29 июн. 2013 г.

Янукович втрачає відчуття реальності?


Янукович 26 червня провів зустріч з вождем американського індіанського племені Лакота (Сіу) Джозефом Брінгс Пленті та духовним лідером племені Гавайї Кауілані Кахалекаі. На зустрічі також був присутній голова Фонду «Духовна дипломатія» (США) Майкл Моргуліс.

Однак, журналістам вдалося з’ясувати, що насправді Кауілані Кахалекаі відома в першу чергу тим, що співає на весіллях у гавайському стилі. А Майкл Маргуліс виявився євангелістським пастором, родом з України. Із достовірних джерел видання Тиждень.ua дізналося, що нібито саме пан Моргуліс намовив одного з найвідоміших представників «молодої команди» екс-мера Києва Леоніда Черновецького вкласти певну суму грошей у «надійний» американський траст. Траст луснув.

Отже, як президент може на офіційному рівні приймати таку делегацію разом з весільною співачкою? Хоча, як відомо, так вже одного разу було, коли мільярдну угоду про LNG-термінал підписували з лижним інструктором. Але Каськіва, попри цей безпрецедентний скандал, залишили на посаді. Можливо, це вже стало стилем правлячого режиму? Схоже, Янукович готовий зустрічатися з будь-якими фігурантами.

Чи можемо ми тоді говорити про те, що Янукович повністю втрачає відчуття реальності? Все-таки, як виглядає, можна говорити про наслідки якоїсь важкої психічної травми отриманої в дитинстві. І цей процес, схоже, продовжує розвиватися, і стає все більш небезпечним для країни.

Однак, зрозуміло, що для того, аби проводити зустріч з якимись особами Янукович повинен розуміти, що він від цього отримає. Яка йому вигода зустрічатися з духовними лідерами індіанців? Треба згадати, що корінні народи Америки мають в США цілий ряд преференцій. Це стосується і сфери оподаткування, права володіння землею, отримувати пожертвування і займатися гральним бізнесом.

Чи можна висунути версію, що правляча Сім’я хоче купити якісь землі на Гавайях, чи вкласти гроші в гральний бізнес? Адже Гавайї – це райський куточок, де мільйони заможних людей приїжджають на відпочинок.

Отже, чи можна припустити, що під час цієї зустрічі були підписані якісь угоди і досягнуті певні домовленості? А весь піар навколо приїзду цих індіанців став для них своєрідною картою безпеки, щоб з ними нічого не могло трапитися після досягнення цих домовленостей, коли вони віддадуть якісь землі чи гральний бізнес?

Зрозуміло, що це тільки версія, і чи має вона під собою реальне підґрунтя, покаже час.

Тимошенко і її листи: хто автор?


Видання «Українська правда» 27 червня 2013 року розмістила на своєму сайті лист начебто від імені Юлії Тимошенко під назвою «67 робочих днів». Прочитавши цього листа, можуть виникнути серйозні сумніви стосовно авторства цього листа, і чи не причетна до його написання Адміністрація президента.

Першу частину документу можна назвати «плачем Ярославни», тому його немає чого аналізувати. А те, що стосується другої частини, то всі пропозиції автора листа зводяться до того, що головною фігурою у майбутньому проведенні круглого столу має стати Янукович і його адміністрація, а вже в ролі додатків виступатимуть Верховна Рада і Кабінет Міністрів.

Однак, автор листа не посилається на мене, адже я першим сформулював ідею проведення національного круглого столу, наприклад, у матеріалі «Янукович: миротворець чи могильник для України?» від 28 лютого 2013 року.

Але в чому головна відмінність? Я пропоную провести такий національний круглий стіл за участю лідерів громадської думки. Метою цього круглого столу має стати пошук рішення, як мирним шляхом усунути від влади Януковича і його кліку, як очистити Україну від бандократії. А автор листа міркує над тим, як, не змінюючи природи бандократії, не здійснюючи люстрації, стерилізації правлячого режиму, втягнути його в європейську систему стандартів.

Тобто вже із самого початку автор листа пропонує утопію. Бо ж немає у світі таких прикладів, щоб можна би було змінити природу мафіозного режиму, режиму держави стаціонарного бандита, навіть не революційним чи трансформаційним, а еволюційним шляхом. Очевидно, що змінити грабіжницьку природу мафії, яка захопила нашу державу, не можливо. Тому або Юлія Володимирівна помиляється, якщо листа писала вона, або, оскільки у неї зараз дуже складна ситуація, їй просто підсунули на підпис цей документ. А, може, вона його не бачила і не підписувала. Так чи інакше, виконати умови, перелічені у цьому листі, означає знову повести нас на манівці.

Тому національний круглий стіл потрібний, але для нього слід проводити зовсім інший відбір учасників, критерієм тут має стати їхній вплив на формування громадської думки у суспільстві. Це повинні бути політики і громадські діячі, які чітко розуміють, яка модель розвитку потрібна для України, як її структурувати і сформувати як європейську державу. І ніякі базікали, зрадники, хамелеони, реакціонери і ретрогради тут не доречні. І зрозуміло, що Янукович і його кліка не можуть бути очільниками цього круглого столу.

Мова має йти лише про одне: як не силовим шляхом усунути від влади правлячий режим і як Янукович піде у відставку. Якщо він не застосовуватиме силу, припинить репресії, якщо його Сім’я та інші олігархи повернуть щонайменше 90% награбованого, буде сформований фонд майбутніх поколінь, як в Норвегії та інших країнах, тільки в цьому випадку можна гарантувати, що Янукович і його найближче оточення не будуть притягнені до кримінальної відповідальності. В протилежному випадку потрібно розробляти модель формування революційних комітетів, які діяли в Лівії, Єгипті, Тунісі. Ось про що повинна іти мова. А не про якусь співпрацю з Януковичем і його клікою. Не можна заводити людей на манівці.

Тому важливо отримати пояснення щодо природи цього листа і його авторства. І взагалі, щоб зрозуміти, чи Тимошенко ще спроможна говорити, треба провести з нею пряму відкриту телеконференцію за участю кількох провідних телеканалів. Тільки в цьому випадку можна зрозуміти, в якому фізичному, психологічному, психічному стані вона знаходиться. А так природа цих листів з в’язниці викликає дуже серйозну підозру.

28 июн. 2013 г.

Верховна Рада і зрадники


Верховна Рада 19 червня розглядала питання про денонсацію так званих Харківських угод між Україною і Російською Федерацією, згідно із якими термін перебування Чорноморського флоту на території України було продовжено до 2042 року.

Однак, за денонсацію проголосувало лише 152 народних депутата. Зокрема, з числа фракції «Батьківщина» 17 депутатів були відсутніми, серед них Абдуллін, Дубіль, Катеринчук, Терьохін, Турчинов, Донець, Кожем’якін, ще 5 просто не проголосували, це Андрієвський, Стець, Данілов, Кравчук і Сікора. У фракції «УДАР» не голосував Іщенко, а шестеро депутатів були відсутніми, зокрема, Матіос, Куніцин. Також були відсутніми троє членів фракції «Свобода», Бублик, Сиротюк та Андрій Тягнибок. Треба підкреслити, що з числа позафракційних депутатів відсутніми були Міщенко і Порошенко.

Зрозуміло, що Харківські угоди взагалі суперечать Конституції України. Фактично, це здача частини національного суверенітету України. Можна провести аналогію із Таджикистаном, який віддав Китаю частину власної території в обмін на списання боргів. Очевидно, що конфлікт між Україною і Росією по газовим питанням не відворотний. Тому лідерам України потрібно діяти на випередження, адже загравання нікуди не приведуть. Як би вони не прогинались і не лизали чоботи Путіну, конфлікт все одно невідворотний. А без денонсації Харківських угод не можливо подати в Стокгольмський суд, щоб розірвати і газові контракти. Тим паче, Харківські угоди себе не виправдали, а Україна зараз втягується у військовий конфлікт в Сирії, адже Москва постачає зброю Асаду, і не виключено, що в цьому беруть участь кораблі Чорноморського флоту. Тому питання розірвання Харківських угод стає сьогодні кардинальним.

В такі дні, коли розглядаються настільки важливі питання, народним депутатам в будь-якому випадку треба бути в парламенті. Не може бути жодної причини, яка б дозволила не проголосувати. Тому що мова йде про корінне питання національної безпеки, взагалі існування України як держави. Те, що ці народні депутати не проголосували – безвідповідально з їхнього боку. Так само безвідповідально, що три опозиційні фракції не провели спільну нараду, не звернулися до інших депутатів з цього приводу.

Отже, такі результати голосування не припустимі. Якщо ці депутати ще раз так себе поведуть, то їх треба розцінювати як зрадників і вони повинні піти з парламенту, як особи, що не здатні виконувати свої повноваження.

27 июн. 2013 г.

Падіння економіки Росії може прискорити дефолт України


У світовій економіці продовжують наростати негативні явища. Зокрема, все більше занурюються в кризу країни БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка). Це співпадає з моїм прогнозом, відповідно до якого слід було очікувати початку фази падіння, і можна припустити, що це падіння буде посилюватися.

Свідченням того, що ситуація у країнах БРІКС погіршується, можна назвати те, що 24 червня фондовий ринок Китаю закрився обвалом, а світові експерти погіршують прогноз зростання ВВП КНР у цьому році з 7,7% до 7,4%. В Бразилії зараз взагалі триває масштабна політична криза, на вулиці понад 100 міст вийшло близько 1 млн. громадян. Темпи зростання економіки Індії також падають. Що стосується Російської Федерації, то в травні 2013 року прем’єр-міністр Російської Федерації Медвєдєв назвав бюджет передкризовим і заявив, що ряд регіональних проектів можуть зупинитися з цієї причини.

Треба зазначити, що Росія зараз тримається на експорті нафти. Якщо ціна нафти впаде до 90 доларів за барель, то російська економіка взагалі може полетіти в тартари. А це, в свою чергу, може вкрай негативно позначитися і на економіці України, оскільки до нас зайшло дуже багато російського капіталу, особливо це стосується банківської сфери. Якщо кризові явища в Російській Федерації посилюватимуться, то в першу чергу проблеми почнуться у російських державних банків: «Сбербанк», «ВТБ», «Альфа-банк».

Тому криза в Росії може стати тією передумовою, з якої почнеться обвал в Україні. А Росія дуже близько до цього, тому що вона витрачає величезні ресурси на озброєння, мілітаризацію. Москва сьогодні, як виглядає, загострює ситуацію в Молдові, можна припустити, що вона зацікавлена в тому, щоб не дати Кишиневу підписати угоду з ЄС, схожі процеси відбуваються і в Нагорному Карабасі.

Отже, можна очікувати, що падіння в країнах БРІКС буде продовжуватися. А, відтак, ці процеси не зможуть не позначитися на фінансово-економічній ситуації в Україні, яка сьогодні через злочинну, антиукраїнську економічну політику правлячого режиму і так з кожним днем все більше і більше наближається до банкрутства.

Кому потрібно дестабілізувати ситуацію в Україні?


Впродовж останніх днів з 24 до 26 червня в Україні відбувалися масові анонімні дзвінки, в яких сповіщалося про нібито замінування тих чи інших об’єктів. Так в засобах масової інформації з’являлась інформація, що в ці дні було «заміновано» Львівський автобусний і залізничний вокзали, залізничний вокзал в Стрию Львівській області, храм у Луганську і приміщення, де мало відбуватися шоу «Х-Фактор» в Києві.

Одночасно із цим, 25 червня в Харкові проводилися так звані антитерористичні навчання, в ході яких були перекриті входи і виходи на одній із станцій метро, і працівники СБУ, міліції начебто виявляли і знешкоджували вибухівку. 26 червня у Львові аналогічні навчання проходили біля російського консульства, а в Сімферополі антитерористичні навчання відбувалися в цирку.

Кому це все потрібно? Невже більше немає куди витрачати гроші? Бюджет же порожній, країна перебуває на межі банкрутства, і замість того, щоб скорочувати видатки, правлячий режим проводить масштабні так звані антитерористичні навчання.

Окреме питання полягає в тому, хто здійснював ці анонімні дзвінки про закладення вибухівки? Невже це просто збіг обставин, що стільки дзвінків одночасно співпали із цими антитерористичними навчаннями? Чи можна припустити, що силові органи самі ж і повідомляли про закладення вибухівки? В такому випадку виникає питання: кому потрібна дестабілізація ситуація в Україні? Януковичу, міністру внутрішніх справ Захарченку, губернатору Львівської області, колишньому прокурору Шемчуку? Невже силовим органам більше немає чим займатися? Невже розкрили всі злочини, викорінили наркоманію, ліквідували циганську мафію, заарештовали членів всіх розбійних банд?

25 июн. 2013 г.

Табачник веде освіту і науку в прірву. Чому мовчить Гриневич?


Табачник на посаді міністра освіти і науки, як виглядає, веде цілеспрямовану антиукраїнську політику, результатом якої стало фактичне знищення в Україні системи вищої освіти. Як відомо, Україна за темпами впровадження Болонського процесу займає 47-ме місце в Європі. З такими темпами вже зовсім скоро українські дипломи взагалі не будуть визнаватися в жодній європейській державі.

Однак, як відомо, Комітет освіти і науки у Верховній Раді очолює представниця парламентської опозиція Лілія Гриневич. Чому ж вона не виступає проти Табачника? В тих умовах, які сьогодні склалися в Україні, Гриневич повинна буквально щодня виступати проти Табачника. Але вона цього чомусь не робить. В чому ж справа? Чому мовчить Гриневич? Невже вона боїться Табачника? Але для чого тоді було очолювати парламентський комітет?

Адже зрозуміло, що Табачника потрібно негайно усувати з посади міністра освіти і науки України. Кожен день його перебування в цьому кріслі веде до подальшого занепаду і деградації освіти і науки в Україні. Зокрема, як відомо у 2005 році Україна приєдналась до Європейського простору вищої освіти (ЄВПО).

Метою ЄПВО є розвиток вищої освіти, який полягає в наступному:
- Ґрунтується на академічній свободі, інституційній автономії та участі студентів і викладачів в управлінні вищою освітою;
- Сприяє якості, економічній привабливості та соціальній згуртованості;
- Заохочує студентів і викладачів вільно переміщатися (бути мобільними);
- Розвивається соціальний вимір вищої освіти;
- Сприяє працевлаштуванню випускників і навчанню впродовж життя;
- Вбачає в студентах і співробітників активних членів академічної спільноти;
- Є відкритим і співпрацює з вищою освітою в інших частинах світу.
ЄПВО координує структурні реформи між урядами, а саме:
- Запровадження системи зрозумілих і порівнянних ступенів (трициклова система бакалавра, магістра та доктора філософії (PhD));
- Забезпечення прозорості щодо змісту навчання за допомогою кредитів Європейської системи трансферу і накопичення кредитів (ЄКТС) і Додатка до диплома;
- Визнання кваліфікацій (ступенів і періодів навчання);
- Створення загального європейського розуміння забезпечення якості;
- Запровадження Рамки кваліфікацій вищої освіти ЄПВО.

Але, зрозуміло, що Україна далека від досягнення кожного із цих пунктів. І з кожним днем перебування Табачника на посаді міністра наша держава все більше і більше віддаляється від європейських стандартів вищої освіти. Тому Гриневич повинна розпочати реальну щоденну роботу, спрямовану на боротьбу із Табачником, або ж відмовитися від головування в парламентському комітеті освіти і науки.

Фінансовий геноцид України


Правлячий режим Януковича, Азарова, Арбузова довів Україну до межі фінансового банкрутства. Щотижня уряд здійснює багатомільярдні запозичення, фактично, сьогодні для нього це єдиний спосіб продовжити власну агонію.

Так, з початку року Міністерство фінансів розмістило гривневих облігацій внутрішньої державної позики на суму 22,16 млрд. гривень (крім повернення цієї суми, впродовж наступних років на її обслуговування доведеться витратити ще 14,45 млрд. гривень), доларових ОВДП на суму 3,22 млрд. доларів або 25,8 млрд. гривень (на обслуговування доведеться витратити ще 5,84 млрд. гривень), а також облігацій зовнішньої державної позики на суму 2,25 млрд. доларів або 18 млрд. гривень (на їх обслуговування доведеться витратити 13,6 млрд. гривень). Крім цього, Мінфін випустив ОВДП для поповнення статутного капіталу «Нафтогазу» на суму 8 млрд. гривень.



Всього, з урахуванням ОВДП, випущених для поповнення статутного капіталу «Нафтогазу», впродовж шести місяців 2013 року уряд Азарова-Арбузова запозичив 74 млрд. гривень (без врахування гарантованого боргу, коли державні монополії беруть кредити та позичають гроші в інший спосіб). На обслуговування цієї суми в наступні роки доведеться витратити 34 млрд. гривень, тобто разом Україна повертатиме вже 108 млрд. гривень.


Отже, окрім провальної, злочинної політики у цьому і попередніх роках, правлячий режим прирікає і майбутні уряди, які прийдуть йому на зміну, залишатися у борговому ярмі, адже тільки на обслуговування тих боргів,які Азаров зробив за перших 6 місяців 2013 року, вони повинні будуть знайти 34 млрд. гривень.

Хто ж віддаватиме ці гроші? Зрозуміло, що цього не робитимуть зі своєї кишені Азаров, Янукович, Арбузов, Клименко чи будь-хто інший з кліки Януковича. Повертати ці гроші будемо ми, українці, платники податків. Отже, це нас пограбовано на 34 млрд. гривень, це у нас не буде садочків, шкіл, відремонтованих доріг і всього іншого, через те, що нам доведеться повертати та обслуговувати борги Азарова. А вони в цей час витрачають сотні мільйонів на власне оздоровлення і відпочинок, 16 мільярдів віддають на міліцію, якій довіряє 1% громадян України, ще багато мільярдів на суддів, прокуратуру, СБУ, Адміністрацію Президента, апарат Верховної Ради і Кабінету Міністрів.

Для чого нам тоді така влада? Куди вона нас приведе? Лише до фінансово-економічного колапсу, який стане для нашої держави невідворотною реальністю, якщо правлячий режим Януковича, Азарова, Арбузова і далі залишатиметься при владі.

Януковича чекає кінець, якщо з Тимошенко щось трапиться


Християни Східного обряду завтра святкують Трійцю. В цей світлий день у Януковича залишається останній шанс помилувати Тимошенко і відпустити. Адже в неї врешті-решт важка хвороба, так само хвора її мати.

Зрозуміло, що гріхи Януковича вже перевершили в кілька разів провини Тимошенко. Тому зараз, якщо Янукович дійсно є православним християнином, він повинен простити свого ворога і відпустити. Адже чаша відплати переповнилась і ось-ось проллється на Януковича.

Очевидно, якщо з Тимошенко щось трапиться, то Янукович і його Сім’я не мають шансів врятуватися. Як Кучму погубило вбивство Гонгадзе, так Януковича погубить, якщо з Тимошенко трапиться якась трагедія. Тоді вже Януковичу не вдасться уникнути покарання і десь сховатися.

21 июн. 2013 г.

Янукович може призначити Яценюка прем’єр-міністром?


Яценюк, лідер фракції партії «Батьківщина» у Верховній Раді, з 23 до 26 червня перебуватиме з робочим візитом у Сполучених Штатах Америки, повідомляє прес-служба партії. В рамках візиту заплановані зустрічі Яценюка з представниками адміністрації Обами, Федерального уряду, Сенату та Конгресу США.

Після того, як з’явилася інформація про візит Яценюка до Вашингтона, ми можемо припустити, що наша версія про те, що Яценюк домовився з Януковичем, і що вони розписали відповідні ролі, починає матеріалізовуватися.

В розвиток нашої версії можна висловити думку, що Яценюк вже провів попередні переговори, і тепер вимальовується нова конфігурація: Янукович відправляє Азарова у відставку і таким чином повністю позбавляється від старого донбаського угрупування, яке його, власне кажучи, породило і вивело на орбіту, і залишає біля себе тільки Ахметова, якому він днями віддав атомну енергетику. А як відомо, Ахметов дотримується про європейської спрямованості свого бізнесу. Відповідно, Янукович звільняється від жорсткої командно-комуністичної номенклатурної групи, старих комуністичних кадебістських кадрів, орієнтованих на Кремль, від Азарова, Клюєвих, Звягільського, Рибака. Можна припустити, що наступним кроком стане звільнення від луганської комуністичної кланової групи Єфремова. Відтак, висунемо версію, що Яценюк поїде до Вашингтона узгоджувати цей план і власну кандидатуру на посаду прем’єр-міністра.

Можливо, саме у зв’язку з цим в Україну прибув міністр закордонних справ Німеччини, щоб узгодити план вивезення Тимошенко і її матері на лікування в Німеччину. Відповідно, тоді має бути закрита справа по Щербаню, крім того, від Тимошенко будуть вимагати, щоб вона якимось чином хоча б пообіцяла і почала компенсувати збитки по угоді із ЄЕСУ. Власне кажучи, для Тимошенко, схоже, не залишається інших можливостей, адже «Батьківщина» вже має іншого лідера, і виглядає на те, що Яценюк вже перейшов до реального управління цією партією, можливо, вже зовсім скоро він почне замінювати кадровий склад керівництва «Батьківщини» на регіональному рівні.

США цей план може влаштовувати, тому що вони дуже бояться наростання хаосу і зіткнень в Україні, так само це влаштовує і ЄС, який теж хоче, щоб Україна якомога швидше підписала Угоду про Асоціацію. Крім того, такий план влаштовує і Януковича, який, схоже, хоче зберегти свою власність і сховатися від кари Путіна, і підписання Угоди про Асоціацію для нього це, як виглядає, єдиний варіант. Тому, можемо припустити, що такий варіант розвитку подій буде влаштовувати і Яценюка. Ми повинні пам’ятати, що за своїм характером це – банкір лихварського типу, він ніколи не був українським націоналістом, це людина космополітичних поглядів, він, як виглядає, все міряє лише на власну вигоду, і за ним стоять космополітичні компрадорські сили. До того ж Яценюк, схоже, завжди за своєю суттю був ренегатом, достатньо подивитися на його біографію.

Наголосимо ще раз, що світовим політикам ця співпраця Януковича та Яценюка вигідна, тому що вони бояться, що в Україні розпочнеться національна революція, яка очистить Україну від всіх мільярдерів. Для них це небезпечно в умовах дестабілізації ситуації в басейні Чорного моря – Туреччині, Болгарії, а також на Латиноамериканському континенті. Світові лідери, очевидно, не хочуть, щоб запалала велика пожежа в Україні, яку не зможуть загасити, і щоб вона розповсюдилася на Білорусію і Росію.

Якщо така версія має право на існування, то можемо припустити, що Яценюк міг дати Януковичу обіцянку, що він зможе домовитися з МВФ, тому що Януковича дуже потрібно знайти гроші для продовження агонії правлячого режиму. А Азаров, схоже, вирішити ці питання вже не може. Тому настав час, коли Азарова треба злити, і Янукович, як виглядає, вирішив звільнити собі руки.

Чи погодиться з цим опозиція – «Свобода» «УДАР», інші опозиційні сили, громадськість – ось в чому питання. Чи підтримають вони ренегата з «Батьківщини», чи стане ця політична сила «Батьківщиною Комуністичних Регіонів» - це вже питання до українського суспільства. Чи знову переможе комплекс іуди, зрадника, чи все-таки Україна має шанс шляхом катарсису вилікуватися від цієї хвороби?

20 июн. 2013 г.

Батьківщина Комуністичних Регіонів


Яценюк 19 червня єдиний з числа лідерів трьох парламентських опозиційних фракцій пішов на зустріч із Януковичем, поряд із Симоненком та Єфремовим. Що цей вчинок Яценюка може означати?

Можна висунути версію, що Яценюк пішов на сепаратний мир з Януковичем. Все це по своїй суті нагадує дії Тігіпка, який теж свого часу пішов на союз з ним. Якщо ця версія має право на існування, то логічно, що постає питання: які з боку Яценюка, Кожем’якіна і Турчинова були досягнуті домовленості? Що здав Яценюк?

В рамках цієї версії можна припустити, що здали якраз Тимошенко. Якщо це припущення вірне, то її разом з матір’ю можуть вивезти до Німеччини, і таким чином вона зійде з політичної сцени. Як тільки вона буде вивезена в Німеччину на лікування, Тимошенко перестане бути політичним гравцем, її політична біографія завершиться, як і в Луценка.

Якщо ці припущення вірні, то таким чином, Янукович завдяки Яценюку та його ренегатській, колабораціоністській зрадницькій політиці поховає Тимошенко за допомогою Турчинова, Кожем’якіна та інших.

В такому випадку треба з’ясувати, що Янукович міг пообіцяти Яценюку на взамін? Чи можна припустити, що мова йде про посаду прем’єр-міністра, адже Януковичу потрібно будь що отримати іноземні гроші, кредит від МВФ, а Азаров цього зробити вже не може. Тому, схоже, що Янукович хоче позбутися Азарова.

Таким чином можна висунути версію, що на цій зустріч в кабінеті Януковича комуністи, Партія регіонів і Яценюк на трьох «розписали пульку», і генеральна домовленість між ними досягнута. Тоді, схоже, що недарма Клюєв так відреагував, заявивши, що він подасть на Яценюка в суд. Можна припустити, що це був нервовий зрив, у зв’язку з тим, що Яценюк переграв стару групу Партії регіонів – Азарова, Рибака та братів Клюєвих. А Яценюк за це пообіцяв Януковичу, що він вирішить питання грошей та МВФ.

Поки що це тільки версія, і чи вона справдиться ми побачимо найближчим часом.

19 июн. 2013 г.

Верховна Рада чи національна зрада?


Верховна Рада 19 червня розглядала питання про денонсацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (так званих Харківських угод).

За денонсацію цих антиукраїнських домовленостей Януковича з Москвою проголосувало всього 152 народних депутата. При чому з числа «Батьківщини» 5 депутатів, які були присутні в залі не проголосували, це Андрієвський, Данілов, Кравчук, Сікора, Стець. Ще 17 були відсутніми в залі, серед них Катеринчук, Терьохін, Турчинов, Кожем’якін.

Серед членів фракції «УДАР» двоє з присутніх не проголосували, це Іщенко і Павленко. Ще шестеро були відсутніми.

Натомість проти денонсації проголосувало 29 комуністів і 23 члена фракції Партії регіонів, серед яких Олена Бондаренко, Сергій Ківалов, Сергій Тігіпко, Михайло Чечетов. Прикметно, що син Януковича при голосуванні утримався.

Отже, голосування за денонсацію Харківських угод можна вважати показовим, його результати, як виглядає, свідчать, що колабораціоністи, зрадники, агенти Кремля є у всіх фракціях. І вони в жодному випадку не будуть працювати на національні інтереси України.

Чи можна тих, хто голосував проти, утримався, чи взагалі не голосував, чітко охарактеризувати як зрадників України? Це не народні депутати, їх можна називати по-різному, депутатами Кремля, депутатами Путіна, «Газпрому», депутатами КДБ, ФСБ, ГРУ, але це не народні депутати України. І їм не місце у Верховній Раді.

Сланцевий газ – це шлях в нікуди


Коментар УНКП з приводу розгляду питання щодо видобутку сланцевого газу на Львівщині

Львівська обласна рада скерувала до США свою делегацію для вивчення питання видобутку сланцевого газу. Втім, за повідомленнями ЗМІ до делегації не потрапив жоден депутат облради, лише помічник голови і помічник першого заступника голови облради.

Українська Національна Консервативна партія категорично виступає проти видобування сланцевого газу на території України. Про яке вивчення питання видобутку сланцевого газу у Сполучених Штатах може йти мова? Скільки можна морочити голову? Краще відправити делегацію Львівської обласної ради в Австрію. Наприклад, Олег Соскін на початку червня 2013 року возив до Відня групу, пропонував і львівським депутатам до неї приєднатися, щоб вивчати досвід переходу на альтернативні джерела енергії. Адже у Відні в березні 2013 року відбувся референдум, на якому 67% мешканців висловились за відмову від традиційних джерел енергії і перехід на відновлювальні. Ось куди треба їхати – в Австрію, Швейцарію, інші європейські країни.

А підписання угод про розподіл продукції із «Шелл» та «Шеврон» - це комерційна оборудка Сім’ї з найбільшими транснаціональними корпораціями, які контролюються світовими космополітичними силами. Це для українців може принести лише величезні екологічні проблеми.

Тому лідер УНКП професор Олег Соскін готовий провести тренінг чи майстер-клас для львівських депутатів по сланцевому газу та альтернативним джерелам енергії у випадку, якщо вони ще не усвідомили, в якому напрямку слід рухатися Україні. Тільки за альтернативними відновлювальними джерелами енергії майбутнє.

Прес-служба Української Національної Консервативної партії

Бізнес ошукали: Азаров вводить векселі


Верховна Рада 18 червня прийняла в першому читанні Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів).

Цим документом пропонується встановити, що до 1 січня 2014 року органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманих висновків відповідних органів державної податкової служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, можуть відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» за заявою платників податків видавати їм зазначені у висновках суми бюджетного відшкодування шляхом видачі фінансових казначейських векселів.

Взагалі, законодавчо механізм фінансових казначейських векселів був оформлений ще наприкінці минулого року схваленням 6 грудня 2012 року Закону № 5519-17 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів», що набрав чинності 1 січня 2013 року. Цим документом в Україні було запроваджено, окрім банківського, ще один різновид векселів – фінансовий казначейський вексель. Згідно з законом, «порядок випуску, обігу, погашення та стягнення» щодо цього цінного паперу визначається і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Але де ця постанова Кабінету Міністрів? Хто її бачив? Крім цього, під векселем має бути якась застава. Чим гарантує держава ліквідність векселя? І куди підприємства мають дівати ці цінні папери, хто їх буде погашати? На який термін будуть вони випускатися? Під який дисконт? Хто буде формувати цей дисконт? В якому документі це описано? Хто буде реєструвати ці векселі, якому органу віддадуть цю функцію? Крім того, потрібно страхувати ризики. Хто буде цим займатися? Де механізм його акцептації, погашення? Під запровадження казначейських векселів має бути розроблений цілий інструментарій. Але де ж цей інструментарій?

Хто взагалі дав право уряду відшкодовувати ПДВ за допомогою векселів? Це порушення будь-якої європейської системи законодавства. Де це бачено, щоб заборгованість бюджету погашалась векселями? Де в Європі діє така практика? Якщо є бюджетна заборгованість, то треба робити просту річ – секвестр бюджету, скорочення його дефіциту. Так робили всі держави, які потрапляли у вир кризи – Греція, Португалія, Іспанія, Італія. Тільки секвестр, в крайньому випадку випускають боргові зобов’язання – внутрішні чи зовнішні. Але жодних векселів, адже схоже, що казначейські векселі для відшкодування ПДВ – це суто корупційна схема.

17 июн. 2013 г.

Бізнес «Сім’ї» важливіший національних інтересів України?


Лукашенко 18-19 червня прибуває в Україну з офіційним візитом, де його на найвищому рівні прийматиме Янукович. Отже, виглядає на те, що правлячий режим визначився зі своєю генеральною лінією і демонструє, хто для нього є партнером, з ким він готовий співпрацювати.

Однак, для всього українського народу офіційний прийом Лукашенка в Києві на найвищому рівні може означати плювок в обличчя. Справа не лише в тому, що для українців Лукашенко сприймається, як диктатор, що здійснює у своїй країні масові політичні репресії. Бо крім цього, Україна у торгівельних відносинах з Білорусією несе величезні збитки. Адже у 2012 році дефіцит зовнішньоторговельного балансу між Україною та Білорусією склав 2,8 млрд. доларів. В той час, коли Україна експортувала в Білорусію товарів і послуг на 2,25 млрд. доларів, імпорт з Білорусії склав 5,07 млрд. доларів.


Структура зовнішньої торгівлі товарами України з Білорусією, млн. доларів

Експорт Імпорт Сальдо
2011 рік 1922 4212 -2289
2012 рік 2251 5069 -2817
2013 рік
(І квартал) 502 847 -345


Складається враження, що в Україні утворилась якась пролукашенківська п’ята колона, яка здійснює економічне пограбування України. Треба задати питання: хто завозить з українського боку білоруські нафтопродукти, на чиї вони йдуть автозаправки, хто власники цих оптових і роздрібних баз? Хто «кришує» роздрібну торгівлю білоруськими товарами з рук? Фактично в Україні вже сформоване білоруське економічне лобі, але х то ж за цим стоїть? Хто дає право масово встановлювати на території України тисячі кіосків з білоруською продукцією? Нам білоруські продукти не потрібні. В Україні достатньо виробників, які можуть виготовляти якіснішу продукцію сільського господарства, легкої, текстильної і хімічної промисловості. Це просто безвідповідальна грабіжницька політика, яка не дає постати українському аграрному класу та вітчизняним промисловим підприємствам.

Отже, сьогодні ми дожилися до того, що Білорусія, переробляючи російську нафту, заполонила нею весь український ринок нафтопродуктів. Можна висловити припущення, що тут діє певна кримінальна схема. Якщо це припущення вірне, то в такому випадку можна виснути версію, що Лукашенко їде до Києва, щоб домовитися про ще якусь схему, де вже, можливо, фігуруватимуть структури Курченка.

Відтак, схоже, що заради бізнес-інтересів Сім’ї правлячий режим готовий принести в жертву гідність України, питання національної безпеки, міжнародного авторитету.

Але якщо Янукович визначився зі своєю генеральною лінією і вирішив тісно співпрацювати з Лукашенком, то тоді можна очікувати, що в Україні ситуація розгортатиметься так, як і в Білорусії – відбуватиметься остаточне встановлення диктатури, масові політичні репресії, викрадення і вбивства опозиціонерів. Але чому всі мовчать? Чому цим питанням не опікуються лідери парламентської опозиції, опозиційні народні депутати?

Що чекатиме на Януковича, якщо з Тимошенко у в’язниці трапиться трагедія?


Впродовж останнього тижня в українських ЗМІ з’являлося багато повідомлень про те, що різко погіршився стан здоров’я Юлії Тимошенко, а також про погіршення самопочуття її матері.

Незважаючи на це, як виглядає, Янукович продовжує займати жорстку позицію і не збирається випускати на волю лідера української опозиції. Хоча керівники Європейських держав, офіційні представники Сполучених Штатів весь час наголошують на тому, що Янукович повинен звільнити Юлію Тимошенко.

Якщо ж на мить уявити, що з екс-прем’єром у в’язниці дійсно трапиться щось погане, то яка доля чекатиме на Януковича? Невже він ніколи над цим не замислювався? Скільки тоді йому потрібно дивізій, армій для особистої охорони? Скільки гелікоптерів постійно над ним кружлятиме, скільки зенітно-ракетних комплексів оберігати життя Януковича?

Але ж відома українська приказка: «Від своєї долі не втечеш». І часто трапляється так, що людина стає жертвою того, перед чим у неї є постійний страх. Тому, Януковичу час уже замислитися над своїм майбутнім, і над тим, що його чекатиме, якщо із Юлією Тимошенко у в’язниці трапиться якась трагедія.

12 июн. 2013 г.

В Україні йде невидима війна, сотні громадян стали жертвами масового терору


З кожним роком правління режиму Януковича в Україні посилюються репресії, терор, переслідування українців. Можна припустити, що це не випадкові і не поодинокі акти, що діє ціла система, яка набирає обертів.

Хвиля терору, репресій піднімається на все більший рівень. З такими темпами Україну скоро може захлеснути 9-ий вал. Після подій 18 травня в Києві всім стало зрозуміло, що в Україні діють добре організовані злочинні групи, що, як виглядає, виконують на замовлення правлячого режиму каральні акції, проводять залякування, розправи над громадянами. Як відомо, такі організації, як, наприклад, «Червоні бригади», були проектами спецслужб, які потім виходили з-під контролю і перетворювалися на некеровані садистські банди вбивць, грабіжників. Хто ж стоїть за здійсненням репресій проти української опозиції, хто координує акції терору, залякування, погроз, розправ?

Чи можна припустити, що за терором і залякуванням правих національних опозиціонерів в Україні стоять кремлівські спецслужби? Адже українські націоналісти, системні інтелектуали завжди були найстрашнішим ворогом для Московії. Так було і за часів царя, і під час більшовицької окупації України. Так вбили Богдана Хмельницького, Мазепу, Міхновського, Петлюру, Коновальця, Бандеру, Шухевича.

Отже, що сьогодні відбувається в Україні? Хто відповість за те, що сотні українців стали жертвами масового терору проти опозиції.

Для більшої наочності наведемо список лише найбільш резонансних прикладів терору, які відбувалися у 2012-2013 роках проти представників опозиції, журналістів, громадських діячів.

2012 рік
23 січня в Донецьку побили трьох журналістів.
29 січня в Донецьку група невідомих напала на мирну акцію, постраждав журналіст.
3 лютого в Броварах побили місцевого депутата від «УДАРу» Павла Різаненка, постраждалий отримав струс мозку, перелом руки.
23 лютого в Житомирі побили депутата міської ради.
1 березня в Ірпені побили голову ініціативної групи захисту парку «Курган».
6 березня в Донецьку побили лідера правозахисної організації «Союз порятунку Донбасу».
26 березня в Києві побили співзасновника видання «Дорожній контроль».
11 квітня в Києві напали на знімальну групу передачі «Маєш право знати».
18 квітня в Донецьку побили журналіста місцевого телеканалу.
28 квітня в Харкові напали на народного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Олександра Абдулліна.
17 травня в Ужгороді побили секретаря Ужгородської міської ради Віктора Щадея («Батьківщина»).
17 травня в Києві напали на ведучу телеканалу «Перший Національний».
6 червня в місті Берегово побили депутата Закарпатської обласної ради від Демократичної партії угорців України.
9 червня в Нікополі побили активіста партії «УДАР».
27 червня в Києві в присутності міліції побили активіста «Дорожнього контролю».
9 липня в Одеській області коктейлями Молотова закидали будинок журналіста, члена партії «За Україну!».
12 липня в Харкові побили правозахисника, одного з лідерів громадської організації «Зелений Фронт» Євгена Соловйова.
13 липня в Миколаєві побили оператора TAK TV.
20 липня в Одесі побили двох хлопців за те, що вони розмовляли українською мовою, одному порвали паспорт.
23 липня в Харкові побили п’ятьох народних депутатів від «БЮТ-Батьківщини».
23 липня в Ірпені спалили авто координатора руху захисту зелених зон Ірпеня.
26 липня в Києві у власній квартирі побили активістку акцій протесту проти мовного закону.
30 липня в Києві напали на журналіста Мустафу Найєма.
31 липня в Ужгороді здійснено напад на головного редактора видання «Вся Закарпатська правда».
31 липня в Києві, за повідомленнями ЗМІ, міліціонери побили правозахисника Олега Веремеєнка.
1 серпня в Дніпропетровській області вбили еколога, голову громадського руху «За права громадян на екологічну безпеку» Володимира Гончаренка.
4 серпня в Києві побили знімальну групу телеканалу ТВі.
9 серпня в Києві розбили скло в автомобілі народного депутата Олега Ляшка, вкрали документи.
15 серпня в Харкові напали на учасників акції протесту проти мовного закону.
21 серпня в Києві напали на працівника виборчого штабу партії «УДАР».
25 серпня в Новоград-Волинському побили активістів громадського руху «Відсіч».
27 серпня в Києві побили агітатора партії «УДАР», який отримав струс мозку.
31 серпня в Києві пограбували офіс кандидата в народні депутати від партії «УДАР».
3 вересня в Смілі напали на кандидата в народні депутати від партії «Україна – вперед!».
4 вересня у Львівській області спалено авто головного редактора видання «Газета для Вас».
8 вересня в Тернопільській області побили кандидата в народні депутати від «Нашої України», чоловік отримав струс мозку.
11 вересня в Києві 7 ударів ножем отримав кандидат в народні депутати від Радикальної партії Олег Бойко.
15 вересня в Донецьку побили кандидата в народні депутати від Радикальної партії, чоловік отримав струс мозку.
16 вересня у Вінницькій області побили двох активістів громадського руху «Відсіч».
27 вересня в Києві побили журналіста телеканалу «1+1».
29 вересня в Броварах здійснено напад на народного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Костянтина Бондарєва.
5 жовтня в Білій Церкві побили кандидата в народні депутати від «УДАРу».
7 жовтня у Львові напали на агітаційний намет ВО «Свобода».
8 жовтня в Києві жорстоко побили агітаторів «УДАРу», людна отримала струс мозку.
10 жовтня в Києві жорстоко побили дівчину-агітатора від Об’єднаної опозиції.
17 жовтня в Бердичеві напали на активіста громадської організації «Тверезий Житомир».
17 жовтня на Закарпатті здійснено напад на агітаторів Об’єднаної опозиції.
21 жовтня в Кіровограді побили народного депутата від «БЮТ-Батьківщина» Валерія Кальченка.
22 жовтня на Закарпатті розтрощено автомобіль журналіста Олега Подебрія.
23 жовтня в Київській області побили кандидата в народні депутати самовисуванця Юрія Кравця.
25 жовтня в Києві невідомі напали на мирну демонстрацію.
29 жовтня в Луганській області невідомі напали на виборчу дільницю.
1 листопада в Луцьку побили головного редактора видання «Аверс-прес».
4 листопада у Вінниці напали на знімальну групу телеканалу «ТВі».
13 листопада у Львівській області побили двох членів партії «Демократичний альянс».
10 грудня в Нікополі кинули бойову гранату на подвір’я журналіста Руслана Соловйова.
25 грудня в Харкові розбили вікна в авто народного депутата Арсена Авакова.
27 грудня в Ялті побили п’ятьох активістів, які боролися проти незаконної забудови.
29 грудня у Львові побили активіста «Дорожнього контролю».

2013 рік
4 січня в місті Дубно побили заступника міського голови.
11 січня в Києві побили народного депутати з фракції «УДАР» Володимира Куренного.
22 січня в Одесі напали на голову Всеукраїнської профспілки підприємців «Єдність».
23 січня в Полтаві скоєно напад на помічника народного депутата з фракції «УДАР» Сергія Капліна.
29 січня в Києві скоєно напад на народного депутата від ВО «Свобода» Едуарда Леонова.
1 лютого в Рівному побили депутата Рівненської обласної ради від «Батьківщини».
17 лютого в Севастополі невідомі напали на громадську приймальню Едурада Леонова.
18 лютого в Києві за повідомленнями ЗМІ бійці спецпідрозділу «Беркут» били народних депутатів.
5 березня у Вінниці побили головного редактора видання «Тарасова правда».
6 березня в Черкасах скоєно напад на активіста «Батьківщини», який роздавав партійні газети.
12 березня в місті Чоп побили заступницю міського голови Чопа.
13 березня в Херсоні напали на знімальну групу «Таврія News».
15 березня в Києві розбили скло в автомобілі помічниці народного депутата Олега Ляшка.
18 березня в Черкасах з ножем напали на журналістку «Вечірніх Черкас».
20 березня в Броварах побили члена ВО «Свобода», голову страйкового комітету ТОВ «Чисті матеріали».
21 березня в Києві пограбовано автомобіль народного депутата від ВО «Свобода» Юрія Сиротюка.
22 березня здійснено напад на офіс Харківської обласної організації «Батьківщини».
24 березня в Києві побили співзасновника Інтернет-видання «Дорожній контроль».
28 березня в Києві напали на журналіста телеканалу «2+2».
28 березня в Єнакієве напала на голову місцевого осередку ВО «Свобода».
3 квітня в селі Княжичі Броварського району біля власного будинку група невідомих осіб погрожувала народному депутату, голові Київської обласної організації «Батьківщина» Костянтину Бондарєву.
4 квітня в селі Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської області здійснено напад на журналістку видання «Старий замок».
8 квітня в Севастополі знову здійснено напад на громадську приймальню нардепа Едуарда Леонова.
8 квітня в Рубіжному Луганської області напали на активіста «Дорожнього контролю».
13 квітня в Запоріжжі завдали кілька ножових ударів журналісту видання «Новий регіон».
3 травня в Коломиї побили депутата Коломийської районної ради.
8 травня в Дніпропетровську на мирну акцію громадян напала група невідомих осіб.
9 травня в Білій Церкві побили активістів «Дорожнього контролю».
11 травня в Севастополі підпалили автомобіль редактора київського відділення видання «Новий регіон».
14 травня в Києві невідомі напали на чотири агітаційних намети «Батьківщини».
Середина травня – в Києві було жорстоко побито кількох активістів ВО «Свобода».
18 травня в Києві під час акції опозиції було побито на очах в міліції двох журналістів.
19 травня у Львові невідомі намагалися увірватись в помешкання журналіста Костянтина Чаваги.
25 травня в Києві побили активіста Гостинного двору.
26 травня в Олександрії Кіровоградської області побили редактора видання «За нашу перемогу».
1 червня в Сімферополі здійснено напад на активістів «Дорожнього контролю».
8 червня в Києві побили журналіста, виконавчого секретаря Незалежної медіа-профспілки України.
10 червня в Маріуполі напали на будинок голови Донецької обласної організації «Фронту змін».
10 червня в Броварах невідомі підпалили автомобіль голові Броварського «УДАРу».
10 червня в Києві невідомі вже вдруге надіслали листа з погрозами на адресу голови Української Національної Консервативної партії Олега Соскіна. На листі містяться сліди крові.

10 июн. 2013 г.

Репресії наростають! Олегу Соскіну погрожують фізичною розправою!


Олегу Соскіну, професору, директору Інституту трансформації суспільства, голові Української Національної Консервативної партії надходять листи з погрозою фізичної розправи.

Зокрема, 10 червня 2013 року на адресу Олега Соскіна прийшла листівка, у якій сказано: «Осторожно! враг всех славян. Он призывает к вражде между славянами. Он ненавидит братский народ. Он продался оккупантам и продаст жизненное пространство предназначенное для ваших детей. Не допусти этого. Останови его. БОРН действует, действуй и ты». Тут же на листівці зображене перекреслене фото Олега Соскіна.

Кількома днями раніше на адресу Олега Соскіна прийшов ще один лист, в якому від імені організації «Боевая организация русских националистов» на його адресу лунали погрози фізичної розправи, якщо професор не припинить публікувати свої матеріали.

Схоже, що в Україні вже не діє Конституція України, зокрема, стаття 34: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань». А після того, як так звані правоохоронні органи досі не можуть розкрити такі резонансні справи, як убивство харківського судді і членів його сім’ї, яким відрізали голову, закрадаються великі сумніви, чи справді міліція в Україні може захистити громадян.

Скидається на те, що в Україні починається відкрита війна. Війна проти всіх тих, хто системно і послідовно протистоїть правлячому режиму бандократії. Чи випадково, що ці листи з погрозами почали надходити якраз після того, як Янукович і Путін провели свої зустрічі, і Азаров в Мінську підписав Меморандум з Митним союзом і Євразійської економічної комісією?

Отже хто стоїть за погрозами в бік опозиціонерів, націоналістів, хто вирішив оголосити війну українському народу, українській нації? Кому публікації і виступи в пресі професора Олега Соскіна заважають спокійно жити і обкрадати українців? Стає очевидним, що в цей складний момент всім проукраїнським, здоровим національним силам треба об’єднуватися, щоб протистояти ворогам української нації.

Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!

Довідка
Боева́я организа́ция ру́сских национали́стов (сокращённо — БОРН) — террористическая организация, взявшая на себя ответственность за следующие действия:
4 сентября 2008 года
Подрыв притона на улице Генерала Белова (кафе, бывшее местом сходок авторитетов азербайджанской диаспоры).
4 декабря 2008 года
Расстрел двух среднеазиатов в подмосковном посёлке Лунёво (в ответ на убийство двух русских людей, совершённое узбеками 13 сентября того же года).
8 декабря 2008 года
В мусорном контейнере возле здания управы Можайского района Московской области была обнаружена отрезанная голова уроженца Таджикистана. Ответственность за убийство на себя взяла «Боевая организация русских националистов», активисты которой разослали электронное письмо в правозащитные организации, приложив цифровую фотографию отрубленной головы.(Содержимое этого письма не может быть приведено нами в энциклопедии, потому что оно занесено в Федеральный список экстремистских материалов под номером 1158 по решению Никулинского районного суда Москвы от 21 декабря 2011 года.) Обезглавленное тело было также обнаружено, но в другом районе (деревня Жабкино Ленинского района Московской области).
26 августа 2009 года
Подрыв здания Кунцевского отдела СКП по Москве (демонстративная акция, без стремления к человеческим жертвам).
3 сентября 2009 года
Уничтожение Расула Халилова, активного участника исламистской банды «Чёрные ястребы».
16 ноября 2009 года
Убийство вожака московских антифашистов, Ивана Хуторского, застреленного в подъезде своего дома.

6 июн. 2013 г.

Янукович продемонстрував зневагу і презирство до Верховної Ради


Янукович 6 червня 2013 року повинен був виступити перед Верховною Радою зі щорічним посланням. Але замість цього він поїхав до Сербії, а у Верховну Раду відправив своє послання у письмовому вигляді на 576 сторінках.

Те, що Янукович відмовляється виступати перед Верховною Радою зі щорічним посланням – це безпрецедентна подія, можна сказати, що він почав відкриту війну з Верховною Радою, в тому числі і зі своєю Партією регіонів, тому що це повна зневага , презирство навіть до своїх партійців.

Отже, Янукович, як виглядає, поводить себе, як особа, що опинилася поза Конституцією, він її порушує безоглядно, відкрито. Янукович довів Україну до руїни і не виконав жодної зі своїх обіцянок. І вибори до Верховної Ради Партія регіонів 28 жовтня 2012 року програла. А тому Януковичу вже немає про що говорити з народними депутатами, єдине, що він може зробити – це сам добровільно піти у відставку, поки його не скинули.

А всім головам райдержадміністрацій та облдержадміністрацій, всім державним чиновникам треба пам’ятати, що згідно із Конституцією вони не звільняються від відповідальності за виконання завідомо незаконних розпоряджень та наказів, в тому числі мова йде і про кримінальну відповідальність. Бо ж не секрет, що сьогодні в Україні за будь-яке рішення беруться гроші, і влада в Україні побудована за моделлю держави-банди, і практично за всі державні послуги беруться хабарі.

Чи правда, що син Януковича встановив мінімальну таксу за зустріч із ним у розмірі 50 тисяч доларів? І чи віддають всі власники підприємств 50% свого бізнесу Сім’ї?

Як довго це буде тривати? Скільки можна терпіти? Чи всі чекають, що Янукович зараз почне нову фазу а-ля Лукашенко, що почнуться масові вбивства опозиціонерів, що їх будуть закатувати в асфальт і викидати трупи в болото? Чи думають, що чим більше будуть цілувати Януковичу руки і чоботи, тим більше буде шансів, що він їх залишить у спокої?

5 июн. 2013 г.

Табачник іде слідами більшовиків, скоро в школах вивчатимуть біографію Януковича


В Україні з початком навчального року у вересні в школах буде запроваджена нова дисципліна – основи податкових знань. Відповідну інформацію повідомила прес-служба Міністерства доходів і зборів.

Більшого безглуздя важко собі уявити. Замість того, щоб взагалі розформувати цей нікому не потрібний орган з народною назвою «Мінздох», який з 2011 року, після запровадження нового Податкового кодексу, фактично знищив в Україні умови для ведення малого і середнього бізнесу, правлячий режим вирішив промивати дітям мзіки в школах про те, як правильно, що держава займається здирництвом і пограбуванням.

Складається враження, що дії Табачника і Клименка спрямовані на те, щоб взагалі вбити в Україні вільну людину, вже з шкільного віку перетворювати дітей на рабів для правлячого режиму бандократії. Замість того, щоб виховувати у дітей патріотизм, розповідати їм про національних героїв,вчити їх, як вести власну справу і займатися бізнесом, їм будуть розповідати, як прекрасно платити податки.

Отже, скидається на те, що Табачник разом з Клименком повністю втратили відчуття реальності. Малого того, що зараз мало не щодня уряд Азарова-Арбузова вигадує нові податки. То нам кажуть, що ми повинні платити збір за відпочинок за кордоном, то хочуть обкласти податком побутову техніку, то придумують для виробників сільгосппродукції податок на додану вартість у розмірі 7%, то запроваджують податок на нерухомість, то хочуть ввести податок на продаж валюти. Мало того, що Табачник на своїй посаді практично знищив в Україні середню і вищу освіту. Тепер вони хочуть за наші ж гроші розповідати дітям в школі про всі переваги того, що держава сьогодні фактично займається рекетом.

Дії Табачника починаються все більше нагадувати більшовиків. З такими темпами вже зовсім скоро в українських школах діти вивчатимуть біографію Януковича та його синів, а в університетах введуть обов’язковий предмет – вивчення з’їздів Партії регіонів.

Скільки ще українці будуть терпіти над собою таке знущання? Чому мовчить духовна, інтелектуальна, моральна еліта? Чому не піднімається молодь? В українського народу забирають останні залишки свободи, наша держава все більше починає нагадувати диктатуру. Настав час покінчити з цим та усунути правлячий режим від влади, доки ще не пізно.

Скільки можна вигадувати нові податки?


Міністерство фінансів 1 червня опублікувало звіт щодо виконання державного і зведеного бюджетів у січні-квітні 2013 року. Відповідно до цієї інформації, впродовж чотирьох місяців уряд витратив на обслуговування державного боргу 9,14 млрд. гривень, а на погашення тіла боргу було витрачено 19,18 млрд. гривень.

А вже 11 червня уряд повинен погасити 10-річні єврооблігації у розмірі 1 млрд. доларів, випущені у 2003 році під 7,65%, а з 30 липня по 12 серпня повернути черговий транш МВФ у розмірі 1,4 млрд. доларів. Таким чином, впродовж найближчих двох місяців треба віддати ще 2,4 млрд. доларів боргів (понад 19 млрд. гривень).

За рахунок чого уряд Азарова-Арбузова може розраховуватися зі старими боргами? Він або бере нові запозичення під ще більші відсотки, або збільшує податки, витискуючи з малого і середнього бізнесу останні соки, знищуючи середній клас. Саме тому,схоже, в Україні то з’являється податок на нерухомість, то вводиться обов’язковий продаж половини валютної виручки, то планується обкласти податком продаж валюти, то стягувати податки із громадян України, які здійснюють туристичні поїздки за кордон.

Скидається на те, що саме про таку ситуацію відомий німецький мислитель-консерватор Вільгельм Рьопке писав: «Будь-яке обмеження економічної свободи, будь-яке державне втручання і будь-який одиничний акт планування та керівництва містять певний примус. Саме цей примус разом з обов’язковим державним оподаткуванням і є тим, що крок за кроком віднімає від нас ту справжню свободу, яка є такою дорогою для всіх нас».

Як відомо, Вільгельм Рьопке доклав чимало зусиль для здійснення економічної політики Людвіга Ерхарда, саме завдяки таким, як Рьопке, було створено «західнонімецьке економічне диво». А завдяки таким невігласам, які керують Україною, думаючи лише про те, як обкласти громадян новими поборами і податками, наша держава перетворилась на руїну. Адже можна прослідкувати прямий зв’язок між багатомільярдними запозиченнями, які здійснює уряд (у січні-травні 2013 року – 71 млрд. гривень) і збільшенням податків, знищенням бізнесу.

Тому Азаров і Янукович, які у 2003 році обіймали посаду прем’єр-міністра і першого віце-прем’єра, повинні відзвітувати, на що було витрачено 1 млрд. доларів, отриманий завдяки розміщенню у 2003 році євробондів на суму 1 млрд. доларів? Чи були ці гроші використані ефективно, чи вплинули позитивно на економіку держави? І чому ці гроші повинні віддавати всі громадяни України, якщо брали запозичення Янукович та Азаров? Навіщо нам платити податки, якщо правлячий режим продовжує здійснювати величезні запозичення, прирікаючи нас довіку з ними розраховуватися?

Чому ж мовчать науковці, експерти, економісти, фінансисти? Скільки можна терпіти знищення України правлячим режимом бандократії і доведення фінансово-економічної ситуації держави до повного колапсу?

3 июн. 2013 г.

Выборы 2 июня показали: люди не верят ни власти, ни нынешней оппозиции


В Украине 2 июня в ряде городов происходили выборы мэров. В частности, на выборах в Василькове, Алчевске, Ялте по предварительным результатам победили кандидаты от Партии регионов. Надо отметить, что явка избирателей 2 июня была крайне низкой: в Василькове 35%, Алчевске 22%, Ялте 41%.

То, что люди не приходят на выборы, значит, что они полностью отторгли и власть, и оппозицию. Самое страшное, что граждане никому не верят, не доверяют. Это свидетельствует об отрыве и власти, и оппозиционных сил от общества. Итак, украинцы демонстрируют отчаяние и своим равнодушием к выборам отдают себя и свои города в жертву.

О чем свидетельствуют результаты этих выборов? Очень важно, чтобы со стороны власти была поддержка общества, а не просто желание самообогащения и унижение людей. Поэтому выборы в Василькове, Алчевске, Ялте стали очень поучительным уроком для всей оппозиции. Особенно это касается Кличко, он должен осознать, что его модель, с помощью которой он поднялся как ракета, уже не работает. Значит, следует становиться взрослым политиком. А для этого надо искать серьезных людей. Проблема Кличко в том, что в его команде нет стратегов. Не псевдо экспертов, участвующих в Шустериаде, везде, где позовут - от Шустера до Куликова и Киселева. А серьезных, весомых экспертов, признанных в научных, общественных, образовательных кругах. И еще одна проблема - нехватка кадров. Также Кличко нужно научиться идти на компромиссы, уметь искать союзников.

Очень плохо, что оппозиция проиграла выборы в Василькове. Но и то, что победила Партия регионов ничего, по сути, не означает, так как от этого улучшения не наступит. Будет еще большее разочарование, города, как были финансовыми банкротами, так и будут. Есть ли у этих лиц, победивших на выборах, план действий, смогут ли они изменить что-то к лучшему? Похоже, что нет. Никаких изменений к лучшему они, похоже, сделать не смогут. А диктатура все равно не пройдет. Не те времена.

И эта маленькая явка на выборах как раз свидетельствует о том, что времена изменились. Людей уже не проведешь. Но они пока еще не определились, как им действовать. Ведь на выборах голосовали в основном пенсионеры. А те, которые могут изменить жизнь, не пришли на избирательные участки, они уже знают, что эта власть им не нужна, но они знают, что и нынешняя оппозиция им тоже не нужна. Пока эти люди не знают, что им нужно делать. Это и есть главный вопрос: с кем эти люди пойдут, и не начнется ли вообще процесс самоорганизации, очистки снизу, переход к прямым формам народовластия на основе 5 статьи Конституции?

1 июн. 2013 г.

На выборах в Василькове Кличко продемонстрировал легковесность


Оппозиция не в состоянии помешать фальсификациям.

Результаты местных выборов в Василькове, результатом которых, по предварительным данным, стала победа кандидата от Партии Регионов, а не от партии УДАР, как прогнозировалось ранее. Также Олег Соскин проанализировал причины беспомощности современной украинской оппозиции.


«Во-первых, очень низкая явка говорит о том, что оппозиция не пользуется серьезной поддержкой у народа. Народ ее не понимает. Очень плохая кадровая политика провоцирует то, что они поддерживают людей, которые не поддерживаются обществом. Нельзя так работать, как они с листа работают: приехали, как агитбригада, думают, что они там покрутили своими фейсами — и все за них проголосуют. Если они хотят заниматься серьезно политикой, то надо иметь серьезную кадровую школу, надо работать с общественностью. Надо было посоветоваться с людьми, спросить, кого бы там люди поддержали. Надо было подготовить несколько кандидатур… Ну, а раз не сделали, то теперь пойдите умойтесь», - отмечает эксперт.


С другой стороны, нет единой мощной команды, которая бы была и от «Батькивщины», и от «Свобода», и от УДАРа.


Третье - УДАР, «Батькивщина» и «Свобода» сказали, что «только мы являемся реальными политиками, а все остальные, которые не входят в наши три политические партии и нам не подчинены — этих людей вообще не существует». Но у них недостаточно сил, чтобы бороться с такой могучей организацией. Во главе страны стоит, прямо скажем, мощнейшая мафия. И таких детских интеллигентных маленьких сил недостаточно, чтобы её победить.


Киевской области, особенно в Василькове, объединилась вся номенклатура: коммунистическая, бандитская, кагэбистская: «Плюс огромные деньги. Ну, и боксер есть боксер. Я же на ринг не выхожу и не руковожу оркестром Большого театра, не ставлю «Лебединое озеро». Каждый должен заниматься своим делом. А если ты этому не учился, то надо привлечь экспертов, экономистов, аналитиков, а не «говорящие головы», которые у Шустера сидят. Зрелости у Кличко мы не увидели, это легковесность.


Ему надо становиться политиком, а не сидеть на трех стульях: боксом заниматься, своей недвижимость и бизнесом, а по ночам еще шить на ударовской машинке. Вот вам и результат — дошились. Это очень плохой признак, это большое поражение будет, если они не будут бороться за непризнание выборов. Его просто никто не будет серьезно воспринимать как кандидата в президенты.


Поражение УДАРА на местных выборах в Василькове по большому счету парадоксально. Тем не менее, причиной этому могла послужить низкая явка.


Это плохо скажется на имидже Кличко. Теперь надо будет биться за каждый участок, собрать все силы, ко всем обращаться и немедленно проводить пресс-конференции. Надо показывать, что была фальсификация, были угрозы, что это были не выборы, а цирковое представление под названием «выборы мэра.

Украина и Московия: борьба за жизненное пространство началась


Путин и те кагебистские группы, которые его поддерживают, своими последними действиями дают основания считать, что они жестко ориентированы на то, чтобы любой ценой осуществить формирование евразийской конфедерации. В состав этого союза, похоже, Путин и кагебистский Кремль хотят завести Казахстан, Белоруссию, Украину, Кыргызстан, Таджикистан, Грузию и Армению.

Похоже, что со стороны кремлевского руководства есть четкое осознание того, что у них очень мало времени. Ведь для того, чтобы на равных соперничать с другими базовыми цивилизационными центрами, такими, как китайская, индусская, мусульманская, иудейская, атлантическая, латиноамериканская цивилизации, Москве любой ценой нужно расширить свое жизненное пространство, чтобы оно приобрело системно действующий независимый характер. Это возможно только тогда, когда будет достигнут соответствующий объем рынков сбыта товаров. Если кремлевскому руководству удастся сформировать такую ​​евразийскую конфедерацию в составе Российской Федерации, Казахстана, Кыргызстана, Таджикистана, Белоруссии, Украины, Грузии и Армении, то население этого союза составит около 240 млн. человек. В таком случае это пространство можно соответствующим образом структурировать, тем более, имея ядерное оружие, огромное количество природных ресурсов, полезных ископаемых, можно перейти к формированию единого рынка с единой валютой.

Похоже, что сейчас это главная цель кремлевского руководства. Но формирование евразийской конфедерации означает для Руси-Украины геополитическую и геоэкономическую смерть. В таком случае мы исчезнем как независимый субъект международных отношений и как суверен. Фактически, нас опять постигнет трагическая судьба наших предков, которые уже 350 лет были колонией Москвы.

Для того, чтобы реализовать эту генеральную стратегическую задачу по созданию евразийской конфедерации, Путину нужно захватить Украину. Поэтому Кремль становится для нас уже не просто оппонентом, а главным системным врагом Украины. Следовательно, нам нужно начать соответствующим образом действовать в отношении этой враждебной для нас структуры. Украинцы должны осознать: или мы восстановим Русь-Украину, как мощное центральноевропейское федеративное государство, в которое войдут на добровольных началах посткоммунистические страны, или мы будем поглощены Москвой и превратимся в колониальные задворки.

Похоже, что идея о создании в Украине 8 округов вместо разделения на области, направлена ​​на то, чтобы Российская Федерация могла по частям поглотить Украину. Итак, борьба началась, и она уже не остановится. И сегодня противоречия с Москвой переходят на такой уровень, что нам нужно готовиться к прямому столкновению. А потому Украина должна всячески способствовать естественному распаду Российской Федерации на финно-угорские, кавказские, тюркские страны, это наша главная задача, которую нужно реализовать для того, чтобы наше государство выжило. А вторая наша задача – вернуть себе наши генетические славянские земли, которые нам принадлежат еще со времен скифско-сарматского государства. Так что мы должны очень жестко начать поддержку всех движений на Брянщине, Курщине, Воронежщине и всех прилегающих приграничных территориях Российской Федерации. И если мы говорим об этих стратегических задачах для Украины, то логично, что нам в таком случае совершенно не нужен статус наблюдателя в Таможенном союзе. Все, кто выступает за интеграцию Украины в Таможенный союз и Евразийский экономический союз - это враги Украины и украинской нации, которые хотят снова завести украинцев в московское ярмо, геополитическую и геоэкономическую пропасть.

Для того, чтобы решать эти две стратегические задачи, нам в Украине нужно выполнить две важных предпосылки. Во-первых, следует сформировать лидерство нового масштаба, нового качественного уровня подготовки. Во-вторых, нам нужно создать единую украинскую поместную соборную православную церковь. И когорта новых лидеров, которые придут на смену правящему режиму бандократии, время пребывания у власти которого неуклонно подходит к концу, должны собрать всех церковных иерархов. Это должны быть главы УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ и здоровые части УПЦ МП. И с участием Константинопольского, Иерусалимского, Александрийского и Антиохийского патриархов надо выбрать единого патриарха украинской соборной православной церкви. Одновременно с этим нужно немедленно ликвидировать анклавы московской церкви во главе с Гундяевым, на территории Украины не должно быть даже экзархата московской православной церкви. Все это надо сделать как можно скорее, ведь приближается большой праздник - 1025 лет крещения Руси. Но не Киевской Руси, как это сейчас пытаются нам навязать, а просто Руси. Ведь Русь была только одна, без каких-либо приставок, это единая славянская держава, новой исторической формой которой сегодня является Украина. А Московия во времена Руси существовала только в виде анклава, сформированного хазарско-тюркской ордой.

Если мы не можем решить эти генеральные задачи, то и не сможем отстоять нашу страну и восстановить мощную Русь-Украину, как наследницу большого скифского арийского государства. Поэтому сегодня все здоровые силы должны объединиться вокруг этого плана действий. Подчеркнем еще раз, это - строительство Руси-Украины и содействие распаду Российской Федерации на независимые финно-угорские, тюркские, кавказские протогосударства и вхождения наших генетических территорий, которые сегодня захвачены Москвой, в состав Руси-Украины. Ведь в условиях жесткой борьбы Путина и кремлевской группы за жизненное пространство, как выглядит, одновременное функционирование и современной Украины, и Российской Федерации становится невозможным. Или побеждает Москва, и тогда Украина исчезает, превратившись в колонию, или победим мы, и тогда Русь-Украина снова станет мощной европейской державой с историей, которая насчитывает тысячи лет.

Правлячий режим готується до розправ?


Голова Львівської ОДА отримав двох нових заступників. Серед них Львівські ЗМІ називають прізвище Василя Бахмацького, який у 2011 році обіймав посаду заступника начальника Управління СБУ у Львівській області.

Як відомо, саме у 2011 році у Львові на 9 травня відбувалися масштабні провокації, які закінчилися сутичками і побоїщем. І тоді СБУ щонайменше не змогло запобігти цим процесам, хоча, треба поставити питання, чи насправді СБУ не сприяла цим провокаціям?

Що ж означає це призначення? Чи можна припустити, що в обласні державні адміністрації підбираються особи, які вже пройшли через кров? В такому випадку це призначення можна вважати підготовкою до розправ.

Але чому ж на цю безпрецедентну подію не реагує обласна рада? Чому мовчать народні депутати, обрані в мажоритарних округах Львова? Де львівські депутати? Де Васюник, Хміль, Дубневич? Михальчишин міг би зуби показати. Чому обласна рада терміново не збирається на сесію? Як можна було допустити таке призначення?