно. Зрозуміло, чому, адже не виконана головна умова Європейського Союзу щодо політичних в’язнів. Чітко прослідковується позиція Януковича, який віддає накази своєму підлеглому Пшонці, що виконує функцію, яку відігравав у кривавого диктатора, бандита Джугашвілі (Сталіна) генеральний прокурор СРСР Вишинський. В ті часи Вишинський освячував всі масові політичні репресії і вбивства. Власне кажучи, таку ж функцію виконує у Януковича Пшонка. Зрозуміло, що Тимошенко не буде випущена і не будуть здійснені інші кроки по адаптації України до європейських стандартів.

Тому складається враження, що Янукович навмисно провалює євроінтеграцію України. Зрозуміло, що це робиться не випадково. Отже, є інша стратегія «Сім’ї». Виникає питання: яка? Як виглядає, у Януковича може бути два сценарії. Перший сценарій – це встановлення власної монопольної влади над Україною, коли Янукович, який має ментальність пахана зони, розглядає Україну, як свою територію, а українців – як робочу скотину, що повинна працювати на нього і його Сім’ю. Другий сценарій полягає в тому, що Янукович під тиском компромату, який є на нього у Путіна, буде рухатися до вступу України в Митний союз і підписання відповідної угоди. Третій варіант – це поєднання двох сценаріїв. Тоді у нас може скластися така ж ситуація, як в Білорусії, де диктатор Лукашенко перетворився у кремлівського васала. Але має пайзу на правління і карт-бланш на пограбування білоруського народу, але платить, так би мовити, певну частку дані, яку збирає з Білорусії, до Москви. Виглядає так, що в Україні готується до втілення така ж сама модель.

Як це можна зробити? Зрозуміло, що буде остаточний зрив в переговорах з НАТО і про асоціацію з ЄС, це вже чітко видно після заяв Меркель, яка зазначила, що Україна поки що не готова до підписання угоди, і чотирьох європейських міністрів. Оскільки Янукович не відпускає Тимошенко, то можна припустити, що він піде шляхом посилення масових політичних репресій, і виглядає так, що саме цей варіант обрано, оскільки Янукович здійснює зараз зачистку, яка проявляється в усуненні мера Черкас, Сак тощо. Тоді зрозуміло, що буде далі. Після цього буде готуватися референдум з відповідною тематикою, зокрема, можуть бути винесені питання про скорочення кількості народних депутатів, проведення виборів до Верховної Ради за мажоритарною системою, про двопалатний парламент з палатою довічних сенаторів, проведення виборів президента в один тур і про вступ до Митного і Євразійського економічного союзів. Але головна мета – це встановлення неподільної влади Януковича та його Сім’ї. Зрозуміло, що результати референдуму будуть тотально фальсифіковані, тим паче, що там все залежатиме від керівників державних адміністрацій, які повністю контролюватимуть проведення референдуму і підрахунок голосів. Якщо наші припущення вірні, то після проведення референдуму в Україні буде встановлена відкрита диктатура, і тоді вже ніщо не завадить Януковичу застосувати відкриту силу. А те, що зараз Росія до зубів озброює Білорусь, може свідчити, що все готується до того, щоб розпочати поглинання України, можливо, по грузинському сценарію будуть відрізати територію України шматки, можливо, буде обрано інший варіант. Але в будь-якому випадку не можна відкидати варіанту, що в Україну будуть введені окупаційні війська.

Чи є який вихід з цієї ситуації? Як діяти в цих умовах? Чи чекати остаточного встановлення диктаторського режиму, референдуму, чи все-таки давати відсіч Януковичу і його посіпакам?

Оскільки гангрена вже охопила все тіло нашої держави, то доцільно рятуватися хоча б частинами, і тоді виходити з того, що, наприклад, Західна і Центральна Україна готові до цього. Тоді треба перезасновувати Україну, розглядати її як спадкоємницю Русі і ставити за мету формування держави Русь-Україна. А починати це реалізовувати слід із Західної та Центральної України, створюючи відповідні краї. Тоді постає генеральне завдання структурувати Галицько-Волинський автономний край. Оскільки централізований організм вже повністю охоплений невиліковною хворобою, то ми повинні врятувати хоча б здорові ще частини. Тим більше, що фінансове банкрутство буде все одно, крах буде все одно, то чи варто цього просто чекати?

25 апр. 2013 г.

Азаров і Мітюков – комісари англійських офшорів в Україні?

Кіпр і потужна фінансова криза, яка охопила цю невелику державу, показали, що час банківських офшорів завершився. Крах офшорного раю Кіпру - це одна з ознак другої хвилі світової структурної системної кризи, і свідчення того, що міжнародний фінансовий капітал, однією із найбільш розповсюджених форм якого було лихварство та спекуляції депозитними рахунками і цінними борговими паперами, євробондами та іншими облігаціями, добігає кінця.

Швидше за все, Кіпр є лише першою ластівкою, і треба очікувати наступних фінансових крахів в цьому лихварському ланцюгу. Можна висунути версію, що фінансова дестабілізація має розпочатися в офшорах британської юрисдикції – на островах Мен, Джерсі, Гернсі, Бермудських, Кайманових, Британських Віргінських островах, Гібралтарі, Ангільї, Монтсерраті, Теркс-і-Кайкосі. Зрозуміло, що це одна з найбільш потужних гаваней, де ховаються брудні гроші. По суті, під дахом британської корони вибудувана величезна світова пральня, де відмиваються трильйони доларів.

Але незрозуміла політика уряду Великобританії. З одного боку вони говорять про демократичні стандарти і коректну, прозору фінансову поведінку, а з другого боку, покривають діяльність структур, які відмивають трильйони брудних грошей.

Спробуємо зробити аналіз цієї пральної машини. Всі ці території перебувають під контролем Великобританії, це невеличкі екзотичні острови. Що їх вирізняє, які спільні риси об’єднують вище перелічені юрисдикції?

По-перше, невелика територія. По-друге, мала кількість населення. По-третє, великий розмір ВВП на душу населення, який штучно утворений за рахунок величезних фінансових, по своїй суті паперових, операцій. По-п’яте, ці території є лихварськими анклавами, які створили собі транснаціональні банки для власного збагачення і контролю над світовою фінансовою системою. По-шосте, по своїй суті, це паразитичні монопольні мильні бульбашки, в яких не створюється реальний продукт, які є носіями так би мовити фінансового вірусу, і наче вампіри, висмоктують соки світової продуктивної економіки і не дають їй розвиватися. По-сьоме, хто контролює ці офшори, і хто найбільше розміщує ресурсів у цих зонах? Це банки UBS, Credit Suisse, HSBC, Deutsche Bank, BNP Paribas, JPMorgan Chase, Bank of America, Morgan Stanley, Wells Fargo и Goldman Sachs. По-восьме, гроші з яких держав найбільше виводяться в офшорні зони? Це – Китай, Росія, Південна Корея, Бразилія, Кувейт, Мексика, Венесуела, Аргентина, Саудівська Аравія, Нігерія, а також Україна.


Як ми бачимо в переліку банків, що є лідерами по виведенню коштів в офшори, є Credit Suisse, JPMorgan Chase, Morgan Stanley. Перший з них виступав андерайтером зовнішніх боргових зобов’язань уряду України в кінці 1990-их років, коли міністром фінансів України був Ігор Мітюков, а JPMorgan і Morgan Stanley сьогодні є лід-менеджерами розміщення єврооблігацій уряду Азарова-Арбузова, при чому Мітюков з 2008 року є офіційним представником банку JPMorgan в Україні і він же має опосередковане відношення і до банку Morgan Stanley. Треба також підкреслити, що Ігор Мітюков впродовж 2002–2005 рр. обіймав посаду Надзвичайного та Повноважного Посла України в Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, і в нього був час, щоб закласти підвалини свого фінансового осердя, а з Азаровим він працює дуже давно.

Отже, треба поцікавитися, де Мітюков розміщує цінні папери українського уряду, хто їх купує? Де Азаров, його син, Янукович та його Сім’я, Арбузов, Клименко, Соркін тримають свої статки? Гроші яких фінансово-корпоративних груп крутяться у цих офшорних зонах? Можливо, настав час припинити діяльність цих зон, оскільки вони нічого не виробляють і лише висмоктують соки з продуктивної економіки? І чому ніхто не займається особою Ігоря Мітюкова? Куди дивляться правоохоронні органи? Чому б їм не поцікавитися діяльністю цієї персони? Чи він все-таки відмиває гроші «Сім’ї», і тому його ніхто не чіпає? А чому ж тоді мовчить парламентська опозиція та її лідери – Яценюк, Кличко, Тягнибок? Чому мовчать комуністи, зокрема Петро Симоненко, які весь час на словах борються з олігархами і бандократією?

«Регионалы» вводят 12-часовой рабочий день в Украине в угоду олигархату Януковича


Партия регионов инициирует принятие нового Трудового кодекса, предусматривающего возможность увеличения рабочего дня до 12 часов, в угоду собственникам крупных индустриальных предприятий востока Украины.

Один из авторов нового законопроекта от Трудовом кодексе Александр Стоян – «очень интересная фигура, коммунист и выходец из Донецка, он привык сидеть в парламенте, служить папе, вот и пишет такие документы в угоду олигархату Януковича».

Стоян развалил профсоюзное движение в свое время. Этот Трудовой кодекс написан специально для мощных крупных индустриальных предприятий Донбаса, востока, чтобы нагнуть тех, кто работает на этих олигархов. Это узаканивание хищнической донбасской политики эксплуатации наемных работников.

Люди, которые молчат и ничего не делают в ответ на такие действия власти, будут работать больше, будет страдать, они позволяют с собой себя так вести: увеличивать рабочий день, попирать права. В итоге шахты, комбинаты , металлургические предприятия по производству труб, где большое количество наемных работников, будут «нагнуты» окончательно Семьей, людей там будут держать в узде.

24 апр. 2013 г.

Через 1,5-2 месяца в Украине начнут расти цены


Люди будут недолго радоваться повышению пенсий. Ведь если сейчас поднимают пенсии, то через 1,5-2 месяца начнут расти и цены, так как поднятие пенсий не обосновано.

Сегодня ПФ финансируется из бюджета, сам ПФ банкрот, а доходная часть бюджета тоже убыточная. Сегодня почти каждая вторая гривна заимствована правительством или внутри страны через ОВДП, или это внешние заимствования через евробонды. То есть все это демагогия и популизм.


У нас падает ВВП. Они это скрывают, даже за первый квартал цифру не могут нарисовать, потому что есть реальное падение ВВП. За первый квартал падение промышленного производства даже при их подтасовке составило 5 % - так откуда можно поднимать пенсии, если есть отрицательное сальдо платежного баланса и отрицательное сальдо внешней торговли? То есть, денег как таковых нет, это все нарисованные бумажки. И поэтому за март они увеличили на 2,6 % печатание наличной гривны, а за апрель, я думаю, цифра будет еще больше. Как говорил Попандопуло из «Свадьбе в Малиновке», «бери, я себе еще нарисую» - вот здесь то же самое. А пенсионеры в основном в этом отношении люди безграмотные, радуются, что им дадут эти фантики.


Сравнивая ситуацию, сложившуюся в Украине, с тем, что происходит в Польше, можно отметить, что человек отдал работе 40-50 лет своей жизни, и теперь ему предлагают прожить на 250 долларов в месяц в стране, где, если брать цены на товары первой необходимости, то, например, в Польше они 30 % меньше, чем в Украине, а средняя пенсия в Польше на сегодняшний день около 700 долларов. Разница больше, чем в 3 раза. Естественно, на эту пенсию прожить невозможно. Получается, что человеку надо прожить на 60 гривен в день. Фактически это нищенское существование.


Благодаря чему выживают украинские пенсионеры? У нас много пенсионеров живет в сельской местности, они работают на огородах. Те, кто живет в городах, имеют дачные участки. В больших городах к детям переезжают, а квартиры сдают. Как-то выживают. Плюс очень урезают свои потребности, чтобы хватало только на еду и на коммуналку.


Кабинет Министров Украины повысил пенсии с 1 марта 2013 года. Согласно данному постановлению, граждане получают повышение в размере от 35 до 135 грн. В то же время министр социальной политики Украины Наталья Королевская отметила, что для осовременивания пенсий украинцев до уровня 2013 года необходимо 60 млрд грн. Ранее также сообщалось о том, что Верховная Рада отказалась снизить пенсионный возраст для женщин с 60 до 55 лет при наличии страхового стажа не менее 15 лет. За соответствующий законопроект №1026 в первом чтении проголосовали 223 депутата при минимально необходимых 226.

Україна: Крах кланово-олігархічної моделі наближається


Янукович, уряд Азарова-Арбузова та їх діяльність призвели до того, що стосунки між Україною та Міжнародним валютним фондом є складними і переживають не найкращі часи. Не секрет, що Україна, як держава, і суб’єкти, які її представляють – Кабінет Міністрів і Національний банк – повністю провалили і завели в глухий кут відносини з Міжнародним валютним фондом, членом якого з-поміж 188 держав є і Україна. І ці стосунки лише постійно погіршуються. Ситуація ускладнюється тим, що помаранчева влада Ющенка-Тимошенко, і біло-блакитна влада Януковича та Азарова взяли в борг мільярди доларів у МВФ. Але треба наголосити, що брали ці гроші олігархи, а віддавати доводиться всім українцям, і не просто віддавати, а ще й платити відсотки. Дуже важким в плані виплат є якраз 2013 рік, оскільки в цьому році Україна має повернути МВФ 5,8 млрд. доларів.

Як в такій ситуації чинять розважливі уряди і керівники держав? По-перше, вони взагалі не беруть у борг грошей, але якщо беруть, то одразу думають і про те, як їх віддавати, і не перекладати цей тягар на плечі своєї нації, народу. На жаль, при владі в Україні стоять представники олігархату, корупціонери, злодії, а в цілому – мафіозний режим бандократії. Це особи, які мають хижацьку природу, безвідповідальні, не професіонали, дилетанти, жадібні клептомани. Вони не думають про інтереси української нації, українського народу, української держави, а лише про власний шлунок, гаманець і про своє особисте збагачення. Вони поклоняються не Богові, а мамоні, золотому тільцю. І беручи багатомільярдні борги, ці особи абсолютно не думали, як їх потім повертати.

На жаль, ми бачимо, що нинішній уряд Азарова-Арбузова, і в цілому режим Януковича обрали найгіршу модель повернення боргу, яку тільки можна уявити. Оскільки МВФ розпізнав їхню сутність і не йде з ними на жодні переговори,усвідомлюючи, що правлячий в Україні режим весь час хоче з ними зіграти в донбаські наперстки, МВФ зайняв дуже жорстку та об’єктивну позицію: не йти з цією владою на жодні компроміси. Але тепер весь тягар цих боргів правлячий режим перекладає на українців. Бо ж Янукович та Азаров розуміють, що повертати гроші треба, адже в протилежному випадку будуть заарештовані їхні рахунки, нерухомість, яхти, будинки, і правляча в Україні плутократія стане невиїзною. Тому вони змушені віддавати МВФ гроші відповідно до всіх міжнародних правил. Але вони їх віддають за рахунок усіх українців, фактично сформовано борговий вир низхідного типу, і правляча кліка затягує нас всіх у цей вир. Так, у 2012 році Україна повернула МВФ 3,7 млрд. доларів, а в 2013 році треба повернути 5,8 млрд. доларів, з них виплачено лише 1,33 млрд. доларів, а залишається ще 4,5 млрд.

Найстрашніше в даній ситуації те, що Янукович та Азаров використовують модель так званого перекредитування, яка полягає в тому, що погашається борг перед МВФ, але при цьому уряд здійснює нові запозичення ще під більші відсотки. Таким чином сукупний державний борг України не лише не зменшується, а навпаки – зростає, і його структура стає гіршою, відсотки на обслуговування ще більшими, і відповідно експлуатація всіх українців стає просто звірячою.

Але наслідки цього одразу не помітні, вони, так би мовити, відтерміновані, бо нові борги беруться на 5, 7, 10 років. При цьому накопичується величезна маса відсотків, які потрібно буде віддавати, окрім самого тіла боргу. Але цей тягар, на перший погляд, не є достатньо видимим. Можна сказати, що будується боргова піраміда, яка поступово лягає на плечі українців, і її на початках не відчуваєш, цей тягар стане відчутними через 3-4 роки, коли потрібно буде повертати і тіло боргу, і обслуговувати відсотки. Але вже зараз в уряду немає можливості хоча б фінансувати виплату відсотків по старих боргах, вони виплачуються за рахунок нових запозичень. Отже, це – фінансовий, економічний крах, а далі має настати й політичний крах, бо політика – це концентрований вираз економіки, це споріднені частини єдиного процесу.

Однак, пересічні українці цього не відчувають, тому що вони не розуміють високих фінансово-економічних технологій, 90% українців живе на рівні побутової свідомості, і тримає в пам’яті події лише двотижневої давнини. Ось цим і користуються кланово-олігархічна влада, правляча Сім’я Януковича.

Вихід з цієї ситуації лише один. В Україні має згуртуватися потужна, духовна верства моральних людей, професіоналів, активного віку, таких, якими колись були козаки-характерники, які повинні врешті-решт врятувати націю. Адже сьогодні питання треба ставити руба: або буде українська нація і держава, або вона загине, так як зараз гинуть Кіпр, Греція та інші країни, які потрапили у борговий вир. Тому сьогодні основне завдання – негайне усунення від влади Януковича та Азарова, тому що кожен день їхнього перебування при владі наближає геополітичну та геоекономічну поразку сучасної України, і те, що впродовж останніх місяців вони займаються лише здійсненням нових багатомільярдних запозичень – це свідчення повного краху правлячого режиму, як менеджерського організму, який повинен забезпечувати національні інтереси.

Тому врешті-решт, лідери парламентської та позапарламентської опозиції, громадські активісти, моральні та духовні авторитети мають зібратися, обговорити ту критичну ситуацію, яка сьогодні склалася, і прийняти план дій, першочергових кроків, які потрібні для того, щоб врятувати Україну. Інакше потім, коли почнеться незворотна ланцюгова реакція розпаду, буде вже пізно.

В такому випадку відповідатимуть не лише ті, хто перебуває зараз при владі – Янукович, його Сім’я, Азаров, Арбузов та інші. Але відповідальність ляже також і на лідерів парламентської опозиції – Кличка, Яценюка, Тягнибока, – і на керівників церков, духовенство, відповідати будуть також економісти-професіонали, директори інститутів, які чомусь мовчать і не б’ють в набат, не говорять, в якому критичному стані зараз перебуває українська держава і українське суспільство. Головне завдання сьогодні – не допустити повторення Руїни, яка настала в Україні у 1666 році і після поразки УНР в 1921 році. Бо майбутні покоління нікому цього не пробачть.

Янукович та Азаров годують пенсіонерів об’їдками з барського столу


Кабінет Міністрів Азарова-Арбузова 15 квітня 2013 року прийняв рішення підвищити в Україні пенсії в середньому на 35-135 гривень. Зокрема, виплати чорнобильцям зростуть на 116 гривень, військовим пенсіонерам на 78 гривень.

Але такі дії уряду Азарова-Арбузова не можна сприймати інакше, ніж популізм і демагогію, адже всі фінансово-економічні показники в Україні з кожним днем лише погіршуються, дохідна частина державного бюджету порожня, в Пенсійному фонді грошей немає, тому що розгромлений малий і середній бізнес, в країні зростає безробіття. Зокрема, у березні 2013 року офіційно зареєстрованих безробітних в Україні нараховувалось 572 тисячі, що на 43% більше, ніж в жовтні 2012 року (400 тисяч). Але показники реального безробіття в Україні набагато вищі, за різними експертними оцінками реальне безробіття в Україні складає 1,7-2 млн. осіб. А безробітні, як відомо, не сплачують відрахування в Пенсійний фонд, навпаки частина з них отримує допомогу від держави.

Загалом, в Україні на 14 млн. працюючих нараховується 13,4 млн. пенсіонерів і 8 млн. дітей. Отже, один працюючий повинен утримувати двох непрацюючих – пенсіонера і дитину. Зрозуміло, що це повний абсурд при наших зарплатах і доходах. Тому для підвищення пенсій насправді немає джерел. Тоді виникає питання, навіщо уряд це робить? Виглядає так, що такими діями правлячий режим прагне за будь-яку ціну зберегти свою владу і продовжити власну агонію. Це – кроки, спрямовані лише на те, щоб випустити пару, щоб пенсіонери, чорнобильці, військові мовчали, не виходили на вулиці. Це – гра мільярдерів, щоб заткнути громадянам пельку кількома десятками чи сотнею гривень.

Насправді ж ситуація з надходженнями в дохідну частину державного бюджету настільки катастрофічна, що уряд з початку року здійснив запозичень на загальну суму 61,6 млрд. гривень. Фактично це означає, що кожен українець вже за 110 днів 2013 року позичив майже 1400 гривень, по яким щороку має сплачувати відсотки. Лише впродовж одного дня 23 квітня уряд Азарова-Арбузова шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики взяв у борг 3,27 млрд. гривень, але враховуючи відсотки, віддавати уже за кілька років доведеться 5,75 млрд. гривень.

То ж, як ми бачимо, в українській економіці немає здорових джерел росту. Уряд спроможний лише на те, щоб робити нові багатомільярдні борги і друкувати папірці. Тому, можна висловити версію, що ми зараз скочуємося у ситуацію початку 90-их років, коли в Україні була інфляція понад 11000% в рік. По суті, зараз почалася розкрутка такої самої інфляційної спіралі. Так само, наприклад, робить Лукашенко в Білорусії – спочатку підвищує пенсії і соціальні виплати, а потім здійснює деномінацію грошової системи. А зараз схожим чином діють Янукович і Азаров, тому можна припустити, що найближчим часом на нас чекатиме значна девальвація гривні та велика інфляція, що призведе до ще більшого скорочення реальних доходів громадян.

Але український народ продовжує мовчати. Чи означає це, що усіх це влаштовує, що українці хочуть і далі бути бідними, їсти об’їдки з барського столу Януковича та Азарова, що вони згідні на те, аби їх і далі продовжували грабувати?

23 апр. 2013 г.

Азаров, Арбузов і Соркін готують девальвацію гривні?


Кабінет Міністрів Азарова-Арбузова, як виглядає, вже вичерпав всі можливості фінансувати з державного бюджету пенсії, зарплати, соціальні допомоги та інші виплати. Як відомо, надходження в дохідну частину державного бюджету значно менші запланованих, і щоб фінансувати видатки, уряд вдається до внутрішніх і зовнішній запозичень. Відтак, сьогодні мало не кожна друга гривня в бюджеті – позичена.

Однією з причин падіння доходів державного бюджету є постійне скорочення промислового виробництва, яке у першому кварталі 2013 року впало на 5%. Подібна ситуація спостерігається і з показником ВВП. На жаль, як завжди, уряд приховує дані про обсяг ВВП за перший квартал 2013 року, і для широкої громадськості цей показник залишається невідомим. Але можна висловити припущення, що ВВП України за перший квартал 2013 року не виріс, а може навіть і впав.

Уряд Азарова-Арбузова довели економіку України до такого жалюгідного стану, коли вже немає здорових джерел росту, процесу відтворення і зростання ВВП, немає надходжень до дохідної частини бюджету, тому економічна система України працює тільки за рахунок запозичень, але й їх вже немає в кого брати. Оскільки Національний банк втратив свою незалежність і фактично контролюється Азаровим та Арбузовим, то уряд і НБУ пішли найбільш простим і примітивним шляхом, яким ідуть всі некомпетентні і корупційні режими – почав друкувати гривню. Так робив Нацбанк за часів Ющенка у 1998-1999 роках, коли Ющенко, Кучма і Лазаренко «обвалили» в кілька разів гривню, так сталось у 2008 році, коли за президентства Ющенка уряд Тимошенко ще раз здійснив «обвал» гривні, і зараз ми знову бачимо подібну ситуацію.

Відтак, готівкова грошова маса в Україні на кінець березня склала майже 206 млрд. гривень, і зросла в порівнянні з лютим на 4,5 млрд. гривень, або на 2,3%. Зазначимо, що це найбільший об’єм готівкової гривні, який будь-коли був в обігу в Україні. Навіщо ж друкувати гривню, якщо всі фінансово-економічні показники є негативними, якщо ціни в нашій державі вже перевищують в доларовому виразі ціни в інших європейських країнах, наприклад, у Польщі. І це при тих мізерних зарплатах, які отримують українці. Адже в Україні середня зарплата втричі менша, ніж у Польщі. А ціни на продукти харчування, продукцію легкої промисловості, товари первинного споживання вищі в середньому на 30%. Це ж нечувано, щоб українці їздили в Польщу за продуктами харчування! Такий порівняльний аналіз можна зробити не лише з Польщею, але й з іншими посткомуністичними країнами.

Зрозуміло, що далі терпіти таку ситуацію українці не можуть. Тим паче, можна спрогнозувати, що фінансово-економічне стеновище в квітні та впродовж наступних місяців не покращиться, і емісія гривні стане основним джерелом наповнення дохідної частини державного бюджету, що призведе до девальвації національної валюти, підвищення цін, зменшення зарплат і скорочення реальних доходів українців.

Тоді навіщо нам такий уряд і таке керівництво Нацбанку? Коли ж про це почне говорити парламентська опозиція, професійні економісти, громадські організації, інтелігенція, моральна і духовна еліта, церква? Скільки можна терпіти цих бездарних, некомпетентних, продажних окупантів на чолі держави? Настав час звільнити Україну від правлячого режиму бандократії, і чим швидше це відбудеться, тим краще.

Попов перетворює Київ на африканське гетто?


Київ з кожним днем все більше занурюється у руїну. Відбувається розвал і занепад інфраструктури української столиці. Місто завалене лайном і нечистотами, погано вивозиться сміття, столиця заставлена кіосками, навколо яких панує сморід та антисанітарія, до того ж, надходить інформація, що більшість цих кіосків належить кавказцям. Мало не щодня з’являються повідомлення про те, що автомобілі провалилися під асфальт, багатьом будинкам загрожують зсуви ґрунту, в них вже просто жити небезпечно, особливо на Батиєвій горі, де кияни живуть просто над прірвою. На наших очах взагалі розпадається вся продуктивна інфраструктура міста.

Зокрема, особливо погана ситуація в усьому місті із мережею водопостачання, адже практично щодня трапляються аварії на водогонах, труби старі, зігнилі, а ще ж весь час будуються нові багатоповерхівки, які підвищують тиск у трубах і система просто не витримує.

Перелік лише найбільших аварій, які відбулися впродовж останнього місяця, вражає: 27 березня затопило Московський проспект поблизу станції метро «Петрівка», 4 квітня сталася аварія на станції аерації в Бортничах, 16 квітня прорвало теплотрасу неподалік від мосту Патона, 22 квітня велика аварія сталася на водогоні в Печерському районі, цього ж дня в Дніпровському районі через прорив водогону в асфальті утворилась двометрова яма, у яку провалилось авто. Останнім яскравим прикладом є потужна аварія, яка трапилася 22 квітня на вулиці Балакліївській, о 16 годині прорвало трубу, і до вечора немає ніякої техніки, не видно жодних аварійних служб, представники водоканалу лише перекрили воду і поїхали,а цілий квартал залишився без води.

До речі, особливо вражає клоака, на яку перетворили район поблизу станції метро «Нивки», початок вулиці Щербакова, де все заставлено кіосками, навколо яких панує антисанітарія, де з ранку до ночі п’яниці розпивають горілку, туалетів поблизу немає, в повітрі стоїть їдкий сморід, поряд – загаджене озеро, все навколо окупували вихідці з кавказьких республік.

Що робити в цій ситуації, коли влада демонструє свою безпорадність , коли керівництво продажне, некомпетентне, кому скаржитися, як знайти на всіх них управу? У вищих щаблях влади української столиці панує продажність, дилетантство, корупція, безвідповідальність. І в цих умовах Верховна Рада так і не змогла призначити в Києві вибори міського голови та депутатів Київради, незважаючи на те, що 5 стаття гарантує киянам право здійснювати свою владу безпосередньо. Отже, киян позбавили права організовувати своє життя і керувати власним містом.

Якщо виборів в Києві не буде і кияни не матимуть реального самоврядування, якщо залишиться при владі Попов, то як може ця особа, що взагалі не є киянином, яка не живе київським духом, яка не компетентна, яка розставила на посади таких же дилетантів, ефективно керувати містом і захищати інтереси київської громади?

Відбувається руйнація і занепад столиці, вони проявляються у всіх сферах, і кияни щодня спостерігають за цим ганебним явищем. А те, що Попов та інші окупанти української столиці саджають якісь ялиночки – це просто знущання над киянами, на тлі того, що місто завалене лайном і нечистотами, щодня прориваються водогони, лайно вже плаває по Дніпру, і над столицею перманентно нависає загроза прориву очисних споруд в Бортничах, що означатиме буквально повторення чорнобильської трагедії. Отже, ці піар-акції не можуть замінити ефективної менеджерської роботи.

Тому тільки повернення киянам права керувати своїм містом, коли київська громада сама обере тих людей, які захищатимуть її інтереси, і звільнить місто від окупантів та чужинців, в тому числі і від криворізько-єнакіївської гідри, коли містом будуть керувати корінні кияни, які народились і виросли в Києві, може врятувати столицю від прірви, до якої місто ведуть Попов, Герега, Голубченко та інші служки режиму бандократії. Отож, після Великодня кияни повинні розпочати брати владу у свої руки на основі 5 статті Конституції і встановлювати реальне народовладдя, якщо не хочуть, щоб в Києві повторилась чорнобильська трагедія. Адже тоді жити в Києві взагалі вже буде просто неможливо.

22 апр. 2013 г.

Янукович і Азаров ведуть Україну в економічну прірву


Міжнародний валютний фонд дав найгірший за всю історію прогноз зростання української економіки. Відповідну інформацію 22 квітня 2013 року опублікувало видання Цензор.НЕТ. Згідно із публікацією, в МВФ вважають, що зростання української економіки цьогоріч буде нульовим.

В той же час, в уряді Азарова-Арбузова неодноразово висловлювали сподівання, що вже цього року МВФ надасть Україні новий транш фінансової допомоги. Але зрозуміло, що ніяких грошей правлячий режим не отримає, оскільки Україна ще не розрахувалася із попередніми боргами перед Міжнародним валютним фондом, які зробили помаранчева влада Ющенка-Тимошенко і біло-блакитна влада Януковича-Азарова. Так, у 2013 році уряд України мав повернути МВФ 5,8 млрд. доларів, зокрема, передбачалося що перші транші Україна повертатиме з 30 січня по 12 лютого (1,4 млрд. доларів) і з 30 квітня по 8 травня (1,4 млрд. доларів), в сумі 2,8 млрд. Натомість, з тієї інформації, яку вдалося знайти у ЗМІ, в лютому 2013 року Україна повернула МВФ 634 млн. доларів. Іншої інформації знайти не вдається, складається враження, що уряд, Адміністрація президента, НБУ приховують від громадян інформацію, МВФ чомусь теж не інформує про це громадськість. Відтак, хотілось би почути від Януковича, Азарова, Арбузова, Соркіна, за рахунок чого до 8 травня буде повернено другий транш в розмірі 1,4 млрд. доларів і не виплачені залишки першого траншу.

Очевидно, що дохідна частина державного бюджету порожня, і старі борги можуть повертатися лише за рахунок нових запозичень. Відтак, можна припустити, що кошти, отримані від розміщення 10 квітня 2013 єврооблігацій на суму 1,25 млрд. повністю підуть на те, щоб розрахуватися з Міжнародним валютним фондом. Загалом же, впродовж неповних 4 місяців 2013 року уряд Азарова-Арбузова зробив запозичень на загальну суму 58 млрд. гривень, або 7,25 млрд. доларів. Це означає, що в дохідній частині бюджету вже просто не має грошей на те, аби фінансувати всі статті видатків.

Скільки це можна терпіти? Чи є взагалі в Україні якісь мислячі люди, політики, мери, депутати, професори, макроекономісти? Чому не здійснено секвестр бюджету? Скільки можна знущатися над нами? Де підприємці, капіталісти, не лихварі і компрадори, а національна буржуазія? Бо ж якщо продовжуватиметься така фінансова політика, як зараз, вони будуть просто знищені, середній клас в Україні просто перестане існувати як такий.

Чому ж мовчить телебачення, засоби масової інформації? Адже прогноз МВФ можна вважати оптимістичним, оскільки насправді економічні показники свідчать про те, що варто очікувати серйозного падіння ВВП України. Вже у січні-березні 2013 року в порівнянні із аналогічним періодом 2012 року падіння промислового виробництва склало 5%.

Скільки можна пускати людей без освіти керувати економікою України? Чому мовчать академіки, професори, фахівці макроекономіки, фінансисти? Де парламентська опозиція? Чим займаються народні депутати в умовах, коли економіка Україна наближається до остаточної руїни? Чим в цій надзвичайно складній ситуації займається президент Янукович? Зустрічається з пенсіонерами в селах і дітьми в інтернатах, розповідає їм про соціальну та економічну політику держави. Це свідчить про рівень Януковича. Складається враження, що він взагалі не здатний до об’єктивного аналізу економічної дійсності. Тому Янукович повинен якнайшвидше піти із займаної ним посади, він ні фахово, ні інтелектуально не здатен виконувати функції президента України.

Україна і Польща: взаємні засудження – це дорога в нікуди


У сеймі Польщі 11 квітня 2013 року зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр. Зокрема, проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.

Звістка про реєстрацію цього законопроекту стурбувала мільйони українців, оскільки такі рішення можуть бути дуже небезпечними для українсько-польських відносин. Адже ОУН-УПА – це організація міжнародного рівня, яка була знана і в Україні, і за кордоном, як сила, що боролась проти гітлерівських фашистських окупантів, проти нацистської імперії за національне визволення України. Цей факт визнаний у всьому світі.

Зрозуміло, що історія відносин між Україною та Польщею є дуже складною, її пронизують багато трагедій. З одного боку – це сумнозвісні події на Волині, з другого боку, не менш сумнозвісна операція «Вісла». Взагалі в стосунках України та Польщі дуже багато складних моментів, ці вузли не можна знищити, рубаючи з плеча. Треба це робити дуже делікатно, не можна іти за тим алгоритмом, який колись призвів до настільки поганих відносин між Україною та Польщею. Відомо, чим все це завершилось: спочатку Російська імперія окупувала Україну, а потім розділила і поневолила Польщу – спочатку по частинам, а потім радянсько-комуністичний режим Леніна, Сталіна та інших керівників КПРС здійснив окупацію зруйнованої Польщі. Всім нам – і українцям, і полякам – треба про це пам’ятати. Ми живемо поряд, в мирі, у нас зараз добрі партнерські стосунки, і тільки разом ми можемо подолати всі ті проблеми, виклики, які несе сучасний світ.

Тому Українська Національна Консервативна партія звертається до всіх політичних, громадських, релігійних діячів Польщі діяти обережно, в жодному разі не можна драми і трагедії з минулого переносити в сучасне життя, адже це може призвести до переходу відносин між Україною та Польщею в трагічну площину. Тому наша пропозиція полягає в тому, щоб негайно сформувати міжвідомчу комплексну групу по вивченню спільної історії, проводити спільні круглі столи, конференції на цю тему, і на урядовому рівні, і на науковому, освітньому, культурному рівнях, щоб зняти всі ті протиріччя, які залишились з минулого. Врешті-решт, такі алгоритми, як діяти в подібній ситуації, відомі, це польсько-німецький, польсько-єврейський, німецько-єврейський механізми, які привели до порозуміння, консенсусу, покращення відносин. А різні засудження один одного нічим добрим ніколи не закінчувалися, навпаки, в умовах другої хвилі світової системної, структурної кризи вони тільки призведуть до погіршення ситуації, яка і так є надзвичайно складною.

18 апр. 2013 г.

Кіпр припинив існувати, як офшор. Настає час британських офшорів?

Криза на Кіпрі завдала відчутного удару по фінансовій системі Європи, і не могла не зачепити також й Україну, адже українські суб’єкти господарювання та фізичні особи тримали на рахунках кіпрських банків, за різними оцінками, десятки мільярдів євро.

Кіпрські банки, щоб сплачувати відсотки по цим депозитам, проводили ризиковані операції, зокрема, вкладали гроші в ризиковані цінні папери. Одними з останніх таких цінних паперів були грецькі облігації, можна висловити припущення, що найбільше їх купив банк Laiki. Але ці облігації внаслідок кризи в Греції фактично перетворилися на сміття. Спочатку на Кіпрі думали, що у них 10% таких проблемних кредитів, потім 20%, потім 30%, а тепер вже виявляється, що 60%.

Це означає, що грошей на Кіпрі немає. Реальні гроші були використані на купівлю неліквідних паперів, інші за рахунок інсайдерської інформації встигли свої гроші вивести, а притік нових грошей припинився. Нові гроші в Кіпр вже не йдуть, ця річка висохла. Таким чином, Кіпр перестав бути фінансовим суб’єктом, він зник, як фінансовий суверен.

Отже, офшорна зона на Кіпрі ліквідована, тепер треба ліквідувати його банки, вони вже нікому не потрібні, адже перетворилися просто на сміттєві ями, і щоб врятувати залишки фінансової системи, там треба відкривати філіали німецьких, скандинавських, австрійських, французьких банків. Таким чином, Кіпр, як пральня чорних грошей кримінальних кланів з територій посткомуністичного простору припинив своє існування.

Тепер може статися схожа ситуація і з британськими юрисдикціями, з офшорними зонами на Мені, Кайманових, Бермудських островах, там, де також можуть знаходитися гроші українських олігархів. Це означає, що починається ланцюгова реакція, в Україну практично припиняється притік прямих і портфельних інвестицій, одна із з’єднаних посудин – Кіпр – ліквідована, таким чином ми можемо говорити, що це матиме величезне негативне значення для всієї фінансової системи України.


А про те, що Україна перебуває фактично у стані колапсу, свідчить той рівень запозичень, які здійснює уряд Азарова-Арбузова. Зокрема, впродовж першого кварталу 2013 року Кабінет Міністрів здійснив запозичень на загальну суму 43 млрд. гривень, а 10 квітня розмістив суверенні єврооблігації на суму 1,25 млрд. доларів. Це означає, що в уряду грошей взагалі немає.

Але тут треба знову згадати про Ігоря Мітюкова, про якого ми вже свого часу писали. Мітюков – це колишній міністр фінансів України, а тепер – представник американського інвестиційного банку «Morgan Stanley» в Україні, який є одним із основних андерайтерів єврооблігацій України, на рівні з JP Morgan, і російськими банками ВТБ та Сбербанк. Як ми вже писали, старшим віце-президентом Сбербанку виступає Олександр Базаров, який у 1990-их роках очолював представництво в Україні , швейцарсько-американського інвестиційного банку CS First Boston, що займалась розміщенням перших єврооблігацій України у 1998 році.

Ми вже наголошували, що з приходом в Україну Мітюкова в якості представника Morgan Stanley, після того, як Янукович та Азаров здобули владу, розпочалося активне розміщення єврооблігацій Україною. Відтак з 17 вересня 2010 року до 14 листопада 2012 року (впродовж 2 років і 2 місяців) було продано єврооблігацій на загальну суму 9,6 млрд. доларів, по яких з державного бюджету треба буде сплатити 5,25 млрд. доларів відсотків (42 млрд. гривень).

Варто також згадати, що Мітюков певний час був послом України у Великобританії, якій належить стільки офшорів – Каймани, Бермуди, Мен, Монтсеррат, Гібралтар, Ангілья? Чи можна припустити, що й Morgan Stanley і JP Morgan якимось чином пов’язані із офшорами? Чи тримають на британських офшорах гроші Азаров, Арбузов, Соркін, зрештою, Сім’я Януковича? Може, саме тому вони так спокійно себе поводили в період краху Кіпру, оскільки їхні гроші зберігались не на Кіпрі, а на британських офшорах?

Ще раз наголошуємо, що лідери парламентської опозиції Кличко, Яценюк, Тягнибок, мають негайно взяти ці питання на особистий контроль. Потрібно негайно припинити здійснювати нові запозичення, і створити спеціальну комісію Верховної Ради для розслідування діяльності Азарова, Мітюкова, Базарова, Арбузова, Соркіна, Клименка та інших, щодо випуску, механізму розміщення облігацій. Опозиція має з’ясувати, чи є Україна частиною міжнародної корупційної афери, хто її організував, яких збитків завдано українському народові.

15 апр. 2013 г.

Луценко – політична жертва, а не політичний лідер


Луценко був помилуваний Януковичем і вийшов із в’язниці 7 квітня 2013 року, на Благовіщення, що стало справжньою несподіванкою для всіх українців, європейських держав та й інших розвинених країн світу. Але й після звільнення Луценка навколо нього продовжує зберігатися певний ореол мученика.

Однак, після його звільнення всі очікували, що він буде лікуватися, займеться відновленням свого здоров’я, адже його сім’я стверджувала, що Луценко дуже хворий. Тому всіх здивувала його активність, та наміри діяти самостійно, в якості політичного лідера. Як сніг на голову стали слова Луценка про те, що він очолить якийсь новий рух, до якого залучить так званих польових командирів Майдану. Луценко і його оточення кажуть, що вони мають благі наміри врятувати Україну та українську націю, але ж відомо, куди вистелена дорога благими намірами – в пекло. Тому в широкого загалу заяви Луценка, що він діятиме самостійно, викликали занепокоєння і певні підозри щодо справжніх його намірів.

Всім відомо, що Луценка важко назвати успішним і компетентним менеджером, тому виникають сумніви, що він спроможний ефективно протистояти криворізько-єнакіївській банді. Об’єднана опозиція, польова опозиція, громадські діячі, представники міжнародних організацій, уряди інших країн боролися за звільнення Луценка, не як політичного лідера, а як жертви політичних репресій суто з людяних, демократичних позицій, і УНКП, і інші сили, ставали на його захист лише з тих міркувань, щоб звільнити його, як людину, приватну особу. Луценка ніхто не розглядає, як політичного лідера, тому просто смішно виглядають заяви, що він буде брати участь у президентських виборах, чи формувати якісь нові рухи. Все вже сформовано: є об’єднана опозиція, є один ворог – режим Януковича, якого разом Партією регіонів треба будь-що усунути від влади.

Луценко і так звані польові командири Майдану свої шанси не використали, тепер – це люди минулого, їм вже треба займатися організацією власного дозвілля – ловити рибу, гриби збирати, бджіл розводити, тим паче їм є в кого досвід переймати, займатися власними хобі. Наприклад, у Шемчука, нинішнього голови Львівської облдержадміністрації, який пройшов до Верховної Ради у 2007 році за квотою Народної Самооборони, є хобі кататися на катерах, які коштують мільйон євро, відпочивати на Сицилії. Шемчук міг би й Луценка, Стецьківа, Безсмертного теж цьому навчити.

Отже, Луценкові слід подякувати об’єднаній опозиції і лідерам польової опозиції, громадським діячам за те, що вони його захищали, як людину, яка потрапивши за ґрати, зазнавала психічних та моральних страждань. Але він чомусь зробив висновок, що є політичним лідером, хоча глибоко помиляється, це в жодній мірі не відповідає дійсності.

В Євангелії написано, що не можна наливати нове вино у старі міхи, бо вино проллється, а міхи порвуться. Тому в Луценка є два варіанти дій. Перший варіант полягає в тому, що він повинен всіляко підтримувати об’єднану опозицію, брати участь разом з її лідерами в акціях протесту в рамках кампанії «Вставай, Україно!»і проводити лінію на їх підтримку, як людина з громадською позицією, і боротись за негайне усунення Януковича та Партії регіонів. Але в жодному випадку не формувати своїх власних громадських чи політичних організацій.

Другий варіант – зайнятись приватним життям і перетворитись на приватну особу, яка може писати якісь мемуари, давати інтерв’ю, яка просто живе спокійним особистим життям і спогадами. А якщо він почне знову лізти в політику через формування якихось нових так званих організацій на зразок Народної Самооборони, яка розпалась на атоми, то він повинен зрозуміти, що цей ореол мученика дуже швидко розтане, як березневий сніг, і від цього ореолу залишаться лише брудні калюжки. Тим паче неприпустимо, щоб він виступав проти об’єднаної опозиції, розколював її, формував якісь організації всупереч діючим опозиційним структурам.

Адже сьогодні є тільки одне генеральне завдання для всіх більш-менш демократичних сил в Україні, для організацій і партій, які сповідують національну ідею – негайне усунення від влади Януковича і його Сім’ї та Партії регіонів. І це треба зробити впродовж найближчих кількох місяців, інакше на українську державу чекатиме колапс, а на українську націю – повторення руїни 1666 року і 1921-1991 років.

Тому УНКП радить Луценкові припинити грати в ці небезпечні ігри, не треба, як дитинка, бавитися сірниками, бо може трапитися пожежа. І в нього немає бути ілюзій. Якщо він спробує формувати якусь альтернативну силу об’єднаній опозиції, то його просто змете не лише з політичної і громадської шахівниці, а може трапитися так, що і з поля життя, якщо Луценко не дослухається до дружніх порад.

14 апр. 2013 г.

Полтавська битва 13 квітня 2013 року. Хто виграв, хто програв, що робити?


Полтава стала наступною ареною для розгортання акції об’єднаної опозиції «Вставай, Україно!».

В чому полягає важливість Полтави? По-перше, це ключове місто Центральної України, по-друге, Полтава – це родовід пра-України, осердя українського духу. По-третє, це місто дуже важливе, як продуцент сільськогосподарської продукції. По-четверте, Полтава дала для України і світу дуже багато видатних особистостей, таких, як Петлюра, зачинатель сучасної української літератури Іван Котляревський. По-п’яте, коли Гітлер був у Полтаві і побачив білявих полтавчанок з блакитними очима, він сказав: «чи не варто замість того, щоб говорити про поширення північного типу, порушити питання про необхідність поширювати південний тип в наших північноєвропейських країнах», адже тут він побачив справжніх нащадків аріїв. По-шосте, Полтава надзвичайно важливе місто та область, саме з Полтави треба починати наступ на Слобожанщину, на Харків, хто володіє Полтавою, той володітиме Слобожанщиною. Недарма саме тут у 1709 році була Полтавська битва між європейською цивілізацією і євразійщиною, хазарсько-тюркською сублімацією, в просторіччі – Московщиною, як спадкоємцем хазарсько-тюркської орди. На жаль, тоді європейська цивілізація програла двобій, і з того часу Україна перебуває в занепаді, а Московщина процвітає. Тому зараз постало питання: яким чином досягнути перемоги на Полтавщині, прабатьківщині аріїв?

Які висновки можна зробити з акції, яка 13 квітня відбулася в Полтаві? По-перше, знову об’єднана опозиція зіштовхнулися з блокадою з боку влади. Це ще одне свідчення того, що не можна допускати появи перевертнів, зрадників, іуд в лавах будь-якої політичної сили. Адже міський голова Полтави Олександр Мамай був обраний на цю посаду, як представник політичної партії «Совість України», але вже за півтора роки у липні 2012 року став членом Партії регіонів, знову спрацював комплекс іуди. Отже, за жодних обставин не можна людей з хиткими моральними засадами, без практичних навичок, які мають непрозоре життєве порт фоліо, підтримувати на такі серйозні посади, як міський голова Полтави.

По-друге, на виборах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року у Полтавській області Партія регіонів програла і політично, і на персональному рівні. В той час, коли по партійним спискам Партія регіонів набрала менше 22% голосів виборців, три партії, які входять до об’єднаної опозиції – «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» набрали 56,5%, а по мажоритарним округам правляча партія провела до парламенту лише одного кандидата, в інших округах перемогло двоє кандидатів від «УДАРу», один – від «Свободи», і четверо самовисуванців.

Тому не може на Полтавщині голова обласної державної адміністрації бути від Партії регіонів. Він не є легітимним, він повинен піти у відставку, оскільки вибори – це одна із форм реалізації 5 статті Конституції України. Громада Полтавщини висловила недовіру правлячій Партії регіонів, тому не може виконавча влада в області належати представникам цієї антиукраїнської сили.

По-третє, 13 квітня в Полтаві ми знову побачили те, що було у Харкові днем раніше – свідомо організований параліч з громадським транспортом, дезорганізацію життя громади, яка була створена штучно. Хто це зробив, за чиїм наказом? Чи це дії міського голови, чи голови Полтавської ОДА? Чи це Янукович дав наказ дезорганізувати життя міста? Хто заплатить перевізникам за те, що вони зупинись і не могли рухатись, з якою метою це робиться? Якщо це зробив міський голова, то тоді треба скликати сесію міськради і порушувати питання про його негайну відставку, якщо це справа рук голови ОДА Олександра Удовіченка, то треба скликати сесію обласної ради і негайно вивчати це питання. Якщо це наказ президента, то навіщо Янукович це робить? Адже це дії, які призводять до дестабілізації ситуації, тим паче, що Партія регіонів вибори програла.

По-четверте, з дій опозиції не видно, яка генеральна мета тих акцій, які вони проводять в рамках кампанії «Вставай, Україно!». Вони просто роблять кальку тих акцій, які проводились під час кампанії «Україна без Кучми». Але зараз це проходить, як копія, а відомо, що будь-яка копія гірша за оригінал. Отже, ми не бачимо креативних, практичних дій лідерів опозиції, ми не бачимо осмислення нової ситуації, яка сьогодні склалася в Україні.

По-п’яте, на жаль, опозиція не готова до дій в умовах, коли влада починає жорстко їй протистояти, опозиція губиться. Отже, потрібно виробити нову стратегію і тактику. Зокрема, треба проводити зустрічі з міськими головами, керівництво штабів має здійснювати відповідні попередні переговори. В даній ситуації треба нейтралізовувати дії керівництва області та міста, адже вони вчиняють антиконституційні дії, не дають скликати народні віче, свідомо порушують 5 статтю Конституції. Тим більше народ не призначав голову ОДА, і не обирав на посаду міського голови члена Партії регіонів, він обрав зовсім інших людей для реалізації інтересів громади. Тому ці особи є узурпаторами, замість того, щоб піти у відставку, вони захопили владу, і нахабно порушують інтереси громади.

Слід створити потужні групи психічно стійких і фізично міцних народних депутатів, які почнуть здійснюють те, що в футболі роблять захисники, які пресують нападаючого з чужої команди по всьому полю. Треба створити такі летючі загони, які оберуть собі певні цілі, наприклад, Азарова, Рибака, Звягільського, Макеєнка, Льовочкіна, Клюєва, Єфремова, Чечетова, Арбузова, Попова, Герегу, Голубченка, синів Януковича, які будуть переслідувати найбільш активних представників правлячого режиму по всьому полю. Здійснюватимуть моніторинг кожного поруху цих осіб, такі загони не повинні давати цим особам спокійно жити.Надзвичайно корисний приклад показала Тетяна Чорновол, яка розпочала публікацію серії дуже жорстких викривальних статей щодо темних плям у біографії Арбузова. Так само треба зробити по Клименку, Пшонці, Захарченку, і по голові СБУ, міністру оборони, створити такі бліц-групи гарячої дії.

Потрібно ламати режим, психічно, психологічно підривати його найбільш активних представників, не давати їм дихати. Лідерам опозиції Яценюку, Кличку, Тягнибокові необхідно зустрітися з власниками і генеральними директорам головних всеукраїнських корпоративних телеканалів, особливо групою Пінчука, Ахметова, Коломойського, щоб ці канали припинили давати дезінформацію, безглузді розважальні передачі, які впродовж Великого посту взагалі нікому не потрібні. Треба зустрітися із главами українських церков, предстоятелями УАПЦ Мефодієм, УПЦ КП – Філаретом, УПЦ МП – Володимиром (Сабоданом), УГКЦ – Шевчуком. Церковні ієрархи мають врешті-решт висловити свою позицію стосовно всіх цих концертів і гульбищ у Великий піст, жорстко виступити на підтримку українського народу. Треба припинити у Великий піст організовувати і показувати на телеканалах гульбища, натомість на телебаченні більше часу відводити для публіцистичних, культурних програм із патріотичним спрямуванням. Потрібно не лише мамоні служити, але й про людей думати, а не тільки про рекламу і гроші.

Насамкінець, яка головна причина, що робить українців пасивними? Це повальне п’янство і просто вакханалія з рекламою горілки на телеекранах, в ЗМІ, а особливо в глянцевих журналах. Тому опозиція має у Верховній Раді домогтися ухвалення закону, або показати, хто не дає його прийняти, про те, щоб не було реклами горілки і алкоголю, і щоб заборонити продавати пиво, тютюн, горілку, інші алкогольні напої в кіосках та не пристосованих для цього приміщеннях. Ці вироби мають продаватися лише в спеціалізованих магазинах, і треба обмежити час їх продажу, наприклад, з 12 до 20 години, як в скандинавських та деяких інших країнах. Адже горілка, тютюн, якщо не рахувати наркотики та аборти – це сьогодні головний бич для української нації, який просто знищує український народ.

Ось це мають бути головні меседжі опозиції. Тому УНКП звертається до її лідерів, починайте виростати з дитячих підштаників, починайте дорослішати. Вам протистоїть потужний хижак, криворізько-єнакіївська банда. Прапорами, дитячими забавками і грою в мітинги, базіканням ви їх не переможете. Потрібна практика реальних, ефективних, конкретних справ. Сьогодні ми не бачимо осмислених стратегічних дій об’єднаної опозиції, які б дозволили їй перемогти цього хижака, цього Межигірського дракона.

13 апр. 2013 г.

Вищий адміністративний суд підтримав путчистів. Що далі?


Вищий адміністративний суд України 12 квітня 2013 року ухвалив антиконституційне рішення, яким визнав проведення народними депутатами-путчистами 4 квітня 2013 незаконного засідання правочинним.

Але ж, як відомо, Верховна Рада згідно із Конституцією України - це вищий законодавчий орган держави, який сам визначає норми свого буття і функціонування. Це право належить тільки Верховній Раді. А про Вищий адміністративний суд взагалі в Конституції немає згадки. Його було утворено лише 1 жовтня 2002 року указом президента Кучми. Тому, як якась група людей, що називають себе суддями, яких призначив президент, а не обрав народ згідно 5 статті Конституції, може визначати умови функціонування вищої законодавчої гілки влади?

Це такий же антиконституційний, незаконний крок, як і рішення суду про позбавлення Власенка, якого обирав український народ, мандату народного депутата. Адже єдине, що міг зробити суд – вказати Власенку, що він негайно повинен припинити виконувати інші повноваження і не суміщати їх з діяльністю народного депутата. Але забирати у Власенка, Веревского мандати суд не мав ніякого права. Так само, як і в Домбровського та Балоги. Це – повне нехтування Конституцією і перевищення своїх повноважень, зловживання своїм службовим становищем, це – втручання у внутрішні справи іншої гілки влади, тут вже тхне корупцією.

Суд не має права втручатись у систему організації життєдіяльності Верховної Ради. Так, як і не має права суд втручатися у внутрішні справи політичної партії. Це не його повноваження, це повноваження самої організації, яка сама визначає принципи свого життя згідно із Конституцією, а також згідно із законом про регламент, якщо він не суперечить Конституції. А в законі про регламент чітко вказано, де народні депутати повинні збиратись. Тому рішення цього лялькового кишенькового ВАСУ свідчить лише про те, що судова гілка влади в Україні повністю себе вичерпала, знецінила. Цю гілку теж повинен формувати тільки народ згідно із Конституцією, а не призначати президент.

Отже, прийняття Вищим адміністративним судом рішення про визнання путчистського зібрання 4 квітня 2013 року правочинним – це незаконне рішення, яке свідчить лише про те, що ВАСУ треба розформувати. Для всього українського народу це дуже серйозний дзвіночок. Якщо зараз Конституційний суд прийме рішення не проводити вибори в Києві 2 червня 2013 року, то зрозуміло, що і його треба визнавати нелегітимним, і усувати людей, які повністю дискредитували судову гілку влади. Після судів над Луценком, Тимошенко, над іншими політичними в’язнями, розправам над людьми, доводиться констатувати, що судову гілку влади в Україні взагалі можна вважати такою, що повністю зігнила.

Рішення ВАСУ не відповідає нормам Конституції, в першу чергу 5 статті, цим рішенням люди, які його ухвалювали, тільки самі поставили себе поза законом. Після їхнього рішення будь-хто може надягнути мантію і розіграти виставу, назвати себе адміністративним судом і приймати які завгодно рішення, стверджувати, що вони законні. Після цього рішення можна говорити, що в Україні вже немає ВАСУ,особи, які туди входять, дискредитували і зганьбили себе, честь своєї корпорації, своїх сімей і стали на шлях лакуз.

Тому Вищий адміністративний суд треба розформувати. Він своїм незаконним рішенням зробив ще один крок до прямого застосування 5 статті Конституції через народні зібрання у вигляді народних віче, на яких обиратимуть суддів, що здійснюватимуть свої повноваження на певній території терміном, який не повинен перевищувати одного року.

Українська Національна Консервативна партія звертається до об’єднаної опозиції, дійте, не мовчіть, досить бігати на демонстрації і мітинги, починайте серйозно працювати. Шукайте фахівців, організовуйте тіньовий Кабінет міністрів. Де ваш виконавчий орган, де системна критика дій влади у всіх сферах? Де діяльність ваших мажоритарників та інших народних депутатів? Закріпіть за ними чіткі функції, сформуйте юридичну правову групу, яка почне моніторити та сканувати дотримання законності при ухваленні будь-яких рішень органами влади і піддавати їх відповідній системній критиці, щоб люди розуміли, що відбувається в країні. Досить бігати до Шусетра і Кисельова, які, як виглядає, є креатурами Кремля, та базікати на телеекранах. Треба переходити до реальних дій, саме для цього народ обрав вас народними депутатами.

12 апр. 2013 г.

Кернес і Добкін на день космонавтики запустили ракету самоліквідації

Харків 12 квітня 2013 року став місцем проведення чергової акції об’єднаної опозиції «Вставай, Україно!». Що виокремлює цю акцію з-поміж числа інших? По-перше, дуже важливо, що опозиція нарешті зайшла на Східну Україну. По-друге, Харків є одним із столичних міст України, центром області, що межує з Російською Федерацією. По-третє, населення Харкова становить понад мільйон чоловік, по-четверте, саме тут у в’язниці тримають одного із політичних лідерів, колишнього прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко.

Все це дуже символічно, оскільки показує, що опозиційний рух не обмежується західними і центральними областями та Києвом, в нього все більше втягуються і східні міста. Харків до цього часу перебував у сплячці, його приспали підлеглі Януковича Кернес і Добкін. Однак, треба сказати, що 12 квітня вони зробили все для того, щоб пробудити Харків зі летаргії. Мабуть, вони все-таки погано вчили в школі природничі науки і не знають дію третього закону фізики, згідно із яким сила дії породжує адекватну силу протидії.

Кернес і Добкін зробили все, щоб Харків пробудився і харківська громада стала на бік опозиції. Кращого піару і брендингу для опозиції навіть не можна уявити. Це ж треба було таке придумати, щоб спочатку в судовому порядку домогтися заборони на проведення маршу, потім забрати з маршрутів тролейбуси, трамваї, автобуси, дезорганізувати весь рух громадського транспорту в місті-мільйоннику. Вони створили харків’янам і гостям міста такі величезні проблеми для пересування, зібрали своїх підлеглих і влаштували цирк у вигляді проведення так званих робіт щодо заміни тепломагістралей, ремонту дротів, влаштували в будній день в робочий час якесь свято для школярів і змагання із стрітболу. Завдяки цим діям тепер харків’яни розуміють, що об’єднана опозиція – це дуже серйозна сила, адже Кернес і Добкін вирішили боротись з нею всіма засобами. Оскільки вони не пошкодували ні інформаційних, ні громадських, ні людських, ні фінансових, ні інших ресурсів на таку вакханалію, щоб дезорганізувати життя міста, то, мабуть, вони разом із своїм патроном Януковичем дуже бояться об’єднаної опозиції.

Отже, тепер харків’яни побачили, що об’єднана опозиція є великою силою, і ця сила реально протистоїть правлячому режиму, який разом із своїми підручними так серйозно її сприймає. Без сумніву, тепер в Харкові почнеться підйом хвилі опозиційного руху, а рейтинг і Януковича, і Добкіна з Кернесом відповідно падатиме. Далі в Харкові наростатимуть протестні виступи по різним приводам. Все більше членів харківської громади діятимуть рішучіше і радикальніше. А вимагати у них від влади дійсно є чого.

По-перше, в Харкові дуже складна кримінальна ситуація, саме тут відбуваються найбільш демонстративні, зухвалі вбивства, досі не знайшли убивць сім’ї харківського судді Володимира Трофимова, харківського журналіста Василя Климентьєва, злочинців, які у 2009 році розстріляли в Харкові 3-ох інкасаторів. По-друге, борг міста Харкова складає майже 400 млн. гривень, з них 300 млн. гривень – це позика в «Ексімбанку» на підготовку до Євро-2012. Отже, міський голова не в змозі розрахуватися з боргами, і замість того, щоб займатися цими питаннями, він вирішив стати політиком, реакціонером.

По-третє, в Харкові в жалюгідному стані перебуває житловий фонд, ми ж пам’ятаємо, як тут 16 грудня 2012 року вибухнув будинок. Тому, мабуть, мерові зараз треба в першу чергу опікуватися цим питанням, щоб знову десь у місті не повторилася така трагедія. По-четверте, в Харкові спостерігається засилля в’єтнамців, китайців, ринки перебувають під контролем іноземців, тому ситуація може бути схожою до Санкт-Петербургу, де на ринках відбуваються криваві побоїща із вбитими і пораненими. Чому Кернес думає, що цього не може трапитись в Харкові? По-п’яте, метро в Харкові теж не у відмінному стані, тому увагу треба і цій сфері приділити, зайнятися громадським транспортом.

А Добкін повинен взятися за питання сланцевого газу, видобуток якого може призвести до справжньої екологічної катастрофи. Чи в Харкові вже не пам’ятають жахливої аварії, яка сталась у 1995 році на Диканівських очисних спорудах, коли лайном заливало місто і лише НАТО врятувало харків’ян? То ж Кернес і Добкін краще б перевірили, чи є загроза того, що на Диканівській станції може знову статися аварія, або взяли під контроль питанням, чому закриваються заводи і тисячі мешканців міста втрачають роботу а не здійснювали порушення конституційних прав громадян на свободу мирних зібрань.

Отже, Кернесу і Добкіну треба займатися господарською діяльністю в інтересах громади Харкова та області. Ось цим треба опікуватися, а не розігрувати фарс і створювати перепони для опозиції. Тому вони повинні винести відповідні висновки, а саме: по-перше, їм необхідно вчитись, і обов’язково вивчити закони фізики. По-друге, потрібно пам’ятати народну мудрість, що коли сієш вітер, то пожнеш бурю. По-третє, не треба в собі виховувати комплекс лакузи і лизати чоботи своєму пану-пахану, бо він все одно цього не оцінить. Достатньо пригадати, чим закінчилось життя Кушнарьова, Брагіна, Джарти і ще багатьох.

Без сумніву некваліфіковані, незграбні, непрофесійні , дії Кернеса і Добкіна суттєво посприяють росту настроїв ненависті до Януковича і правлячого режиму, і зростанню рейтингу об’єднаної опозиції, зокрема Юлії Тимошенко. Можна навіть сказати, що Кернес і Добкін своїми руками готують підґрунтя для звільнення Юлії Тимошенко з в’язниці. І насамкінець, виглядає так, що 12 квітня в день космонавтики Кернес і Добкін вивели на орбіту ракету по стерилізації їх самих та їхнього патрона Януковича. То ж залишається лише побажати їм успіху в цій справі.

Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!

11 апр. 2013 г.

Бортничі: чи повториться чорнобильська трагедія?


Київ і вся Україна в ніч з 10 на 11 квітня 2013 року опинились на межі масштабної екологічної та техногенної катастрофи у зв’язку із проривом дамби на полі №3 Бортницької станції аерації, площею 106 гектарів (1 кілометр квадратний).

Попов та інші представники окупаційного режиму в місті Києві намагаються нас запевнити, що нічого страшного на станції в Бортничах не сталося, що прорив був діаметром всього один метр, що затопило територію площею лише 2 гектари, що нечистоти і лайно в Дніпро не потрапили, що самим Бортничам, які розташовані за 3 кілометри від станції нічого не загрожує. Після їхніх висловлювань складається враження, що, на їхню думку, все це нормально, що все так і має бути, що під Києвом так і мають відбуватися екологічні катастрофи. Але ж те, що сталося в Бортничах – це продовження тих екологічних та техногенних катастроф, які траплялися в Україні впродовж останніх тижнів. Спочатку вищі державні чиновники запевняли нас, що все добре, коли не впоралися із снігопадами, потім приховували інформацію про реальний стан справ на Вуглегірській теплоелектростанції, яка вщент згоріла за вісім годин, тепер так само заспокоюють з приводу аварії в Бортничах.

Такого штибу заяви ще раз демонструють, що на чолі української столиці, та й всієї української держави, стоять некомпетентні дилетанти, які поводять себе як типові окупанти – думають лише про власне збагачення, і повністю нехтують інтересами громади.

Але ж Попов вже запевняв нас, що на станції в Бортничах ніякої аварії не буде, хоча скільки експертів попереджали і київську владу, і уряд Азарова: на станції аерації може статися лихо. Однак, ніяких реальних запобіжних заходів, як виглядає, так і не було вжито. Чому тепер ми знову маємо вірити Попову? Він нас запевняє, що діаметр прориву дамби складає всього 1 метр. Але для чого ж тоді знадобилося аж 5 тисяч мішків з піском і для чого всю ніч працювали аж півтисячі рятувальників МНС і військовослужбовців президентського полку? 5 тисяч мішків піску мають об’єм приблизно 150 кубічних метрів. Дуже важко повірити, що такий величезний об’єм знадобився для того, щоб залатати дірку діаметром 1 метр. Тоді виходить, що ширина дамби складає до сотні метрів, що, звичайно, не може відповідати дійсності.

Також, якщо врахувати, що прорив дамби стався за одними даними о 17 годині, за іншими – о 19, а ліквідували прорив , як вони стверджують, о 2 годині ночі, то нечистоти витікали з мулового поля №3 щонайменше 7 годин, а може, і всі 10. Для прикладу, середня швидкість Дніпра складає 0,5-1 метр на секунду, тобто 1,8-3,6 кілометрів на годину, отже навіть при швидкості течії Дніпра нечистоти могли поширитись на відстань від 13 до 30 кілометрів. А треба ж іще врахувати, що при прориві дамби спостерігається ефект гідроудару, і тиск викликає швидкість води, яка значно перевищує швидкість течії річки. Тому всі ці небезпечні речовини могли потрапити не лише в самі Бортничі, але й уразити територію, радіусом в десятки кілометрів. Крім цього, треба мати на увазі, що всі ці нечистоти, лайно і мул із вмістом солей важких металів цілком можуть потрапити в підземні води, а вже потім – безпосередньо у Дніпро, і тоді життя і здоров’я всіх громадян України, які п’ють воду з найбільшої річки України, опиниться під загрозою.

В цій ситуації також виникає питання: чому ліквідація наслідків прориву дамби вночі здійснювалася лише із використанням ручної роботи рятувальників та військових президентського полку? Як сталося так, що не було можливості застосовувати техніку? Якщо у нашій державі стоїть питання про те, щоб посилити контроль за приватним життям громадян України, то без проблем встановлюються тисячі відеокамер спостереження, вводяться іменні залізничні квитки і паспорти з біометричним чіпом, а коли мова йде про життя і здоров’я мільйонів українців, то прорив на дамбі латають вручну мішками з піском, так, начебто ми повернулися в часи Древнього Єгипту, коли раби лише своїми руками будували піраміди для фараонів?

Чому ніхто не говорить, яка висота цієї дамби, скільки мільйонів кубометрів нечистот знаходиться на полі №3, скільки кубометрів лайна витекло, чи є там солі важких металів, якщо є, то яких? Чому до цього часу не опублікований склад того, що витекло. Якщо правлячий режим не може впоратися із очисною станцією, то про який видобуток сланцевого газу в Україні може йти мова? Адже ця технологія ще більш страшна і шкідлива, ніж нечистоти на полігонах в Бортничах. Не можуть вирішити прості проблеми, а хочуть займатися питаннями, які в рази складніші і в десятки разів небезпечніші, ніж Бортничі.

Невже трагедія Чорнобиля так нічого і не навчила можновладців, тих осіб,які сьогодні узурпували всі найвищі посади у виконавчих органах влади в Україні, окупантів української столиці, нащадків комуністично-кадебістської номенклатури? Хто ж тоді захистить киян і всіх українців від масштабної екологічної катастрофи, яка на них може очікувати через аварійний стан очисної станції в Бортничах? А де в цих умовах поділися народні депутати, обрані в мажоритарних округах Києва? Де Сергій Терьохін, Віталій Ярема, Володимир Яворівський, Віктор Чумак, Андрій Іллєнко, Ксенія Ляпіна, Олександр Бригинець, Володимир Ар’єв, Володимир Бондаренко, Олександр Чорноволенко, Леонід Ємець, Дмитро Андрієвський? Де ці народні обранці, які мають захищати інтереси киян? Чому парламентська опозиція мовчить, коли в небезпеці життя їхніх виборців? Чому мовчать лідери об’єднаної опозиції Яценюк, Кличко, Тягнибок? Де поділися Гриценко, Катеричнук, Порошенко? Чому вони не приїхали на станцію в Бортничах, чому не привезли із собою кореспондентів, чому не проведені брифінги, прес-конференції, чому не вимагають пояснення Попова і Гереги, чому не зустрічаються з ними? Де Азаров, Вілкул, Клюєв, секретар РНБО? А якщо їх всіх немає, то, можливо, настав час все ж таки застосувати механізм 5 статті Конституції, про що Українська Національна Консервативна партія вже стільки часу говорить і перейти до моделі реального народовладдя?

Екологічна катастрофа в Бортничах. Хто відповість за прорив дамби?

10 квітня 2013 року в Києві трапилася безпрецедентна екологічна катастрофа. Прорвало дамбу на Бортницькій станції аерації, в результаті чого нечистотами лише за офіційною інформацією затоплено 2 гектари прилеглої території.

Українська Національна Консервативна партія неодноразово попереджала, що на Бортницькій очисній станції, яка перебуває просто в жахливому стані, може трапитись катастрофа. Але Попов весь час запевняв киян, що у нього все під контролем, і ніяких аварій не трапиться. Тепер він каже, що прорив не становить небезпеки для мешканців столиці. Але наскільки його слова відповідають дійсності? Спочатку нам повідомляли, що прорив стався о 19 годині, тепер виявилось, що аварійна ситуація склалася ще о 17 годині, але на станції спочатку намагались її усунути власними силами.

Отже, скільки насправді нечистот витекло впродовж півдоби? Куди витекла ця величезна маса лайна? Чи загрожує це Києву справжньою екологічною катастрофою?

Це – справжня недбалість, окупанти, поставлені керувати Києвом, демонструють, що їх цікавить лише власний бізнес, але аж ніяк не інтереси киян. Влада у Києві некомпетентна, хтось має відповісти за цю екологічну катастрофу. Герега повинна негайно піти у відставку і скласти свої повноваження. Попов, Голубченко мають бути притягнені до відповідальності. Треба терміново проводити вибори в Києві, і обирати в місті таку владу, яка справді захищатиме інтереси громади Києва, а не свої бізнес-імперії.

10 апр. 2013 г.

МВФ не має права підписувати нову угоду з антинародним режимом Януковича



Азаров 9 квітня 2013 року під час зустрічі з місією МВФ в Києві заявив, що українська делегація найближчим часом відвідає Вашингтон для укладення нової угоди про співпрацю з Міжнародним валютним фондом.

Зрозуміло, що Азаров хоче укласти нову угоду з МВФ, тому що в його уряду, який провадить некомпетентну, антиринкову, антиукраїнську економічну політику, просто фізично немає грошей для того, щоб віддати МВФ 5 млрд. доларів, які Україна має повернути у 2013 році. Тому правлячий режим прагне будь-що домогтися або реструктуризації цього боргу, або отримання нового так званого кредиту, хоча треба розуміти, що це – зовсім не кредит, а валютний СВОП, тобто обмін валютами, коли замість гривні Україна отримує в користування іноземну валюту під відповідні відсотки.

Але МВФ не може піти на те, щоб підписати нову угоду з Україною, оскільки МВФ – це не банк і не комерційна установа, а міжнародна фінансова інституція, членами якої є 188 держав, він діє відповідно до свого статуту, і перш, ніж підписувати нову угоду, Україна має виконати всі умови, передбачені двома попередніми, які укладали Тимошенко та Азаров, тобто повністю розрахуватися і з Міжнародним валютним фондом.

В протилежному випадку автоматично у всіх інших держав-членів МВФ, перед якими Міжнародний валютний фонд ставив дуже жорсткі терміни погашення боргу, виникнуть питання, чому саме для України робиться такий виняток?

Можливо, Азаров цього не розуміє, може, він звик до таємних корупційних оборудок, але він має усвідомити, що у випадку з МВФ це не спрацює. Якщо Міжнародний валютний фонд погодиться підписати нову угоду з Україною, то це означатиме, що МВФ надає штучні преференції представникам мафії, щоб продовжити агонію правлячого режиму бандократії в Україні. Тим більше цього не можна робити після того, як 4 квітня 2013 року в Україні фактично було здійснено антидержавний, антиконституційний путч. В такому випадку це – чиста корупція, і тоді керівництво МВФ має негайно подати у відставку.

У Міжнародному валютному фонді повинні зрозуміти, що у випадку, коли вони підуть на підписання так званої угоди з режимом Януковича, ніхто їм ці гроші вже не поверне. Українська держава вже сьогодні фактично є банкрутом. Впродовж трьох місяців 2013 року станом на 10 квітня уряд розмістив облігацій внутрішньої державної позики на 31 млрд. гривень. Це означає, що третина всіх видатків української держави фінансується за рахунок нових запозичень, які теж треба обслуговувати в середньому під 8-14% річних. Таким чином, мильна бульбашка, на яку уряд Азарова-Арбузова перетворив державний бюджет України, все більше і більше роздувається. Вона от-от лусне, і чим більшою на той момент буде ця бульбашка, тим страшнішими будуть наслідки.

Тому Українська Національна Консервативна партія звертається до керівництва Міжнародного валютного фонду в жодному випадку не фінансувати діяльність антинародного, антиконституційного режиму Януковича-Азарова і не підтримувати в Україні путчистів, які 4 квітня 2013 року поставили себе поза законом. Також УНКП звертається до парламентської опозиції та її лідерів – Яценюка, кличка, Тягнибока – не мовчати і підтримати наші вимоги. Якщо об’єднана опозиція не знає і не розуміє цих речей, то нехай звернеться до відповідних фахівців і проконсультується у тих, хто знає.

Антисемітською провокацією намагались посварити Яценюка й Тягнибока

Дурнєв — це порушення усіх основних правил брендування, - сказав Соскін. - Політик живе за принципами бренду — промоушен, піар. І от цей бренд кролика, морковки, він так приросте, що змити його буде не можливо.

Ідею кролика активно почав розігрівати мультфільм "Казкова Русь".

Дурнєв — це витончена провокація по руйнації Яценюка. Вона бере свої усталені візуалізовані коріння з мультика "Казкова Русь". Там єдиний позитивний персонаж — це Янукович. А всіх інших там просто нищать, ламають, як політичних лідерів. І це не дарма було зроблено. Те, що робить Дурнєв, — це продовження лінії брендування, що вся опозиція недолуга, як і все оточення Януковича. А єдиний, найбільший цар — Янукович. Він вольяжний, трохи дивний, але він цар. Оце найбільш небезпечно. І Дурнєв цю лінію продовжив.

Я не здивуюсь, якщо зараз з'явиться блазень, що буде розігрувати Тягнибока у образі недоумкуватого на коні,- зауважив аналітик. - Хтось почне розігрувати Кличка показуючи його безтямність, як боксера. Це все продумані елементи, й вони не в Україні виробляються. Це все закордонна команда професійних брендистів. А якщо це йде, як самопіар опозиції, то це заслана група людей, яка руйнує образ опозиції зсередини.



Усіма заходами, що відбувають з допомогою Дурнєва, керує група навколо Януковича. Там є потужна група, що планує усі ці процеси й стратегії. Думаю, що там точно є політтехнологи із Росії й Німеччини та США. Вони створюють такий мікс жанрів — мильна опера, фарси, драми, комікси. Усе використовують й усе підпорядковано меті — є Батько Янукович, який опікується країною, а є всі інші негідники, які заважають царю-батюшці працювати. І все це зображають у вигляді кроликів, клоунів, недалекоглядних боксерів, пришелепкуватого прем'єр-міністра. Він усіх руйнує.

Головне, чого хоче добитись ця команда – це винищити Януковича.

Головний образ, який формується завдяки усім підконтрольним йому ЗМІ — це Янукович-сонечко, його діти - Саша, що постійно працює. А всі решта — це ті, хто заважає сім'ї керувати країною. Доказом того, що усім керує потужна група - є те, як швидко випустили Луценка, якого зараз використовуватимуть для того, щоб зруйнувати опозицію. Але це означає, що змінився сценарій. І що те, що вони запланували раніше не виходить. Їхні плани не справджуються. Тому зараз придумують екстраординарні ходи.


Провокація із футболками на мітингу з написами "бий жидів" була спрямована на те, щоб внести розбрат у ряди опозиції. Згадуючи про те, що у Яценюка нібито є єврейські коріння, цими діями хотіли стравити Яценюка і Тягнибока